від Ukrainian Bible Society1Яків оселився на землі, де жив його батько, — в Ханаанській землі.2Ось родовід Якова. Йосиф мав сімнадцять років і, будучи юнаком, пас овець зі своїми братами — із синами Вали та синами Зелфи, дружин свого батька. Йосиф приніс погану вістку своєму батькові Ізраїлеві.3Яків же любив Йосифа більше за всіх своїх синів, бо він був сином його старості, і справив йому барвистий одяг.4А його брати, побачивши, що батько любить його більше за всіх своїх синів, зненавиділи його і ні про що не могли з ним спокійно говорити.5Якось наснився Йосифові сон, і він розповів його своїм братам:6Послухайте той сон, який наснився мені, — сказав їм, —7здавалося мені, що ми серед поля в’язали снопи, і мій сніп устав і випростувався; ваші ж снопи, стоячи довкола, поклонилися моєму снопові.8А брати сказали йому: Невже ти насправді царюватимеш[1] над нами, невже ти насправді пануватимеш[2] над нами? І ще більше зросла ненависть до нього через його сни та через його розповіді.9А він побачив інший сон — та й виклав його своєму батькові й своїм братам: Ось наснився мені інший сон, — сказав він, — наче мені поклонялися сонце, місяць і одинадцять зірок.10І докорив йому його батько, промовивши до нього: Що це за сон, який наснився тобі? Невже насправді я і твоя мати з твоїми братами прийдемо[3] поклонитися тобі до землі?11Тож його брати сповнилися до нього заздрощами, а батько його зберіг у пам’яті сказане.12Якось пішли його брати пасти овець свого батька в Сихем.13А Ізраїль сказав Йосифові: Хіба не пасуть твої брати в Сихемі? Іди, посилаю тебе до них. А той відповів йому: Ось я.14Тож Ізраїль йому сказав: Коли підеш, подивися, чи твої брати і вівці здорові, та й принеси мені вістку. І послав його з Хевронської долини, і той пішов у Сихем.15І, як він блукав у долині, натрапив на нього чоловік. Тож запитав його чоловік, кажучи: Що шукаєш?16Він же відповів: Шукаю моїх братів; підкажи мені, де вони пасуть?17А чоловік йому сказав: Вони відійшли звідси, та я чув, як вони говорили: Підемо в Дотаїм. Тож пішов Йосиф за своїми братами і знайшов їх у Дотаїмі.18Ті побачили його здалека і, перш ніж він наблизився до них, задумали лихе, — щоб його вбити.19Тож брати заговорили між собою: Ось іде той сновида.20Тому тепер ходімо, вб’ємо його! Ми вкинемо його в одну з ям і скажемо: Лютий звір загриз його; і побачимо, що буде з його снами.21Та Рувим, почувши, вирвав його з їхніх рук і сказав: Не губімо його душі!22Не проливайте крові, вкиньте його он у ту яму в пустелі та рук не накладайте на нього, — сказав їм Рувим, щоб вирвати його з їхніх рук та повернути його батькові.23І сталося, коли Йосиф прийшов до своїх братів, то вони здерли з Йосифа барвисте вбрання, яке було на ньому,24і взяли, та й укинули його до ями — у порожній колодязь, в якому не було води.25Вони сіли їсти хліб і, підвівши очі, побачили: ось мандрівники-ізмаїльці йшли з Ґалаада, а їхні верблюди були нав’ючені пахощами, смолою і миррою. Йшли вони, прямуючи до Єгипту.26Тож Юда сказав своїм братам: Яка нам користь, коли вб’ємо нашого брата і скриємо його кров?27Давайте віддамо його цим ізмаїльцям, а наші руки хай не будуть на ньому, адже він — наш брат, наше тіло! І брати послухали його.28І проходили люди — мадіянці-купці, а брати витягли і вивели Йосифа з ями. Вони віддали Йосифа ізмаїльцям за двадцять золотих, і ті відвели Йосифа в Єгипет.29А Рувим повернувся до ями і не побачив Йосипа в ямі. Він роздер на собі одяг,30повернувся до своїх братів і сказав: Хлопця нема, а я — куди тепер піду?31Вони ж взяли Йосифового плаща, зарізали козла і вимазали плаща кров’ю.32І відіслали барвистого плаща, віднесли своєму батькові, та й сказали: Це ми знайшли, упізнавай, чи це плащ твого сина, чи ні?33І той упізнав його, і сказав: Це плащ мого сина; лютий звір його загриз, звір викрав Йосифа.34Тож Яків роздер на собі одяг, одягнув мішковину на свої стегна і оплакував свого сина багато днів.35Зібралися ж усі його сини й дочки, — вони прийшли втішити його, але він не бажав утішатися, кажучи: З плачем піду я до мого сина, до аду. Так плакав за ним його батько.36А мадіянці в Єгипті віддали Йосифа Петефрієві, євнухові фараона, — начальникові охорони.