1Хто любить свого сина, постійно виправляє його биттями, щоби звеселився у своєму кінці.2Хто настановляє свого сина, ним зрадіє і посеред знайомих ним похвалиться.3Хто повчає свого сина, розсердить ворога, а перед друзями ним радітиме.4Помер його батько, — і наче не помер, бо він залишив після себе такого самого, як він.5У своєму житті побачив і розвеселився, і у своїй смерті не був засмучений.6Перед ворогами залишив месника, а для друзів — того, хто віддає милість.7Хто розпускає сина, обв’яже його рани, і його лоно стривожиться на всякий крик.8Неприборканий кінь погано їде, а розбещений син ходить самовільно.9Випести сина, і тебе розчарує. Грайся з ним, і тебе засмутить.10Не смійся з ним, щоб ти з ним не болів, і на кінець скреготатимеш твоїми зубами.11Не дай йому влади в молодості та зважай на його незнання.12Схили його шию в молодості, бий його боки, поки молодий, щоби часом, ставши твердим, він не відмовився тебе слухатися, і тобі буде від нього біль душі.13Напоумляй твого сина і працюй над ним, щоб ти не спотикнувся у твоїй безстидності.14Краще бідний здоровий і сильний будовою, ніж багатий, хворий своїм тілом.15Здоров’я і добра побудова кращі за будь-яке золото, і сильний дух кращий за безмірне щастя.
Про їжу
16Багатство не є кращим від здоров’я тіла, і веселість не є понад радість серця.17Смерть краща від гіркого життя, і вічний спочинок — від тривалої хвороби.18Добро, вилите на замкнені уста, — це принесення страв, що лежать на гробі.19Яку користь ідолові приносить жертва? Бо він не їсть і не нюхає. Таким є прогнаний Господом.20Він дивиться очима і стогне, як євнух, який обіймає дівчину і стогне. Таким є той, хто чинить суди з примусу.21Не віддай твою душу на смуток і не засмути себе твоєю радою.22Веселість серця — життя людини і радість чоловіка — довголіття.23Дури твою душу, потішай твоє серце і смуток далеко від себе відсунь. Бо смуток знищив багатьох, і в ньому немає користі.24Ревнощі та гнів зменшують дні, і передчасна турбота наводить старість.25Ясне і добре серце керуватиме їжею своїх страв.