Йова 30:6 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 А тепер найменші висміяли мене, тепер повчають мене частково ті, чиїх батьків я мав за ніщо, яких я не вважав гідними псів моїх черід. 2 І навіщо мені сила їхніх рук? Через них загинула повнота. 3 Бездітний у біді і голоді. Вони вчора втекли від біди і від скрути посухи. 4 Ті, хто оточує соляні місця при звуку, для яких солене було їм їжею, котрі без честі й знехтувані, зубожілі від усякого добра, які й коріння дерев жували від великого голоду. 5 Повстали на мене злодії, 6 доми яких були кам’яними печерами. 7 З-посеред милозвучних кущів закричать вони, — котрі жили під дикою зеленню. 8 Сини безумних і нечесних, їхні імена і слава згладжені із землі. 9 А тепер я — їхні гусла, і вони мене мають за притчу. 10 Гидували ж мною, відступивши далеко, а для мого обличчя не стримувалися від плювання. 11 Адже Він, відкривши Свій сагайдак, заподіяв мені зло, і вони позбулися уздечки моєї присутності. 12 З правого боку нащадків вони повстали, простягнули свою ногу і пішли проти мене стежками їхньої згуби. 13 Знищили мої стежки, бо Він скинув мій одяг. 14 Своїми стрілами Він мене прошив, учинив мені, як бажає, я на стражданнях замішаний. 15 Мої страждання повертаються, моя надія відійшла, наче вітер, і моє спасіння, наче хмара. 16 Тепер же на мені виллється моя душа, а мене охоплюють дні страждань. 17 Вночі мої кості розгорілися, а моє сухожилля послабло. 18 Великою силою схопила недуга мій одяг, оточила мене, наче облямівка мого одягу. 19 Схопила ж мене, наче глину, — моя частка в землі та в попелі. 20 І я заволав до Тебе, та Ти не чуєш мене, вони встали і подивилися на мене. 21 Ти ж напав на мене без пощади, бичував Ти мене сильною рукою. 22 Призначив Ти мене на страждання, і Ти відкинув мене від спасіння. 23 Знаю, що мене зітре смерть, бо кожному смертному земля — дім. 24 Якби добрим було на себе накласти руки, чи попросивши іншого, він зробив би це мені. 25 Я ж плакав над кожним немічним, стогнав, бачачи чоловіка в скруті. 26 Тож я, очікував добра, та ось, мене зустріли скоріше злі дні. 27 Моє нутро заклекотало і не замовчить, випередили мене дні бідноти. 28 Стогнучи, я пішов, не замикаючи уст, став у зборі, волаючи. 29 Я став братом сирен і другом страусів. 30 Моя шкіра сильно почорніла, а мої кості від спеки згоріли. 31 Мої гусла перейшли на плач, а мій спів — мені на ридання.