Євреїв 6:2 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

Міцна Божа основа

1 Тому, залишивши початки Христового вчення, скеруймо себе до досконалості, щоби знову не покладати основу: покаяння від мертвих діл та віри в Бога, (Дії 20:21; 1Кор 3:10; Євр 5:12; Євр 9:14)

Дії 20:211Кор 3:10Євр 5:12Євр 9:14

2 науки про хрещення, про покладання рук, про воскресіння мертвих і вічний суд. (Дії 6:6) 3 І це зробимо, якщо Бог дозволить. (Дії 18:21) 4 Адже неможливо, щоб ті, які раз були просвічені й скуштували небесного дару, стали співучасниками Святого Духа, (Мт 12:31; Ів 4:10; Євр 10:26; Євр 10:32; 1Ів 5:16)

Мт 12:31Ів 4:10Євр 10:26Євр 10:321Ів 5:16

5 скуштували доброту Божого Слова, силу майбутнього віку, (Мт 12:32; Євр 2:5; 1Пет 2:3)

Мт 12:32Євр 2:51Пет 2:3

6 і відпали, аби знову обновлятися для покаяння, повторно розпинаючи в собі та зневажаючи Божого Сина! (1Кор 11:27; Кол 2:15; Євр 7:3; Євр 10:29; 2Пет 2:21)

1Кор 11:27Кол 2:15Євр 7:3Євр 10:292Пет 2:21

7 Бо земля, що напилася дощу, який її часто зрошує, і родить корисну зелень тим, котрі її обробляють, — одержує благословення від Бога. 8 А та, що зростила терня і бур’ян, — не потрібна і близька до прокляття; її кінець — спалення. (Мт 7:16; Мт 13:7) 9 Улюблені, хоча ми так і говоримо, але ми впевнені, що з вами справи кращі й що ви тримаєтеся спасіння. (Рим 15:14) 10 Адже Бог не є несправедливий, щоби забути ваше діло і [працю] любові, яку ви виявили Його Імені, послуживши і продовжуючи служити святим. (1Сол 1:3; Об 2:19)

1Сол 1:3Об 2:19

Надія — якір для душі

11 Тож бажаємо, щоб кожний з вас аж до кінця виявляв ту саму дбайливість для повної певності надії, (Євр 3:14; Євр 10:22) 12 аби ви не розлінилися, а наслідували тих, які вірою і терпінням успадковують обітниці. (1Кор 11:1; Євр 5:11; Євр 6:15; Євр 6:17; Євр 10:36; Євр 11:9)

1Кор 11:1Євр 5:11Євр 6:15Євр 6:17Євр 10:36Євр 11:9

13 Коли Бог давав обітницю Авраамові, не маючи ким більшим поклястися, поклявся Собою, (Рим 4:20) 14 кажучи: Я поблагословлю тебе вельми і дуже розмножу! 15 Тож, будучи довготерпеливим, він одержав обітницю. (Євр 6:12; Євр 11:33) 16 Люди клянуться вищим, адже клятва для підтвердження кладе край усякої їхньої незгоди. 17 Тим більше Бог, бажаючи показати спадкоємцям обітниці незмінність Своєї волі, дав клятву, (Євр 6:12) 18 щоби через ті дві незмінні речі, в яких неможливо, аби Бог сказав неправду, ухопившись за надію, що перед нами, ми, котрі знайшли захист, мали велику втіху. (Ів 8:17; Кол 1:5) 19 Вона, немов якір для душі, міцний і надійний, що входить усередину, за внутрішню завісу, (Євр 9:3; Євр 10:20) 20 куди, як предтеча, увійшов задля нас Ісус, ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхиседека. (Пс 109:4; Євр 4:14; Євр 5:6)

Пс 109:4Євр 4:14Євр 5:6

Новий Переклад Українською

від Biblica

1 Тому залишімо початок вчення Христового й прямуймо до досконалості, не закладаючи знову основ для покаяння у вчинках, що ведуть до смерті, віри в Бога, 2 вчення про ритуальні обмивання, покладання рук, воскресіння мертвих та вічний суд. 3 Так і зробимо, якщо Бог дозволить. 4 Бо неможливо тих, хто колись був просвітлений, хто скуштував небесного дару й став учасником Святого Духа, 5 хто скуштував доброти Божого Слова та сили майбутнього віку 6 і хто відпав, знову повернути до покаяння. Адже вони самі наново розпинають Сина Божого й публічно зневажають Його. 7 Бо Земля, яка п’є дощ, що часто зрошує її, і яка приносить врожай, корисний для того, хто його вирощує, отримує Боже благословення. 8 А земля, яка приносить терни та будяки, ні для чого не придатна та близька до прокляття, а її кінець – спалення. 9 Улюблені, хоча й говоримо так, ми впевнені, що у вашому випадку справи кращі і ви є спасенними. 10 Адже Бог не є несправедливий; Він не забуде вашої праці та любові, яку ви проявили та продовжуєте проявляти в ім’я Його, служачи святим. 11 Ми бажаємо, щоб кожен із вас до кінця виявляв старанність та повноту надії, 12 щоб ви не розлінились, а наслідували тих, хто завдяки вірі та терпінню успадковує обітниці.

Божа обітниця

13 Коли Бог давав обітницю Авраамові, то поклявся Самим Собою, бо не мав когось більшого. 14 Він сказав: «Я неодмінно рясно благословлю тебе й дуже розмножу твоїх нащадків».^[1] 15 І ось, терпляче чекаючи, Авраам отримав обіцяне. 16 Люди клянуться кимось більшим, ніж вони, і клятва підтверджує сказане та припиняє всяку суперечку. 17 Тому й Бог, бажаючи показати спадкоємцям обітниці незмінність Свого наміру, підтвердив це клятвою, 18 щоб дві незмінні речі, у яких Бог не може говорити неправду, стали для нас – тих, що знайшли в Ньому захист та вхопилися за надію, яка була перед нами, – непохитною втіхою. 19 Ця надія – немов якір для душі, тверда й непорушна. Вона входить усередину, за завісу, 20 куди заради нас увійшов наш Попередник, Ісус, ставши назавжди Первосвященником за чином Мельхіседека.