2 Самуїла 10 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 І сталося, що після цього помер цар синів Аммона, а замість нього зацарював його син Аннон. 2 Давид сказав: Виявлю милосердя до Аннона, сина Нааса, таким чином, як і його батько виявляв милосердя до мене. І Давид послав, щоб його потішити через своїх рабів по його батькові, і слуги Давида прийшли в землю синів Аммона. 3 Та володарі синів Аммона промовили до Аннона, їхнього царя: Давид не послав тобі втішаючих, щоби вшанувати твого батька перед тобою, але хіба що для того, аби вистежити місто, роздивитися його і дослідити його послав Давид своїх слуг до тебе! 4 І тоді Аннон схопив слуг Давида, поголив їм бороди і наполовину обрізав їхній одяг, — аж до їхніх стегон, і відіслав їх. 5 Давидові сповістили про мужів, і він вислав їм назустріч людей, бо мужі були дуже зневажені. І цар сказав: Залишайтеся в Єрихоні, аж доки не відростуть ваші бороди, а тоді повернетеся! 6 А сини Аммона побачили, що люди Давида були засоромлені, і послали сини Аммона, і найняли Сирію ветроовську — двадцять тисяч піших, і царя Мааха — тисячу чоловік, і Істова — дванадцять тисяч чоловік. 7 Коли Давид почув про це, то послав Йоава і все могутнє військо. 8 І сини Аммона виступили, і вишикувалися до бою при вході в браму, а Сирія сувська, Роїв, Істов і Мааха були самі в полі. 9 Йоав побачив, що бойова лава була якраз напроти нього, як спереду, так і ззаду, і вибрав декого з усіх молодців Ізраїля, і розбив табір позаду Сирії. 10 А решту народу він передав під керівництво свого брата Авесси, і вони отаборилися напроти синів Аммона. 11 І він сказав: Якщо подужає мене Сирія, то ви будете мені на спасіння, якщо ж сини Аммона подужають тебе, то ми будемо на те, щоб тебе врятувати. 12 Будь мужнім! Ми маємо перемогти задля нашого народу і задля наших Божих міст, і Господь учинить те, що добре в Його очах! 13 І Йоав та його народ разом з ним вступили в бій проти сирійців, і вони втекли з-перед нього. 14 А сини Аммона побачили, що сирійці втекли, тож і вони втекли з-перед Авесси, і ті ввійшли в місто. Від синів Аммона Йоав повернувся і прибув у Єрусалим. 15 І побачили сирійці, що зазнали поразки перед Ізраїлем, і вони зібралися разом. 16 І послав Адраазар, і зібрав сирійців, які на другому боці ріки Халамака, і вони прийшли до Елама, а Совак, володар армії Адраазара, у них на чолі. 17 Давидові сповістили про це. Тож він зібрав увесь Ізраїль, перейшов Йордан і підійшов до Еламу. А сирійці отаборилися перед Давидом і воювали з ним. 18 Та сирійці втекли з-перед Ізраїля, і Давид побив сімсот сирійських колісниць і сорок тисяч коней. Він побив Совака, володаря його армії, і той там загинув. 19 І побачили всі царі, раби Адраазара, що зазнали поразки перед Ізраїлем, тож покорилися Ізраїлю і служили їм. А Сирія надалі боялася захищати синів Аммона.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Davids Kampf mit den Ammonitern und Aramäern

1 Und es begab sich danach, dass der König der Ammoniter starb, und sein Sohn Hanun wurde König an seiner statt. (ЛЄр 19:1) 2 Da sprach David: Ich will Hanun, dem Sohn des Nahasch, Barmherzigkeit erweisen, wie sein Vater mir Barmherzigkeit erwiesen hat. Und David sandte hin und ließ ihn trösten durch seine Knechte über seinen Vater. Da nun die Knechte Davids ins Land der Ammoniter kamen, (1Сам 11:1) 3 sprachen die Obersten der Ammoniter zu ihrem Herrn Hanun: Meinst du, dass David deinen Vater vor deinen Augen ehren wolle, wenn er Tröster zu dir gesandt hat? Meinst du nicht, dass er dazu seine Knechte zu dir gesandt hat, damit er die Stadt erforsche und erkunde und zerstöre? 4 Da nahm Hanun die Knechte Davids und ließ ihnen den Bart halb abscheren und die Kleider halb abschneiden bis an den Gürtel und ließ sie gehen. 5 Als das David angesagt wurde, sandte er ihnen entgegen; denn die Männer waren sehr geschändet. Und der König ließ ihnen sagen: Bleibt in Jericho, bis euer Bart gewachsen ist; dann kommt zurück. 6 Als aber die Ammoniter sahen, dass sie vor David stinkend geworden waren, sandten sie hin und warben die Aramäer von Bet-Rehob und die Aramäer von Zoba an, zwanzigtausend Mann Fußvolk, und von dem König von Maacha tausend Mann und von Tob zwölftausend Mann. 7 Als das David hörte, sandte er Joab mit dem ganzen Heer der Kriegsleute. 8 Und die Ammoniter zogen aus und stellten sich auf zum Kampf vor dem Eingang des Tores. Die Aramäer aber von Zoba, von Rehob, die Männer von Tob und von Maacha standen für sich auf freiem Feld. 9 Da Joab nun sah, dass der Angriff gegen ihn gerichtet war von vorn und von hinten, wählte er aus der ganzen jungen Mannschaft in Israel Leute aus und stellte sich den Aramäern entgegen. 10 Und das übrige Kriegsvolk tat er unter die Hand seines Bruders Abischai, dass er sie gegen die Ammoniter aufstelle, 11 und sprach: Werden mir die Aramäer überlegen sein, so komm mir zu Hilfe; werden aber die Ammoniter dir überlegen sein, so will ich dir zu Hilfe kommen. 12 Sei getrost und lass uns stark sein für unser Volk und für die Städte unseres Gottes. Der HERR aber tue, was ihm gefällt. 13 Und Joab rückte an mit dem Volk, das bei ihm war, um gegen die Aramäer zu kämpfen, und sie flohen vor ihm. 14 Und als die Ammoniter sahen, dass die Aramäer flohen, flohen sie auch vor Abischai und zogen sich in die Stadt zurück. Da ließ Joab ab von den Ammonitern und kam nach Jerusalem. 15 Und als die Aramäer sahen, dass sie von Israel geschlagen waren, sammelten sie sich. 16 Und Hadad-Eser sandte hin und ließ die Aramäer jenseits des Stromes in den Kampf ziehen, und sie kamen nach Helam und Schobach, der Feldhauptmann Hadad-Esers, an ihrer Spitze. (2Сам 8:3) 17 Als das David angesagt wurde, sammelte er ganz Israel und zog über den Jordan und kam nach Helam. Und die Aramäer stellten sich gegen David auf, um mit ihm zu kämpfen. 18 Aber die Aramäer flohen vor Israel, und David vernichtete von den Aramäern siebenhundert Wagen und vierzigtausend Mann; und Schobach, den Feldhauptmann, erschlug er, dass er dort starb. 19 Als aber alle Könige, die unter Hadad-Eser waren, sahen, dass sie von Israel geschlagen waren, machten sie Frieden mit Israel und wurden ihm untertan. Und die Aramäer fürchteten sich, den Ammonitern hinfort zu helfen.