1Після того призначив Господь інших сімдесят двох і послав їх по два попереду Себе до кожного міста й місцевості, куди Сам мав іти. (Мт 10:7; Лк 9:1; Лк 9:52)2І Він промовив до них: Жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнив, щоби послав робітників на Свої жнива. (Мт 9:37)3Ідіть: Я посилаю вас, як ягнят між вовків!4Не беріть ні торби, ні палиці, ні взуття, і нікого в дорозі не вітайте. (Лк 9:3; Лк 22:35)5До якого тільки дому ввійдете, спочатку кажіть: Мир цьому дому! (Лк 9:4; Ів 20:19)6І коли буде там син миру, спочине на ньому мир ваш; коли ж ні, — до вас повернеться. (1Пет 4:14)7У тому ж домі перебувайте, їжте й пийте, що там є, бо робітник гідний своєї платні. Не переходьте з дому в дім. (1Кор 9:4; флп 4:18; 1Тим 5:18)8І в яке тільки місто ввійдете, і де приймуть вас, їжте те, що покладуть вам; (1Кор 10:27)9оздоровляйте недужих, які там є, кажіть їм: Наблизилося до вас Боже Царство! (Мт 3:2; Лк 9:2)10А коли в якесь місто прийдете і вас не приймуть, вийдіть на вулицю його, та й скажіть: (Лк 9:5)11Навіть пил із вашого міста, що припав нам до ніг, струшуємо. Але знайте: наблизилося [до вас] Боже Царство! (Дії 13:51; Дії 18:6)12Кажу вам, що жителям Содома того дня буде легше, ніж тому місту. (Мт 11:24)
Доля невірних міст
13Горе тобі, Хоразине, горе тобі, Витсаїдо: бо якби в Тирі й Сидоні сталися чудеса, які сталися у вас, вони вже давно покаялися б, сидячи у волосяниці та в попелі. (Мт 11:21; Мр 6:2; Лк 9:10)14Однак Тиру й Сидону на суді буде легше, ніж вам.15А ти, Капернауме, хіба до неба піднесешся? До аду зійдеш! (Мт 11:23; Лк 4:31)16Хто слухає вас, — той Мене слухає, а хто гордує вами, — Мною гордує; хто ж гордує Мною, — гордує Тим, Хто послав Мене. (Мт 10:40; Ів 5:23; Ів 12:48; Ів 15:23; 1Сол 4:8; 1Ів 2:23)
Повернення сімдесяти двох апостолів
17Повернулися сімдесят два з радістю, кажучи: Господи, навіть біси коряться нам через Твоє Ім’я! (Мр 16:17; Лк 9:10; Лк 9:49)18А Він сказав їм: Бачив Я сатану, який, наче блискавка, з неба впав. (Ів 12:31; Об 12:8)19Ось дав Я вам владу наступати на зміїв і скорпіонів, на всю ворожу силу, — і ніщо вам не пошкодить. (Пс 90:13; Мр 16:18; Дії 28:6; Рим 16:20)20Однак не радійте з того, що вам підкоряються духи, але радійте, що імена ваші записані на небесах! (флп 4:3; Євр 12:23; Об 3:5)
Ісус прославляє Отця
21Тієї години [Ісус] звеселився Святим Духом і сказав: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба і землі, бо приховав Ти це від премудрих та розумних і відкрив це немовлятам. Так, Отче, бо так було Тобі до вподоби! (Пс 135:26; Мт 11:25; Лк 2:14; 1Кор 2:7)22[Звернувшись до учнів, Він сказав]: Усе передав Мені Мій Отець; і ніхто не знає, Хто Син, — один тільки Отець; і Хто Отець, — один тільки Син, — і кому Син захоче відкрити.23Звернувшись до учнів наодинці, Він сказав: Блаженні очі, які бачать те, що ви бачите. (Мт 13:16)24Кажу вам, що численні пророки й царі бажали бачити те, що ви бачите, але не побачили, і почути те, що ви чуєте, але не почули!
Що робити, аби осягнути вічне життя
25І ось, один законник підвівся і сказав, випробовуючи Його: Учителю, що маю зробити, аби осягнути вічне життя? (Мт 22:35; Мр 12:28; Лк 18:18)26Він же відповів йому: Що в Законі написано? Як читаєш?27Той у відповідь сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всією думкою своєю, і ближнього свого, як самого себе.28Сказав же йому: Правильно ти відповів. Роби це, — і житимеш! (Лк 7:43)
Притча про милосердного самарійця
29А той, бажаючи виправдати себе, запитав Ісуса: А хто є моїм ближнім? (Лк 16:15)30У відповідь Ісус промовив: Один чоловік ішов з Єрусалима в Єрихон і потрапив до рук розбійників, які його пограбували й завдали йому ран, та відійшли, залишивши його ледь живим.31Та випадково тією дорогою проходив один священик і, побачивши його, обминув;32так само і левіт, прийшовши на те місце, поглянув — і оминув.33А якийсь самарієць, проходячи, підійшов до нього і, побачивши, змилосердився. (Лк 7:13; Лк 9:52)34Він підійшов, перев’язав його рани, поливши на них олії та вина, посадив його на худобину, привіз до гостиниці й подбав про нього. (Мр 6:13)35А другого дня, [як відходив], вийняв два динарії[1], дав власникові гостиниці та сказав: Подбай про нього, а якщо більше витратиш, то віддам тобі, коли повертатимуся.36Кого з цих трьох ти вважаєш ближнім тому, який попався розбійникам?37Він відповів: Того, хто змилосердився над ним! Тож сказав йому Ісус: Іди і ти чини так само.
