1Був один хворий, Лазар з Витанії, із села Марії та її сестри Марти. (Лк 10:38)2Це була та Марія, яка помазала Господа миром та обтерла Його ноги своїм волоссям; її брат Лазар хворів. (Ів 12:3)3Сестри послали передати Йому: Господи, той, кого Ти любиш, хворіє.4Почувши це, Ісус сказав: Ця хвороба не на смерть, але для Божої слави, щоби Божий Син прославився через неї! (Ів 2:11; Ів 9:3; Ів 13:31)5Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря. (Мр 10:21)6Та коли почув, що він хворіє, то залишався два дні на тому місці, де перебував.7Після цього звелів учням: Підемо знову в Юдею! (Ів 3:22)8А учні сказали Йому: Учителю, таж ось юдеї намагалися Тебе камінням побити, а Ти знову туди йдеш? (Ів 8:59)9Ісус відповів: Хіба не дванадцять годин є на день? Якщо хто ходить вдень, не спотикається, адже бачить світло цього світу. (Ів 8:12; Ів 9:4)10Якщо хто ходить уночі, то спотикається, бо немає світла в ньому! (Ів 12:35)11Сказавши це, вів далі: Наш друг Лазар заснув, — піду розбудити його.12А Його учні сказали: Господи, якщо заснув, то одужає!13Ісус сказав про його смерть, а вони подумали, що Він говорить про звичайний сон.14Тоді Ісус сказав їм прямо: Лазар помер;15і радію за вас, що Я там не був, щоб ви повірили; та ходімо до нього. (Ів 11:42)16Тоді Хома, званий ще Близнюком, сказав іншим співучням: Ходімо й ми, щоб померти з Ним! (Мр 14:31; Ів 14:5; Ів 20:24; Ів 21:2)17Коли Ісус прийшов, то знайшов, що він уже чотири дні як перебуває в гробі. (Ів 11:39)18Витанія була поблизу Єрусалима, якихось п’ятнадцять стадій,19тож багато юдеїв прийшло до Марти й Марії, щоб розрадити їх за брата.20Коли ж Марта почула, що йде Ісус, то вийшла Йому назустріч. Марія ж сиділа вдома.21Марта сказала Ісусові: Господи, якби Ти був тут, не помер би мій брат. (Ів 11:32)22Але й тепер знаю, що Бог дасть Тобі те, що лише попросиш у Бога. (Ів 16:30)23Ісус каже їй: Твій брат воскресне!24Говорить Йому Марта: Знаю, що воскресне у воскресінні, останнього дня. (Ів 6:39)25Та Ісус їй сказав: Я є воскресіння і життя; хто вірить у Мене, — хоч і помре, буде жити. (Ів 14:6; 1Ів 5:20)26І кожний, хто живе й вірить у Мене, — не помре повік. Чи віриш ти в це? (Ів 5:24)27Каже Йому: Так, Господи, я повірила, що Ти — Христос, Син Божий, Який приходить у світ. (Мт 3:11; Мт 16:16; Ів 1:9; Ів 6:14; Ів 12:46; Ів 16:28; Ів 18:37)28Сказавши це, вона пішла й покликала свою сестру Марію. Вона пошепки промовила: Учитель прийшов і кличе тебе!29Та ж, як почула, швидко встала й пішла до Нього,30оскільки Ісус ще не прийшов до села, а був на тому місці, де зустріла Його Марта. (Ів 11:20)31А юдеї, які були з нею в хаті й потішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, подалися за нею, гадаючи, що вона пішла до гробниці, щоб там поплакати.32Коли Марія прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, то впала Йому до ніг і промовила: Господи, якби Ти був тут, мій брат не помер би! (Ів 11:21)33Ісус, побачивши, що вона плаче, та юдеї, які прийшли з нею, також плачуть, розжалобився духом і Сам зворушився. (Мт 9:30; Ів 12:27; Ів 13:21)34І Він запитав: Де ви його поклали? Йому відповіли: Господи, іди поглянь! (Ів 1:46)35Ісус заплакав. (Лк 19:41)36А юдеї загомоніли: Дивись, як Він любив його!37Деякі з них зауважили: Хіба не міг Той, Хто відкрив очі сліпому, зробити так, щоб і цей не помер? (Ів 9:1)38Перебуваючи у внутрішній жалобі, Ісус підходить до гробниці. Це була печера, до якої прилягав камінь. (Мт 9:30; Мт 27:60)39Ісус промовив: Відваліть камінь! Марта, сестра померлого, сказала Йому: Господи, вже