1У відповідь Ісус знову заговорив до них у притчах, кажучи: (Лк 14:16)2Схоже Царство Небесне на одного чоловіка — царя, який справив весілля своєму синові. (Мт 9:15; Мт 18:23; Об 19:7; Об 19:9)3Він послав своїх рабів покликати запрошених на весілля, але ті не захотіли прийти. (Мт 21:34; Мт 23:37; Ів 5:40)4Тоді знову послав інших рабів, кажучи: Скажіть запрошеним: Ось, я приготував мій бенкет; моїх волів і годовану худобу зарізано, і все готове; приходьте на весілля! (Мт 21:36)5А вони, знехтувавши, відійшли: один — на своє поле, другий — на свій торг; (Євр 2:3)6інші ж, схопивши його рабів, познущалися над ними й повбивали. (Мт 21:35; Мт 23:37)7Цар розгнівався, послав своє військо, вигубив убивць і спалив їхнє місто. (Мт 18:34)8Тоді каже своїм рабам: Оскільки весілля готове, а запрошені виявилися недостойними, (Дії 13:46)9то йдіть на роздоріжжя і кого тільки зустрінете, кличте на весілля.10Вийшовши на дороги, ті раби зібрали всіх, кого знайшли, — і злих, і добрих; і наповнилася весільна світлиця гістьми. (Мт 5:45; Мт 13:47; Мт 13:48)11Цар прийшов подивитися на тих, які зібралися, і побачив чоловіка, не вбраного у весільний одяг, (Об 19:8)12і каже йому: Друже, як ти ввійшов сюди без весільного одягу? Той же мовчав. (Мт 20:13)13Тоді сказав цар слугам: Зв’яжіть йому ноги й руки та викиньте в зовнішню темряву: там буде плач і скрегіт зубів. (Мт 8:12)14Адже багато запрошених, та мало вибраних!
Кесареве — кесареві, а Боже — Богові!
15Тоді фарисеї пішли і зібрали раду, щоби зловити Його на слові. (Мт 12:14; Мр 12:13; Лк 20:20)16І послали до Нього своїх учнів з іродіянами[1], кажучи: Учителю, знаємо, що Ти є праведний, правдиво навчаєш Божої дороги і не зважаєш ні на кого, бо не дивишся на обличчя людей. (Пс 24:9; Пс 50:15; Мр 3:6; Ів 3:2)17Тож скажи нам, як Ти вважаєш: чи належить давати податок кесареві, чи ні?18Знаючи їхнє лукавство, Ісус сказав: Навіщо випробовуєте Мене, лицеміри? (Мт 12:15; Мт 15:7; Мт 16:8; Мт 26:10)19Покажіть Мені податкову монету! Вони принесли Йому динарій[2]. (Мт 17:24)20А Він каже їм: Чий це образ і напис?21Відповідають: Кесаря! Тоді Він каже їм: То кесареве віддайте кесареві, а Боже — Богові! (Рим 13:7; 1Пет 2:17)22Почувши це, ті здивувалися і, залишивши Його, відійшли. (Ів 8:9)
Ісус говорить про воскресіння мертвих
23Того дня підійшли до Нього садукеї, які твердять, що не існує воскресіння, і запитали Його, (Мр 12:18; Лк 20:27; Дії 4:2; Дії 23:6; Дії 23:8; 1Кор 15:12)24кажучи: Учителю, Мойсей сказав: коли хто помре, не маючи дітей, то нехай його брат візьме його дружину і воскресить нащадків брата свого.25Було в нас семеро братів: і перший, одружившись, помер, не маючи дітей, залишив свою дружину своєму братові;26так само другий і третій — аж до сьомого.27Після всіх померла й жінка.28Тож котрого із семи буде вона дружиною у воскресінні? Адже всі мали її!29У відповідь Ісус сказав їм: Помиляєтеся, не знаючи ані Писання, ані сили Божої,30бо по воскресінні не одружуються і не виходять заміж, а є мов ангели на небі.31Щодо воскресіння з мертвих, то хіба ви не читали Слова Божого, яке говорить: (1Кор 15:34)32Я є Богом Авраама, Богом Ісаака, Богом Якова, — Богом не мертвих, а живих. (Мт 8:11)33І почувши це, люди були в захопленні з Його вчення. (Мт 7:28)
Найбільша заповідь
34А фарисеї, почувши, що Він закрив уста садукеям, зібралися разом,35і один з них, законовчитель, запитав, випробовуючи Його: (Мр 12:28; Лк 10:25)36Учителю, яка заповідь найбільша в Законі?37Він же сказав йому: Любитимеш Господа Бога свого всім своїм серцем, і всією своєю душею, і всією своєю думкою!38Це — перша і найбільша заповідь.39Друга — подібна до неї: Любитимеш свого ближнього, як самого себе! (Мт 5:43; Мт 19:19; Рим 13:9; Гал 5:14; Як 2:8)40На цих двох заповідях тримається весь Закон і Пророки. (Мт 7:12; Рим 13:10)
Чий Син Христос?
