1Потім, по чотирнадцяти роках, я знову прибув з Варнавою в Єрусалим, взявши із собою Тита. (Дії 4:36; Дії 15:2; 2Кор 2:13)2Пішов, як мені було об’явлено, і там виклав їм Євангеліє, яке проповідую язичникам, а видатним — окремо, чи часом не даремно я працюю або працював. (Гал 2:6; Гал 2:9; Гал 4:11; флп 2:16)3Але навіть Тит, який був зі мною, бувши греком, не був примушений обрізатися. (Гал 2:14; Гал 6:12)4А щодо фальшивих братів, які приєдналися, щоби підглянути за нашою свободою, яку маємо в Ісусі Христі, аби нас поневолити, (Дії 15:1; Дії 15:24; Гал 5:1; Юда 1:4)5то ми їм ні на мить не піддалися, щоб істина Євангелія збереглася у вас. (Гал 2:14; Гал 4:16)6Стосовно тих, які вважають себе кимось, — для мене немає жодної різниці, якими вони були колись, — то Бог не дивиться на обличчя людини. Адже ті, хто вважає себе кимось, мені нічого не додали. (Дії 5:36; Рим 2:11; Гал 2:2)7Навпаки, побачивши, що мені довірено Євангеліє між язичниками, як і Петрові між обрізаними, — (Дії 9:15; Дії 15:12; Гал 1:15; Еф 3:8; 1Тим 1:11; 1Тим 2:7)8адже Той, Хто допоміг Петрові бути апостолом між обрізаними, допоміг і мені між язичниками, — (Рим 1:15)9та визнавши дану мені благодать, Яків, Кифа та Іван, котрі вважаються стовпами, подали мені й Варнаві, як співучасникам, руки, щоб ми йшли до язичників, а вони — до обрізаних, (Ів 1:42; Дії 12:17; Рим 15:15; Гал 2:2; Об 3:12)10аби тільки ми пам’ятали про вбогих, що, власне, я і намагався робити. (Дії 11:29)
Петро та Павло в Антіохії
11Коли ж Кифа прийшов до Антіохії, я особисто виступив проти нього, бо він заслуговував на докір. (Дії 11:27)12Ще до того, як деякі прийшли від Якова, він їв разом з язичниками. А коли ті надійшли, він став сторонитися і відмежовуватися, боячись обрізаних. (Дії 11:3; Дії 12:17; Кол 4:11; Тит 1:10)13Лицемірили з ним й інші юдеї, так що й Варнава приєднався до їхнього лицемірства. (Дії 4:36)14Але коли я побачив, що вони не послідовні щодо істини Євангелія, то я прилюдно сказав Кифі: Якщо ти, юдей, живеш як язичник, а не як юдей, то чому змушуєш язичників жити по-юдейському? (Гал 2:3; Гал 2:5; 1Тим 5:20)15Ми від природи юдеї, а не грішники з язичників. (Еф 2:12)
Ніхто не виправдається ділами Закону
16Знаючи, що людина не може оправдатися ділами Закону, але тільки вірою в Ісуса Христа, ми повірили в Ісуса Христа, щоб оправдатися вірою в Христа, а не ділами Закону. Бо жодна людина не буде оправдана ділами Закону. (Пс 142:2; Рим 3:20; Рим 3:28; Рим 4:5; Рим 5:1; Гал 3:2; Гал 3:8; Гал 3:24; Еф 2:8; флп 3:9)17Якщо, шукаючи оправдання в Христі, ми й самі виявилися грішниками, то невже Христос є служителем гріха? Зовсім ні! (Мт 9:11)18Бо коли я знову відбудовую те, що зруйнував, то роблю себе порушником.19Адже через Закон я помер для Закону, щоби жити для Бога. Я розп’ятий разом з Христом. (Рим 6:6; Рим 6:8; Рим 6:10; Рим 7:4; Рим 7:6)20І живу вже не я, а Христос живе в мені. А що тепер живу в тілі, то живу вірою в Божого Сина, Який полюбив мене й віддав Себе за мене. (Ів 13:1; Рим 8:10; Рим 14:8; 2Кор 10:3; Еф 3:17; флп 1:22; 1Тим 2:6)21Я не відкидаю Божої благодаті. Бо якщо праведність через Закон, то даремно помер Христос.
1Потім, через чотирнадцять років, я знову пішов[1] в Єрусалим разом із Варнавою, узявши із собою Тита.2Я вирушив туди згідно з одкровенням і представив їм Добру Звістку, яку проповідую серед язичників, а особливо шановним виклав її окремо, на самоті, щоб упевнитися, що не біг до цього й не біжу тепер даремно.3Проте навіть Тита, який був зі мною, не примушували до обрізання, хоча він і був греком.4Це через лжебратів, що проникли в наші ряди, аби спостерігати за нашою свободою, яку ми маємо в Ісусі Христі, і зробити нас рабами.5Але ми ні на мить не поступилися їм, щоб істина Доброї Звістки збереглася для вас.6Щодо тих, кого вважають знатнішими, – хто вони й ким вони були, для мене це немає ніякого значення, адже Бог неупереджений, – то вони нічого не додали мені.7Навпаки, вони визнали, що мені було доручено проповідувати Добру Звістку необрізаним[2], як Петрові – обрізаним[3].8Адже Бог, Який зробив Петра апостолом обрізаних, зробив також мене апостолом язичників.9Яків, Кифа та Іван, які вважаються стовпами церкви, визнали надану мені благодать і потиснули мені й Варнаві руку як співучасникам служіння, щоб ми пішли до язичників, а вони – до обрізаних.10Усе, що вони просили, – це те, щоб ми пам’ятали про бідних, що я й намагався робити.
Павло докоряє Петрові
11Коли ж Кифа прийшов до Антіохії, я протистояв йому відверто, бо він був неправий.12Адже до того, як прийшли деякі люди від Якова, він їв разом з язичниками, а після цього почав ховатися й відокремлюватися від них, боячись обрізаних.13До нього приєдналися також інші юдеї, так що й Варнава був втягнений в їхнє лицемірство.14Побачивши, що вони не поводяться відповідно до істини Доброї Звістки, я сказав Кифі перед усіма: «Якщо ти юдей, але живеш як язичник, а не як юдей, чому ж тоді примушуєш язичників жити за юдейським звичаєм?»15Ми ж – юдеї за народженням, а не грішні язичники.16Однак, знаючи, що людина не може бути виправдана ділами Закону, а тільки вірою в Ісуса Христа,[4] навіть ми увірували в Христа Ісуса, щоб бути виправданими вірою в Христа,[5] а не ділами Закону. Бо жодна людина не буде виправдана ділами Закону.17Але якщо ми, юдеї, шукаючи виправдання в Христі, і самі виявилися грішниками, то невже Христос є служителем гріха? Зовсім ні!18Бо якщо я знову відбудовую те, що зруйнував, то роблю себе грішником.19Адже через Закон я помер для Закону, щоб жити для Бога. Я був розіп’ятий з Христом,20і більше живу не я, але Христос живе в мені. Нині я живу в тілі, і це життя вірою в Сина Божого,[6] Який полюбив мене й віддав Себе за мене.21Я не відкидаю благодаті Божої, бо якщо праведність здобувається Законом, то Христос помер даремно!