чути запах, бо чотири дні вже минуло! (Ів 11:17)40Ісус їй відповів: Хіба не сказав Я тобі, що коли будеш вірити, — побачиш Божу славу? (Ів 2:11; Ів 11:23; Ів 11:25)41Відвалили камінь від печери, [де лежав померлий]. Ісус звів очі вгору й промовив: Отче, дякую Тобі, що Ти вислухав Мене. (Мт 11:25; Мт 14:19)42Я знав, що Ти завжди Мене вислуховуєш, але задля натовпу, який стоїть довкола, Я сказав, — аби повірили, що Ти Мене послав! (Ів 5:34; Ів 11:15; Ів 12:30; Ів 17:8)43Промовивши це, Він вигукнув гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!44І померлий вийшов. Руки й ноги його були обмотані полотном, а його обличчя обв’язане хусткою. Каже їм Ісус: Розв’яжіть його й звільніть, щоб міг ходити. (Лк 19:20; Ів 20:7; Дії 19:12)
Первосвященики і фарисеї змовляються вбити Ісуса
45Тоді багато юдеїв, які прийшли до Марії та побачили, що Він зробив, повірили в Нього. (Ів 7:31)46Деякі з них пішли до фарисеїв і розповіли їм, що вчинив Ісус.47Зібрали первосвященики й фарисеї раду і говорили: Що нам робити? Адже Ця Людина робить багато чудес! (Мт 26:3; Ів 2:18; Ів 2:23; Дії 4:16)48Якщо залишимо Його, то всі повірять у Нього; і прийдуть римляни, і віднімуть у нас і храм, і народ! (Ів 4:20; Ів 12:19; Дії 6:13)49Один же з них, Каяфа, який був того року первосвящеником, сказав їм: Ви нічого не знаєте! (Мт 26:3)50Хіба не розумієте, що краще для вас, щоб Одна Людина померла за народ, а не щоб увесь народ загинув? (Ів 18:14; 2Кор 5:14)51Це він сказав не від себе, але, бувши того року первосвящеником, пророкував, що Ісус мав померти за народ, —52і не тільки за народ, але щоб і розсіяних Божих дітей зібрати разом. (Ів 10:16; 1Ів 2:2)53Отже, із цього дня вони змовилися вбити Його. (Мт 26:4; Ів 5:18)54Ісус більше не ходив відкрито між юдеями, але пішов звідти в край, що біля пустелі, до міста, яке називається Єфрем, і там залишався з учнями. (Ів 7:4)55Наближалася юдейська Пасха, і багато людей з країни пішли в Єрусалим перед Пасхою, щоб очиститися. (Мт 26:2; Ів 2:13; Дії 21:24; Дії 21:26)56Шукали тоді Ісуса і, стоячи в храмі, говорили між собою: Як ви вважаєте, чи прийде Він на свято? (Ів 7:11; Ів 12:9)57А первосвященики та фарисеї видали наказ: якщо хто довідається, де Він перебуває, щоби доніс, аби схопити Його. (Ів 7:30; Ів 7:32)
1Був один хворий чоловік, на ім’я Лазар, з Віфанії, села, де жила Марія та її сестра Марта.2Марія була жінкою, яка помазала Господа миром і обтерла Йому ноги своїм волоссям. Хворий був її братом.3Сестри послали передати Ісусові: ―Господи, той, кого Ти любиш, захворів.4Почувши це, Ісус сказав: ―Ця хвороба не на смерть, а на славу Божу, щоб Син Божий був прославлений через неї.5Ісус любив Марту, її сестру та Лазаря.6Однак коли Він почув, що Лазар хворий, то залишився там, де був, ще два дні.7Потім сказав Своїм учням: ―Підемо знову в Юдею.8Учні сказали Йому: ―Равві, ще недавно юдеї намагалися побити Тебе камінням, а Ти знову йдеш туди?9Ісус відповів: ―Чи не дванадцять годин має день? Якщо хтось ходить удень, не спотикається, бо бачить світло цього світу.10А той, хто ходить уночі, спотикається, бо немає світла в ньому.11Сказавши це, Він додав: ―Наш друг Лазар заснув, але Я йду розбудити Його.12Його учні сказали: ―Господи, якщо спить, то одужає.13Ісус казав про його смерть, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон.14Тоді Ісус сказав їм прямо: ―Лазар помер.15Але Я радію за вас, що не був там, щоб ви повірили. А зараз підемо до нього.16Тоді Фома, якого називали Близнюк, сказав іншим учням: ―Ходімо й ми та помремо з Ним!
