Мудр. Соломона 18:4 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 А для Твоїх побожних було велике світло. Їхній голос, чуючи, та вигляду не бачачи, оскільки й ті не потерпіли, назвали блаженними, 2 бо тим, що зазнали образу, хоч не за вчинки зла, дякували і молилися, щоб прийшла милість. 3 Задля цього Ти подав вогнем палаючий стовп, як вождя невідомого походу, і нешкідливе сонце для шляхетного мандрування. 4 Адже вони, що замкнені, стерегли Твоїх синів, через яких нетлінне світло закону мало бути подане вікові, гідні бути позбавленими світла, щоб їх стерегли в темряві. 5 Коли вони радили вбити немовлят побожних, і коли одна дитина була відкладена і врятувалася, Ти на їхнє оскарження забрав безліч дітей, і Ти одностайно вигубив у великій воді. 6 Та ніч наперед стала відома нашим батькам, щоб раділи, знаючи впевнено, яким клятвам повірили. 7 Від Твого народу прийнято спасіння праведних і вигублення ворогів. 8 Адже чим Ти помстився на ворогах, цим, прикликавши, нас Ти прославив. 9 Бо скрито приносили жертву побожні раби добрих і в однодумності заповідали закон Божественного характеру, щоб вони так прийняли святощі добра і зла, вже наперед співаючи батьківські похвали. 10 А напроти зазвучав немилозвучний крик ворогів, і розносився плаксивий голос тих, що оплакували дітей. 11 І раб разом із володарем, мучений подібною помстою, і простий із царем, — терплячи те саме, 12 усі ж однаково мали — незліченних мертвих в одному смертному імені. Бо не вистачало живих для поховання, тому що в одну хвилину їхній найшляхетніший рід був знищений. 13 Коли вони в усе не вірили через чародійство, через знищення первородних визнали, що народ є Божим сином. 14 Бо коли тиха мовчанка охопила все, і ніч у власному поспіху була при півночі, 15 прийшло Твоє всесильне слово з неба, із царських престолів, строгий вояк посеред землі вигублення, несучи Твій нелицемірний наказ, як гострий меч, 16 і, піднявшись, наповнив усе смертю; і він сягав аж до неба, хоча стояв на землі. 17 Тоді раптово привиди страшних снів їх перелякали, і постали несподівані страхи, 18 і кожний, кудись кинений напівживим, об’являв, з якої причини помирав. 19 Бо сни, що їх лякали, це вказали наперед, щоб не були несвідомі, через що гинуть, терплячи зло. 20 Випробування смерті доторкнулося і до праведних, і в пустелі було побиття багатьох. Але недовго продовжувався гнів. 21 Бо непорочний чоловік, поспішивши, воював, принісши зброю власного служіння, молитву і надолуження ладану. Він став напроти гніву і поклав кінець нещастю, показавши, що є Твоїм рабом. 22 А поборов він гнів не силою тіла, не силою зброї, але підкорив мучителя, згадуючи слова клятви батьків і завіту. 23 Бо вже як разом купами полягли, він, ставши між мертвими, обірвав напад і обірвав дорогу до живих. 24 Бо на довгому одязі був увесь світ, і слава батьків на чотирьох рядах різьблених каменів, і Твоя величність на діадемі його голови. 25 Перед цими губитель відступив, цього побоявся. Бо одна проба гніву була достатня.