Ісус у домі Марти і Марії
38А коли вони подорожували і Він Сам увійшов до якогось села, то одна жінка на ім’я Марта прийняла Його [до свого дому]. (Ів 11:1; Ів 12:2)39Мала вона сестру, котра звалася Марією, яка, сівши біля ніг Господа, слухала Його слова. (Дії 22:3)40А Марта клопоталася різним приготуванням; тож спинившись, сказала: Господи, чи Тобі байдуже, що моя сестра залишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла! (Мр 4:38; Ів 12:2; 1Кор 7:35)41У відповідь Господь сказав їй: Марто, Марто, ти журишся і клопочешся багато чим,42а потрібне — одне. Марія ж вибрала кращу частку, яка не відбереться від неї!
1Після того Господь призначив інших сімдесятьох[1] учнів і надіслав їх по двоє перед Собою в усі міста та місцевості, куди Він мав іти. (Лк 10:17)2І сказав їм: «Жнива насправді великі, а робітників мало, тож просіть Господа жнив, щоб послав робітників на жнива Свої.3Ідіть! Ось Я посилаю вас, як ягнят між вовків.4Не беріть ні гаманця, ні торбини, ні взуття й нікого в дорозі не вітайте.5Коли ж увійдете в якийсь дім, то спочатку скажіть: „Мир цьому дому!“6І якщо там є син миру, то спочине на ньому ваш мир, а коли ні, то повернеться до вас.7Залишайтеся в тому ж домі, їжте та пийте те, що дадуть вам, бо робітник достойний своєї платні. Не переходьте з дому в дім.8А коли зайдете в якесь місто та приймуть вас, то їжте все, що покладуть перед вами.9Зціляйте в ньому хворих і кажіть їм: „Наблизилось до вас Царство Боже!“10А коли зайдете в якесь місто і не приймуть вас, то, виходячи на вулиці його, кажіть:11„Навіть пил із вашого міста, який прилип до наших ніг, ми обтрушуємо на свідчення проти вас, але знайте, що наблизилось Царство Боже!“12Кажу вам: легше буде Содомові в той день суду, ніж тому місту.13Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Віфсаїдо! Бо якби в Тирі та Сидоні сталися ті чудеса, які були у вас, то вони давно би покаялися, сидячи в мішковині та попелі.14Проте Тиру та Сидону легше буде на суді, ніж вам.15І ти, Капернауме, чи будеш піднесений до неба? Ні, ти до пекла зійдеш![2]16Той, хто слухає вас, той Мене слухає, і хто відмовляється від вас, від Мене відмовляється. Хто ж відмовляється від Мене, той відмовляється від Того, Хто надіслав Мене».
Повернення сімдесяти учнів
17Сімдесят учнів повернулися й радісно сказали: ―Господи, навіть демони підкоряються нам в ім’я Твоє.18А Він сказав їм: ―Я бачив сатану, котрий падав із неба, наче блискавка.19Ось даю вам владу наступати на змій і скорпіонів, і на всяку силу ворожу, і ніщо вам не зашкодить.20Однак не радійте, що духи вам підкоряються, а радійте тому, що імена ваші записані на небесах.
Радість Ісуса
21У той час Ісус зрадів Святим Духом та промовив: «Славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, за те, що Ти приховав це від мудрих та розумних і відкрив дітям. Так, Отче, бо такою була Твоя добра воля.22Усе Мені було доручено Моїм Отцем. Ніхто не знає, Хто є Син, окрім Отця, і Хто є Отець, окрім Сина й того, кому Син хоче відкрити».23І, повернувшись до учнів, промовив тільки до них: ―Блаженні очі, які бачать те, що ви бачите.24Бо кажу вам: багато пророків та царів бажали побачити те, що ви бачите, і не побачили, та почути те, що ви чуєте, і не почули.
Добрий самарянин
25І ось один учитель Закону піднявся та, спокушаючи Його, сказав: ―Учителю, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?26Ісус відповів йому: ―Що в Законі написано? Як читаєш?27Він відповів: ―«Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією своєю душею, і всією силою своєю, і всім розумом своїм»[3] і«ближнього свого – як самого себе».[4]28Ісус же сказав: ―Правильно ти відповів, роби так і будеш жити!29Але той, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові: ―А хто мій ближній?30Ісус відповів: ―Один чоловік ішов з Єрусалима в Єрихон та потрапив до рук розбійників, котрі роздягли його, побили та пішли далі, залишивши його напівмертвим.31Випадково тією ж дорогою проходив священник і, побачивши його, пройшов повз нього.32Також і левіт, прийшовши на те місце, подивився й пішов далі.33Але один самарянин, який був у подорожі, підійшов і, побачивши його, зглянувся над ним.34Він підійшов, перев’язав йому рани, намастивши їх олією та вином, поклав його на свою худобину та привіз до заїжджого двору, де доглядав за ним.35Наступного дня, від’їжджаючи, дав два динарії господареві та сказав: «Подбай про нього, а якщо витратиш на нього більше, я поверну тобі, коли вертатимусь».36Хто з цих трьох, на твою думку, був ближнім того, хто потрапив до рук розбійників?37Він відповів: ―Той, хто зглянувся над ним. Ісус сказав: ―Іди та роби так само.
Ісус відвідує Марту та Марію
38Коли вони подорожували далі, то зайшли до одного села, де жінка, на ім’я Марта, прийняла Його у свій дім.39У неї була сестра, на ім’я Марія, яка сіла біля ніг Господа та слухала Його слова.40Марта була зайнята багатьма приготуваннями й, підійшовши, сказала: ―Господи, чи Тобі байдуже, що моя сестра залишила мене саму служити? Скажи їй, щоб допомогла мені.41Господь відповів їй: ―Марто, Марто, ти турбуєшся та клопочешся багатьма речами,42але потрібне одне. Марія обрала кращу частку, яка не відбереться від неї.