Буття 8 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 І згадав Бог Ноя, усіх звірів, усю худобу, усіх птахів і всіх плазунів, які були з ним у ковчезі, тож навів Бог вітер на землю, — і вода спинилася: 2 джерела безодні та загати небесні закрилися, і дощ перестав лити з неба. 3 Вода почала спадати й сходити із землі, — після ста п’ятдесяти днів почала спадати та зменшуватися вода. 4 А сьомого місяця, двадцять сьомого дня місяця ковчег сів на Араратських горах. 5 Вода ж, відступаючи, спадала до десятого місяця. А одинадцятого місяця, першого дня місяця, з’явилися вершини гір. 6 І сталося, що після сорока днів відчинив Ной віконце ковчега, яке зробив, 7 і випустив крука, щоби побачити, чи відступила вода. І вилетівши, той не повернувся, доки не висохла вода наповерхні землі. 8 А після нього він послав голубку, щоби побачити, чи зійшла вода з поверхні землі. 9 Та голубка, не знайшовши спочинку для своїх ніг, повернулася до нього, до ковчега, бо вода була на всій поверхні всієї землі; простягнувши свою руку, він узяв і впустив її до себе в ковчег. 10 Почекавши ще наступних сім днів, він знову послав голубку з ковчега; 11 під вечір голубка повернулася до нього, вона мала у своєму дзьобі оливкову галузку з листям. Тож дізнався Ной, що зійшла вода із землі. 12 І, почекавши ще інших сім днів, знову послав голубку, і вона вже більше до нього не повернулася. 13 І сталося на шістсот першому році життя Ноя, першого місяця, першого дня місяця: зійшла вода із землі. Тож розкрив Ной верх ковчега, якого зробив, і побачив, що зійшла вода з поверхні землі. 14 А другого місяця, двадцять сьомого дня місяця земля висохла. 15 І звернувся Господь Бог до Ноя, кажучи: 16 Вийдіть з ковчега: ти, твоя дружина, твої сини і дружини твоїх синів із тобою! 17 І всіх звірів, які з тобою, кожну істоту — від птахів аж до худоби, і всіх плазунів, які повзають по землі, — виведи із собою. Тож зростайте і розмножуйтеся на землі. 18 І вийшов Ной та його дружина, його сини та дружини його синів із ним, 19 і всі звірі, уся худоба, усякий птах і всякий плазун, який рухається по землі: за своїм родом вони вийшли з ковчега. 20 І збудував Ной жертовник Богові. Він узяв з усієї чистої худоби та з усіх чистих птахів і приніс всепалення на жертовнику. 21 І сприйняв Господь Бог приємний запах, і сказав Господь Бог, розкаявшись: Не буду більше проклинати землю через діла людей, бо розум людини пильно звернений до зла змолоду; тому більше не знищуватиму кожну живу істоту, так, як Я вчинив. 22 У всі дні землі сівба і жнива, холод і спека, літо і весна, день і ніч не припиняться.