1Наближалося свято Опрісноків, що зветься Пасхою. (Мт 26:2; Мр 14:1)2Первосвященики та книжники шукали, як убити Його, але боялися народу. (Мт 21:26)3Та сатана ввійшов у Юду, якого звали Іскаріотом, котрий був із числа дванадцятьох, (Мт 26:14; Мр 14:10; Ів 6:70; Ів 13:2; Ів 13:27)4і він пішов, домовився з первосвящениками та начальниками варти, як Його видати їм. (Дії 4:1)5Ті зраділи й погодилися дати йому срібняків.6І він пристав та шукав нагоди, щоб видати Його їм не при народі. (Мр 14:2; Дії 24:18)
Господня Вечеря
7Настав день Опрісноків, коли належало приносити в жертву пасху. (Мт 26:17; Мр 14:12)8І послав Він Петра й Івана, сказавши: Підіть і приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.9Вони сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували?10А Він відповів їм: Ось, як будете входити до міста, зустріне вас чоловік, який у глечику нестиме воду; йдіть за ним до того дому, куди він увійде,11і скажіть господареві дому: Учитель питає тебе: Де світлиця, в якій споживатиму пасху зі Своїми учнями? (Лк 2:7)12І він вам покаже велику прибрану світлицю, там приготуйте.13Пішовши, вони знайшли, як Він сказав їм, і приготували пасху. (Лк 19:32)14І коли настав час, Він сів при столі й апостоли з Ним. (Лк 17:5)15І Він сказав їм: Я дуже забажав спожити з вами цю пасху, перш ніж страждатиму; (Мт 26:26; Мр 14:22; 1Кор 5:7; 1Кор 11:23)16кажу вам, що вже не буду споживати її, аж поки вона не сповниться в Божому Царстві. (Лк 13:29)17Взявши чашу та віддавши подяку, Він сказав: Візьміть її і поділіть між собою. (1Кор 10:16)18Кажу вам, що не питиму відтепер з плоду виноградного, аж доки не прийде Царство Боже.19І взявши хліб та віддавши подяку, переломив і дав їм, кажучи: Це тіло Моє, яке за вас віддається; це робіть на спомин про Мене. (Лк 24:30; Дії 27:35)20Так само й чашу по вечері, кажучи: Ця чаша — Новий Завіт у Моїй крові, яка за вас проливається. (2Кор 3:6; Євр 7:22)21Ось і рука того, хто видає Мене, зі Мною на столі. (Мт 26:21; Мр 14:18; Ів 13:21)22Хоча Син Людський іде, як призначено, але горе тій людині, яка Його видає.23І вони почали з’ясовувати між собою, хто з них міг би бути тим, хто це зробить.
Більший нехай буде як менший
24Була й суперечка між ними, хто з них більший. (Мт 11:11; Мт 20:24; Мр 10:41)25А Ісус сказав їм: Царі народів панують над ними, а ті, хто володіє ними, звуться доброчинцями.26Ви ж не так, але більший між вами хай буде як менший, і начальник — як слуга. (Лк 9:48; Євр 13:7)27Хто більший: той, хто сидить, чи той, хто обслуговує? Хіба не той, хто сидить? Я ж серед вас як Той, Хто обслуговує. (Ів 13:4)
Апостоли судитимуть дванадцять племен Ізраїля
28Ви є ті, які залишилися зі Мною в Моїх випробуваннях; (Мт 19:28; Євр 4:15)29як заповів Мені Мій Отець Царство, так і Я заповідаю вам, — (Лк 12:32)30щоб ви їли й пили за Моїм столом у Моєму Царстві, щоб сиділи на престолах і судили дванадцять племен Ізраїля. (Мт 19:28)
Ісус говорить про відречення Петра
31[Сказав же Господь]: Симоне, Симоне, ось сатана випросив вас, щоби пересіяти, як пшеницю; (Мт 26:31; Мр 14:27; Ів 13:37; 2Кор 2:11)32Я ж благав за тебе, щоб не забракло тобі віри; і ти, коли навернешся, зміцни своїх братів! (Пс 50:15; Ів 17:9; Ів 17:11; Ів 17:15; Ів 21:15)33Той відказав Йому: Господи, з Тобою я готовий іти і до в’язниці, і на смерть. (Мт 14:28; Дії 5:18; Дії 12:3)34Ісус же мовив: Кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся Мене, стверджуючи, що не знаєш Мене! (Лк 22:61)
В Ісусі справджуються пророцтва
35І сказав їм: Коли Я послав вас без гаманця, без торби і без взуття, то хіба чогось вам бракувало? Вони ж сказали: Нічого. (Лк 10:4)36А Він сказав їм: Але тепер, хто має гаманця, нехай візьме також і торбу, а хто не має, нехай продасть свій одяг і купить меча. (Мт 10:34)37Кажу вам, що в Мені має збутися те, що написано: До злочинців зараховано Його, бо те, що сказане про Мене, звершується! (Лк 18:31; Лк 22:52)38Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. А Він відповів їм: Достатньо.
