Буття 34 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 А Діна, дочка Лії, яку вона народила Якову, вийшла познайомитися з дочками тієї місцевості. 2 І побачив її син Емора Сихем — хореєць, володар тієї землі; він узяв її і спав з нею, і збезчестив її. 3 Та прив’язався він до душі Діни, дочки Якова, і покохав дівчину, і говорив їй згідно з дівочими мріями. 4 І сказав Сихем Еморові, своєму батькові, мовлячи: Візьми мені цю дівчину за дружину. 5 Яків довідався, що син Емора збезчестив його дочку Діну, а сини його були з його худобою на рівнині. Тож поки вони не поприходили, Яків мовчав. 6 Та Емор, батько Сихема, прийшов до Якова, аби переговорити з ним. 7 А сини Якова прийшли з пасовиська. Коли почули, то засмутилися чоловіки, і дуже боляче було їм, бо, переспавши з дочкою Якова, вчинив те, що не личить в Ізраїлі, — так не повинно бути! 8 Та Емор звернувся до них, говорячи: Моєму синові Сихему припала до душі ваша дочка. Тож дайте її йому за дружину. 9 Порідніться з нами; ваших дочок дайте нам, а наших дочок беріть вашим синам. 10 Ось земля широка перед вами, тож живіть у нас. Оселяйтеся, перебувайте в ній і набувайте її у власність. 11 А Сихем сказав її батькові та її братам: Нехай знайду я у вас ласку, — і що лише скажете, — ми дамо. 12 Призначіть якнайбільший викуп — і, що лише скажете мені, я дам. Але дайте мені цю дівчину за дружину. 13 А сини Якова підступно відповіли Сихемові та його батькові Еморові, а говорили до них так, тому що той збезчестив їхню сестру Діну. 14 Симеон та Левій, Дінині брати й сини Лії, сказали їм: Не можемо виконати цього прохання — дати нашу сестру чоловікові, який є необрізаний. Адже це для нас ганебно. 15 У такому випадку уподібнимося до вас і поселимося у вас, якщо ви станете, як ми: коли кожному з вас, хто чоловічої статі, зробите обрізання. 16 І будемо віддавати наших дочок вам, і будемо брати ваших дочок собі за дружин, і оселимося серед вас, і будемо як один народ. 17 Коли ж не послухаєте нас щодо обрізання, то заберемо наших дочок і підемо геть. 18 Їхні слова сподобалися Еморові й Сихемові, Еморовому синові. 19 І юнак не зволікав з виконанням цієї вимоги, бо кохав дочку Якова. Він же був найславніший з усіх у домі його батька. 20 Тож Емор і його син Сихем пішли до брами свого міста і звернулися до людей свого міста, кажучи: 21 Ці люди миролюбні до нас. Хай поселяються на землі й торгують на ній — ось бо перед ними простора земля. Будемо брати їхніх дочок собі за дружин, а наших дочок віддаватимемо їм. 22 Та лише в такому випадку уподібняться нам чоловіки, щоб жити з нами, аби стати одним народом, коли в нас буде обрізаний кожний чоловічої статі, як і вони обрізані. 23 І їхні стада, і їхні маєтки, і худоба, — хіба не стануть нашими? Лише в такому випадку уподібнимося їм, і вони поселяться з нами. 24 Тож усі, які проходили брамою їхнього міста, прислухалися до Емора та його сина Сихема і зробили обрізання крайньої плоті, — кожний чоловічої статі. 25 А на третій день, коли були ще в болі, сталося таке: взяли два сини Якова, Симеон та Левій, Дінині брати, кожний свого меча, безпечно ввійшли в місто і повбивали всіх чоловіків. 26 І Емора, і його сина Сихема вбили вістрям меча, а Діну забрали з дому Сихема, та й вийшли. 27 Сини Якова перейшли по вбитих і пограбували місто, в якому збезчещено їхню сестру Діну. 28 І захопили їхніх овець, їхніх волів і їхніх ослів: усе, що було в місті, і все, що було на рівнині. 29 І все, що жило в них, і весь їхній посуд, і їхніх жінок узяли в полон, — тож розграбували все, що було в місті, і все, що було в домах. 30 Та Яків сказав Симеонові та Левієві: Ви зробили мене ненависним, так що я став негідником для всіх, хто живе на землі — між ханаанцями та ферезейцями. Я — нечисленний, тож, зібравшись проти мене, поб’ють мене, і вигублений буду я та мій дім. 31 Вони ж відповіли: А хіба мають вважати розпусницею нашу сестру?