1Тому й ми, маючи довкола себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всяку гордість та гріх, що нас легко обплутує, з терпінням прямуймо до тієї боротьби, яка перед нами, (Лк 8:15; 1Тим 6:12; 2Тим 4:7)2дивлячись на Проводиря і Вершителя віри, на Ісуса, Який, незважаючи на сором, замість належної Йому радості перетерпів хрест і сів праворуч Божого престолу. (Мт 25:21; Дії 3:15; флп 1:6; флп 2:8; Євр 1:3)3Подумайте ж про Того, Хто від грішників перетерпів таку наругу над Собою, щоб ви не знемоглися та не ослабли вашими душами. (Лк 2:34; Гал 6:9)4Ви ще не боролися до крові, воюючи з гріхом. (Євр 10:32)
Кого Бог любить, того й карає
5І забули про заклик, що звернений до вас як до синів: Сину мій, не нехтуй Господніми картаннями і не падай духом, коли Він докоряє. (1Кор 11:32)6Адже кого Господь любить, того й карає, і б’є кожного сина, якого приймає. (Об 3:19)7Якщо зазнаєте докору, то з вами Бог поводиться, як із синами. Хіба є такий син, якого батько не картає?8Якщо ж ви залишаєтеся без картання, якого зазнавали всі, тоді ви незаконні діти, а не сини.9До того ж ми мали наших тілесних батьків, які карали, і ми соромилися, то чи не значно більше повинні коритися Отцеві духів, аби жити? (Євр 1:14; Об 22:6)10Ті — на короткий час нас карали, коли вважали це за потрібне, а Цей — для нашої користі, щоб ми стали учасниками Його святості.11Усяке ж покарання в даний час не здається радістю, але смутком; та згодом ті, які навчені ним, приносять мирний плід праведності. (2Кор 4:17; флп 1:11; Як 3:18)
Жити у Божій присутності
12Тому випростайте опущені руки і знеможені коліна,13і стежки для ваших ніг зробіть прямими, аби кульгаве не збочило, але радше щоб виправилося.14Майте мир з усіма і святість, без яких ніхто не побачить Господа. (Пс 33:15; Мт 5:8; Мт 5:9; Мр 9:50; Рим 12:18; Рим 14:19; 2Кор 13:11; 1Сол 5:13; 2Тим 2:22; 1Пет 3:11; 1Ів 3:2)15Пильнуйте, щоб ніхто не був позбавлений Божої благодаті, аби хто не наробив прикрощів, коли випустить гіркий корінь, та щоб ним багато хто не опоганився; (Дії 8:23; Євр 4:1)16аби не був хто блудником або нечестивим, як Ісав, який за одну страву віддав своє первородство.17Тож знайте, що й тоді, коли він забажав успадкувати благословення, — був відкинутий, хоча зі слізьми його шукав, бо не знайшов можливості покаятися. (1Пет 3:9)18Адже ви приступили не [до гори], до котрої можна доторкнутися, ні до палаючого вогню, і хмари, і темряви, і бурі, (Євр 12:25)19і звука сурми, і голосу мови; його почувши, вони просили, аби більше не звучало до них слово,20тому що не могли знести наказу: Коли б і тварина доторкнулася до гори, то нехай буде побита камінням!21І таким страшним було те видовище, що Мойсей сказав: Я наляканий і тремчу.22Але ви приступили до гори Сіон, до міста Живого Бога, до небесного Єрусалима, до десятків тисяч ангелів, до торжества, (Пс 73:2; Гал 4:26; флп 3:20; Євр 11:10; Євр 13:14; Об 5:11; Об 14:1; Об 21:2)23до Церкви первістків, записаних на небі, до Бога — Судді всіх, до духів праведників, які досягли досконалості, (Лк 10:20; 2Тим 4:8; Євр 11:40; Як 4:12; Як 5:9)24до Посередника Нового Завіту — Ісуса — і до крові очищення, яка краще промовляє від крові Авеля. (Євр 7:22; Євр 9:13; Євр 9:15; Євр 11:4; 1Пет 1:2)25Пильнуйте, аби не відректися Того, Хто говорить. Якщо ті, котрі зреклися того, хто пророкував на землі, не уникнули кари, то тим більше ми, коли зрікаємося Того, Хто з неба, (Євр 2:3; Євр 8:5; Євр 11:7; Євр 12:19)26і голос Якого тоді захитав землею, і Який тепер обіцяв, кажучи: Ще раз Я захитаю не тільки землею, але й небом. (Пс 67:9; Пс 76:19; Пс 113:7; Мт 24:29)27Оце«ще раз» означає заміну того, що хитається, як такого, що створене, аби залишилося непохитним.28Тому, одержуючи непохитне Царство, маємо благодать, якою служимо до вподоби Богові з побожністю і страхом. (Рим 1:9; Євр 13:21)29Адже наш Бог — це нищівний вогонь. (Євр 10:31)
Євреїв 12
Новий Переклад Українською
від Biblica1Тому й ми, маючи довкола себе таку велику хмару свідків, скиньмо всякий тягар і гріх, який так легко нас обплутує, і з наполегливістю біжімо в змаганні, яке нам визначено,2уважно дивлячись на Ісуса, Засновника[1] та Вдосконалювача віри, Який заради належної Йому радості перетерпів муки хреста, незважаючи на ганьбу, і сів праворуч від Божого престолу.3Тож подумайте про Того, Хто витерпів таку ворожість грішників, щоб ви не втомлювались і не падали духом.