Ісусова молитва в Гетсиманії
39Вийшовши, Він попрямував за звичаєм на Оливну гору, а за Ним пішли учні. (Мт 26:30; Мт 26:36; Мр 14:26; Мр 14:32; Лк 21:37)40Прийшовши на місце, Він сказав їм: Моліться, щоб не потрапили ви у спокусу.41А Сам відійшов від них на віддаль, як кинути каменем, упав на коліна й молився, (Дії 7:60; Дії 9:40)42промовляючи: Отче, коли хочеш, зроби, щоб минула Мене чаша ця; однак не Моя хай буде воля, але Твоя! (Мт 6:10)43З’явився Йому ангел з неба, який додав Йому сили. (Лк 1:11)44Перебуваючи у великій тривозі, Він ще ревніше молився; піт Його став, як краплини крові, що капали на землю. (Ів 12:27)45Уставши від молитви, Він підійшов до учнів і знайшов, що вони заснули від смутку.46І сказав їм: Чому спите? Устаньте й моліться, щоб ви не потрапили у спокусу.
Схоплення Ісуса
47Він ще говорив, як з’явилася юрба і з нею той, хто зветься Юдою, один із дванадцятьох; він ішов перед ними і наблизився до Ісуса, щоби поцілувати Його, [бо дав їм цей знак: Кого поцілую, — Той і є]. (Мт 26:47; Мр 14:43; Ів 18:3; Дії 1:16)48Ісус сказав йому: Юдо, то ти поцілунком видаєш Сина Людського?49Ті, хто був з Ним, коли побачили те, що відбувається, сказали: Господи, чи не вдарити нам мечем? (Лк 22:36)50І один з них вдарив раба первосвященика і відтяв йому праве вухо.51Та Ісус озвався і сказав: Облиште, вже досить; і доторкнувшись до вуха, зцілив його.52А до тих, які виступили проти Нього, — до первосвящеників, начальників варти храму та старших, — Ісус сказав: Наче проти розбійника вийшли ви з мечами і киями. (Лк 22:37; Дії 4:1)53Жодного дня, коли Я був з вами у храмі, ви не підняли руки на Мене. Але це ваш час і влада темряви. (Лк 19:47; Ів 7:30; Ів 19:11; Кол 1:13)
Петро відрікається від Ісуса
54Вони ж схопили Його, повели й привели у двір первосвященика. А Петро йшов слідом на віддалі. (Мт 26:57; Мт 26:69; Мр 14:53; Мр 14:66; Ів 18:13; Ів 18:25)55Коли розклали вогонь серед двору і разом сиділи, Петро сидів серед них.56Коли він сидів при світлі, помітила його якась служниця і, поглянувши на нього, сказала: І цей був з Ним! (Дії 4:13)57Він же відрікся, кажучи: Жінко, я не знаю Його!58Невдовзі другий, побачивши його, сказав: І ти — один з них! Петро ж сказав: Чоловіче, я — ні!59Минула приблизно одна година, і ще якийсь твердив, кажучи: Справді, і цей був з Ним, бо він — галилеєць.60Та Петро промовив: Чоловіче, не знаю, про що ти говориш! І тут же, як він говорив, заспівав півень.61Обернувшись, Господь поглянув на Петра; і Петро згадав слова Господа, коли Він йому сказав: Перше ніж півень сьогодні заспіває, відречешся від Мене тричі! (Лк 22:34)62І, вийшовши геть, він гірко заплакав.
Знущання над ув’язненим Ісусом
63А мужі, які тримали Ісуса, глумилися з Нього, б’ючи; (Мт 26:67; Мр 14:65)64вони, зав’язавши Йому очі, [били Його в обличчя і] запитували Його, кажучи: Пророкуй, хто Тебе вдарив?65І багато іншого, зневажливого, наговорювали на Нього.