Ісус – воскресіння та життя
17Прийшовши туди, Ісус довідався, що Лазар уже чотири дні в гробі.18Віфанія була близько до Єрусалима, приблизно п’ятнадцять стадіїв.[1]19Багато юдеїв прийшли до Марії та Марти, щоб втішити їх після смерті брата.20Коли Марта почула, що прийшов Ісус, вона вийшла зустріти Його, а Марія залишилася в домі.21Марта сказала Ісусові: ―Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би.22Але й тепер знаю: Бог дасть Тобі, що лише попросиш у Бога.23Ісус сказав їй: ―Твій брат воскресне.24Марта відповіла: ―Я знаю, що він воскресне при воскресінні останнього дня.25Ісус сказав їй: ―Я – воскресіння й життя. Той, хто вірить у Мене, навіть якщо помре, буде жити.26І кожен, хто живе й вірить у Мене, ніколи не помре. Ти віриш у це?27Вона сказала: ―Так, Господи, я вірю, що Ти Христос, Син Божий, Який прийшов у світ.28Сказавши це, вона пішла, потай покликала свою сестру Марію й сказала їй: «Учитель тут, Він кличе тебе».29Почувши це, Марія швидко встала й вийшла до Нього.30Ісус ще не увійшов до села, а був там, де Його зустріла Марта.31Юдеї, які були з нею в домі та втішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, пішли за нею. Вони гадали, що вона пішла до гробу, щоб там плакати.32Коли Марія прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, то впала до Його ніг і сказала Йому: ―Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би.33Ісус, побачивши, що вона плаче, і юдеї, які прийшли з нею, теж плачуть, був глибоко зворушений в дусі та засмутився.34Він запитав: ―Куди ви його поклали? Йому відповіли: ―Господи, іди та подивись!35Ісус заплакав.36Тоді юдеї сказали: «Дивись, як Він любив його».37Але деякі казали: «Невже Той, Хто відкрив очі сліпому, не міг зробити, щоб цей чоловік не помер?»
Ісус воскрешає Лазаря з мертвих
38Ісус знов відчув зворушення в Собі й пішов до гробу. Це була печера, до якої був привалений камінь.39Ісус звелів: ―Відваліть камінь. Марта, сестра померлого, сказала: ―Господи, вже чути неприємний запах, бо пройшло чотири дні.40Ісус сказав: ―Хіба Я не казав тобі, що коли будеш вірити, побачиш славу Божу?41Коли забрали камінь, Ісус подивився на небо й сказав: «Отче, дякую Тобі, що Ти почув Мене.42Я знаю, що Ти завжди чуєш Мене, але Я сказав це заради людей, які стоять навколо, щоб вони повірили, що Ти послав Мене».43І, сказавши це, голосно промовив: «Лазарю, вийди сюди!»44Померлий вийшов. Його руки та ноги були обмотані тканиною, а обличчя обв’язане хустиною. Ісус сказав: ―Розв’яжіть його, і нехай він іде.
Змова вбити Ісуса
45Багато юдеїв, які прийшли до Марії та побачили, що Він зробив, повірили в Нього.46Але деякі з них пішли до фарисеїв і розповіли, що зробив Ісус.47Тоді первосвященники та фарисеї скликали Синедріон і сказали: ―Що нам робити? Цей Чоловік робить багато знамень.48Якщо ми залишимо Його так, то всі повірять у Нього, і прийдуть римляни та знищать це місце й народ.49Тоді один із них, на ім’я Каяфа[2], який був первосвященником того року, сказав їм: ―Ви нічого не знаєте.50Хіба не розумієте, що краще для вас, щоб один Чоловік помер за народ, ніж щоб увесь народ загинув?51Він сказав це не від себе, але, будучи того року первосвященником, він пророкував, що Ісус має померти за народ,52і не тільки за народ, але й щоб зібрати в одне розсіяних дітей Божих.53Отже, від цього дня вони змовилися вбити Його.54Тому Ісус не ходив відкрито серед юдеїв, а пішов звідти до околиць біля пустелі, у місто, яке називається Єфрем. Там перебував з учнями.55Наближалася юдейська Пасха, і багато людей з усього краю йшли до Єрусалима[3] для очищення перед Пасхою.[4]56Вони шукали Ісуса й, стоячи в Храмі, казали одне до одного: «Як ви вважаєте, чи прийде Він на свято?»57Але первосвященники та фарисеї дали наказ: якщо хтось дізнається, де Він перебуває, нехай повідомить їх, щоб вони схопили Його.