Бог – наш Отець
4Ви ще не чинили опору до крові у боротьбі з гріхом.5Ви зовсім забули слова підбадьорення, звернені до вас як до синів: «Сину мій, не нехтуй картанням Господнім і не дратуйся через Його докори,6адже кого Господь любить, тому й докоряє, як батько синові, який йому любий».[2]7Зносьте труднощі, адже Бог ставиться до вас як до Своїх синів. Хіба є такий син, якого б не карав батько?8А якщо ви залишаєтесь без покарання, якого всі Божі діти зазнають, тоді ви незаконні діти, а не справжні сини.9Крім того, якщо ми цінували й поважали земних батьків, які карали нас, то наскільки ж більше ми повинні підкорятися Отцеві духів, щоб жити?10Бо вони протягом короткого часу карали нас так, як їм здавалося правильним. Коли ж нас карає Бог, це йде нам на користь, щоб ми мали участь у Його святості.11Жодне покарання зараз не здається радістю, але смутком. Однак згодом навченим через покарання приносить мирний плід праведності.12Тому зміцнюйте свої опущені руки й знесилені коліна13і«випряміть стежки для ваших ніг»,[3] щоб кульгавий не відхилився, а, навпаки, був зцілений.
Попередження та заохочення
14Прагніть жити з усіма в мирі та у святості, без яких ніхто не побачить Господа.15Дивіться, щоб нікому не бракувало Божої благодаті й щоб не проріс жоден гіркий корінь, який би завдав шкоди та через це осквернив багатьох.[4]16Пильнуйте, щоб ніхто не був розпусником або нечестивим, як Ісав, який за миску їжі продав своє первородство.17Ви знаєте, що згодом, бажаючи успадкувати благословення, він був відкинутий, бо не знайшлося вже місця для покаяння, хоча він і шукав його зі сльозами.18Ви не прийшли до гори Синай, до якої можна доторкнутися, яка палає вогнем, окутана хмарою, темрявою та бурею.19Ви не почули звуку сурми чи голосу, що промовляє слова так, що, почувши їх, люди благали, щоб їм більше не говорили,20бо вони не могли витримати того, що було наказано: «Якщо навіть тварина торкнеться гори, її треба закидати камінням».[5]21Це видовище було таким страшним, що Мойсей сказав: «Я переляканий і тремчу від страху».[6]22Але ви наблизилися до гори Сіон, до міста живого Бога – небесного Єрусалима, до безлічі ангелів у радісному зібранні,23до Церкви первістків, записаних на небі, до Бога, Який є Суддею для всіх, до духів праведників, що стали досконалими,24до Ісуса – Посередника Нового Завіту, і до крові для кроплення, яка промовляє краще, ніж кров Авеля.25Дивіться, щоб ви не відвернулися від Того, Хто говорить. Бо якщо не уникнули покарання ті, що відвернулися від того, хто говорив на землі, то наскільки більше будемо покарані ми, якщо відвернемося від Того, Хто говорить із неба?26Його голос тоді захитав землю, але тепер Він пообіцяв кажучи: «Ще раз Я захитаю, і не тільки землю, але й небо».[7]27Слова«ще раз» означають заміну того створеного, що його можна похитнути, на непохитне, щоб воно перебувало завжди.28Отже, оскільки ми отримуємо непохитне Царство, будьмо вдячні й радо служімо Богові з побожністю й страхом,29бо«наш Бог – нищівний вогонь».[8]