Перед збором старших, первосвящеників і книжників
66Коли почався день, зібралася рада старших народу, первосвящеників і книжників, і повели Його на свої збори, (Мт 26:63; Мт 27:1; Мр 14:61; Мр 15:1; Ів 18:19)67кажучи: Якщо Ти — Христос, то скажи нам! Він відповів їм: Якщо Я вам скажу, не повірите; (Ів 3:12; Ів 8:45; Ів 10:24)68якщо ж запитаю, не відповісте [Мені й не відпустите]. (Лк 20:7)69Віднині ж буде, що Син Людський сидітиме по правиці Божої сили. (Пс 109:1; Мт 22:44)70Тоді всі запитали: Чи Ти — Син Божий? А Він їм відповів: Ви самі говорите, що Я є.71Вони ж сказали: Навіщо нам потрібне ще якесь свідчення? Адже ми самі почули з Його вуст!
1Наближалося свято Опрісноків, що зветься Пасхою.2Первосвященники та книжники шукали, як убити Ісуса, але боялися народу.3Тоді увійшов сатана в Юду, званого Іскаріот, що був із числа дванадцяти.4Він пішов та зговорився з первосвященниками та начальниками храмової охорони, як видати їм Ісуса.5Вони зраділи та обіцяли дати йому грошей.6Юда погодився та шукав слушної нагоди, щоб Його видати без народу.
Остання вечеря
7Настав день свята Опрісноків, коли належало принести пасхальну жертву.8І надіслав Ісус Петра та Івана, кажучи: ―Ідіть та приготуйте для нас Пасху, щоб ми спожили.9Вони спитали: ―Де Ти хочеш, щоб ми приготували?10Він відповів їм: ―Коли ввійдете в місто, вас зустріне чоловік, який нестиме глечик із водою. Ідіть за ним до дому, куди він увійде,11та скажіть господареві дому: «Учитель питає тебе: „Де кімната, у якій Я буду споживати Пасху з Моїми учнями?“»12Він покаже вам нагорі велику прибрану кімнату – там і приготуйте.13Вони пішли й знайшли все саме так, як казав їм Ісус, та приготували там Пасху.
Таємна Вечеря
14Коли настав час, Ісус з апостолами сіли за стіл.15Він сказав їм: «Я дуже хотів їсти цю Пасху разом із вами перед Моїм стражданням.16Кажу вам: уже не їстиму її, доки вона не звершиться в Царстві Божому».17І, узявши чашу та подякувавши Богу, сказав: «Візьміть її та поділіть між вами.18Кажу вам: віднині не питиму більше з цього виноградного плоду, доки не прийде Царство Боже».19Потім узяв хліб та, подякувавши, розламав і дав їм, кажучи: «Це є тіло Моє, що за вас віддається. Чиніть це на згадку про Мене».20Так само після того, як поїли, узяв і чашу, кажучи: «Ця чаша – Новий Завіт у Моїй крові, що проливається за вас.21Однак рука того, хто зраджує Мене, зі Мною за столом.22Бо Син Людський іде, як і було призначено, але горе тому чоловікові, через якого зраджено Його».23Вони почали питати один одного, хто з них міг би таке зробити.
Суперечка про найбільшого
24Потім знялась між ними суперечка, хто з них найбільший.25Ісус же сказав їм: ―Царі народів володіють ними, і тих, що керують ними, називають благодійниками.26Але ви не будьте такими! Навпаки: найбільший між вами нехай буде як найменший, і той, хто керує, нехай буде як слуга.27Бо хто більший: той, що сидить за столом, чи той, хто прислуговує? Чи не той, хто сидить за столом? Я ж серед вас як слуга.28Ви ті, що залишилися зі Мною в Моїх випробуваннях.29І Я заповідаю вам Царство, як Мені заповів Мій Отець,30щоб ви їли та пили за столом у Царстві Моєму. Ви сядете на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.