41Коли зібралися фарисеї, Ісус запитав їх, кажучи: (Мр 12:35; Лк 20:41)42Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син? Вони Йому відказали: Давидів. (Ів 7:42)43Він каже їм: То як же Давид у Дусі називає Його Господом, говорячи:44Промовив Господь до мого Господа: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Твоїх ворогів під Твої ноги? (Пс 109:1; Мт 26:64; Дії 2:34; 1Кор 15:25; 1Кор 15:27; Євр 1:13; Євр 2:8; Євр 10:12; Об 3:21)45Отже, якщо Давид називає Його Господом, як Він може бути йому сином?46І ніхто не міг відповісти Йому ні слова, тож від того дня ніхто більше не наважувався Його запитувати. (Мр 12:34; Лк 20:40)
1Ісус у відповідь продовжив говорити притчами:2―Царство Небесне подібне до Царя, який приготував весілля для свого сина.3Він надіслав своїх рабів покликати запрошених на весілля, але ті не захотіли прийти.4Тоді надіслав інших рабів сказати запрошеним: «Ось я приготував обід, моїх волів та вгодовану худобу вже забито, усе готове. Приходьте на весілля!»5Але вони знехтували й пішли: один – на своє поле, інший – торгувати.6Інші ж, схопивши його рабів, познущалися над ними та вбили їх.7Тоді цар обурився та надіслав своє військо, знищив тих убивць і спалив їхнє місто.8І сказав своїм рабам: «Весілля вже готове, а запрошені виявились недостойними.9Отже, ідіть на перехрестя доріг та запрошуйте, кого зустрінете, на весілля».10Ті раби вийшли на дороги та покликали всіх, кого зустріли, – як поганих, так і добрих; і весільна зала наповнилася гостями.11Але коли цар прийшов подивитися на гостей, то побачив там чоловіка, який не був одягнений у весільний одяг.12І сказав йому: «Друже, як ти зайшов сюди, не маючи весільного одягу?» Проте той мовчав.13Тоді Цар сказав слугам: «Зв’яжіть йому руки та ноги й викиньте до зовнішньої тьми. Там буде плач та скрегіт зубів.14Адже багато покликаних, та мало обраних».
Кесареві – Кесареве, а Богові – Боже
15Тоді фарисеї пішли та радились, як спіймати Ісуса на слові.16І надіслали до Нього своїх учнів разом з іродіанами, які запитали: ―Учителю, ми знаємо, що Ти праведний і правдиво навчаєш Божого шляху, ні на кого не зважаєш, адже не дивишся на людське обличчя.17Отже, скажи нам, як Ти вважаєш: чи годиться платити податок Кесареві, чи ні?18Але Ісус, зрозумівши їхнє лукавство, сказав: ―Чому ви випробовуєте Мене, лицеміри?19Покажіть Мені монету для податку. Вони принесли Йому динарій.20Він сказав їм: ―Чиє це зображення та напис?21Вони відповіли: ―Кесаря! Тоді Він сказав їм: ―Тож віддайте Кесареві – Кесареве, а Богові – Боже!22Почувши це, вони здивувалися й, залишивши Його, пішли геть.
Питання про воскресіння
23Того ж дня прийшли до Нього садукеї, які кажуть, що не існує воскресіння з мертвих, і запитали Його:24―Учителю, Мойсей сказав: «Якщо хтось помре, не маючи дітей, то нехай його брат одружиться з дружиною померлого та підніме нащадка своєму братові».25Було ж у нас семеро братів. Перший одружився та помер, і, не маючи дітей, залишив дружину своєму братові.26Так само другий і третій – аж до сьомого.27Після всіх померла й жінка.28Отже, при воскресінні дружиною котрого з семи вона буде? Адже всі мали її за дружину.29Ісус у відповідь сказав їм: ―Помиляєтеся, бо не знаєте ані Писання, ані сили Божої.30При воскресінні не одружуються й не виходять заміж, а є як ангели на небі.31А щодо воскресіння з мертвих, хіба ви не читали, що сказав вам Бог:32«Я – Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова»? Він є Богом не мертвих, а живих!33Почувши це, люди були здивовані Його вченням.
Найбільша заповідь
34Фарисеї, почувши, що Він змусив садукеїв замовкнути, зібралися разом.35Один із них, учитель Закону, запитав Його, випробовуючи:36―Учителю, яка заповідь найбільша в Законі?37Він відповів йому: ―«Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, усією своєю душею і всім своїм розумінням!»38Це перша та найбільша заповідь.39А друга подібна до неї: «Люби ближнього свого, як самого себе».40На ці дві заповіді спираються весь Закон та Пророки.
Чи є Христос Сином Давидовим?
41Коли зібралися фарисеї, Ісус запитав їх:42―Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син? Вони відповіли: ―Давидів!43Він сказав: ―Як же тоді Давид у Дусі називає Його Господом, коли каже:44«Господь сказав Господеві моєму: „Сядь праворуч від Мене, доки Я не покладу ворогів Твоїх, як підніжок для Твоїх ніг“». (Пс 109:1)45Отже, якщо Давид називає Його Господом, як Він може бути його Сином?46І ніхто не міг Йому відповісти ані слова. Від того дня ніхто не наважувався запитувати Його.