Пророцтво про відречення Петра
31Симоне, Симоне! Ось сатана просив просіяти вас, як пшеницю.32Але Я молився за тебе, щоб ти не загубив віри та після навернення зміцнив твоїх братів.33Петро сказав Йому: ―Господи, з Тобою я готовий іти у в’язницю й на смерть.34Але Ісус відповів: ―Кажу тобі, Петре, що півень ще не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене.35Потім промовив до них: ―Коли Я вас посилав без гаманця, без торби та взуття, чи бракувало вам чогось? Вони сказали: ―Нічого.36―Але тепер хто має гаманець, нехай візьме його, так само й торбу; хто ж не має меча, хай продасть свій одяг та купить меч.37Кажу вам: на Мені має здійснитися те, що написано: «Його зараховано до злочинців».[1] Бо все, що про Мене записано, збувається.38Вони сказали: ―Господи, дивись, у нас два мечі. Він відповів: ―Цього достатньо.
Ісус молиться на Оливній горі
39Ісус, за своїм звичаєм, пішов на Оливну гору, і Його учні пішли за Ним.40Дійшовши до того місця, Він сказав їм: ―Моліться, щоб не впасти в спокусу!41А Сам відійшов від них на відстань кинутого каменя, став на коліна та молився42кажучи: «Отче, якщо бажаєш, нехай ця чаша обмине Мене. Однак нехай буде не Моя воля, а Твоя».43Тоді з неба з’явився ангел та зміцнював Його.44В агонії Він почав молитися ще старанніше. І піт Його став, мов краплі крові, що падали на землю.45Вставши від молитви, Він підійшов до учнів і знайшов, що вони заснули, виснажені смутком.46Він сказав їм: ―Чому ви спите? Прокиньтеся та моліться, щоб не впасти в спокусу!
Зрада та арешт Ісуса
47Коли Він ще говорив, ось підійшов натовп, і той, кого звали Юда, один із дванадцятьох, ішов перед ними. Він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його.48Ісус сказав йому: ―Юдо, ти поцілунком видаєш Сина Людського?49Коли ті, що були з Ісусом, побачили, що має статися, сказали: ―Господи, чи не вдарити нам мечем?50І один із них мечем ударив раба первосвященника й відрубав йому праве вухо.51Але Ісус сказав: ―Облиште, досить! І, торкнувшись його вуха, зцілив його.52Потім Ісус звернувся до первосвященників, начальників храмової охорони та старійшин: «Ви вийшли проти Мене, як проти розбійника, з мечами та киями, щоб заарештувати.53Щодня Я був із вами в Храмі, і ви не підняли на Мене рук, але зараз ваш час і влада темряви».
Зречення Петра
54Тоді вони схопили Його та привели в дім первосвященника. Петро ж ішов за ними на відстані.55Коли вони розклали вогонь посеред двору та сіли навколо, Петро також сів між ними.56Одна зі служниць, побачивши, що він сидить біля вогню, придивилася до нього пильно та промовила: ―І цей був із Ним!57Але Петро заперечив кажучи: ―Я не знаю Його, жінко!58Трохи пізніше хтось інший побачив його й сказав: ―Ти теж один із них! Але Петро відповів: ―Ні, чоловіче!59Близько години пізніше інший почав твердити кажучи: ―Справді, і цей був із Ним, бо він галілеянин.60Петро відповів: ―Чоловіче, я не знаю, про що ти говориш! І тієї ж миті, коли він ще говорив, заспівав півень.61Господь, обернувшись, глянув на Петра. Тоді Петро згадав слова Господа, які Він сказав: «Перед тим, як сьогодні заспіває півень, ти тричі зречешся Мене».62І, вийшовши геть, він гірко заплакав.
Знущання та побиття Ісуса
63Люди, які охороняли Ісуса, почали насміхатися з Нього та бити Його.64Вони зав’язали Йому очі й питали кажучи: «Пророкуй! Хто Тебе вдарив?»65І багато інших богохульств казали проти Нього.
Ісус перед Синедріоном
66На світанку старійшини народу, первосвященники та книжники зібралися разом і повели Його на свій Синедріон.67Вони сказали: ―Якщо Ти – Христос, то скажи нам! Ісус відповів: ―Навіть якщо скажу, ви не повірите.68І якщо Я спитаю вас, ви не відповісте.69Але віднині Син Людський сидітиме праворуч від Всемогутнього Бога.70Тоді всі вони стали запитувати: ―То, значить, Ти – Син Божий? Ісус відповів: ―Ви самі кажете, що то Я!71Тоді вони сказали: ―Навіщо нам потрібні свідчення? Ми чули це з Його вуст!