від Ukrainian Bible Society1І Мойсей переказав ізраїльським синам усе так, як Господь заповів Мойсеєві.2А до князів ізраїльських племен Мойсей звернувся, кажучи: Ось слово, яке заповів Господь:3Будь-яка людина[1], котра складе обітницю Господу, чи дасть клятву, чи візьме зобов’язання стосовно своєї душі, — хай не збезчестить свого слова, а нехай виконає все, що лише вийде з її вуст.4Якщо ж жінка складе обітницю Господу, чи дасть зобов’язання в домі свого батька за своєї молодості,5і її батько почує її обітницю та її зобов’язання, якими зобов’язалася стосовно своєї душі, і її батько промовчить, — то всі її обітниці і всі її зобов’язання, котрими зобов’язалася стосовно своєї душі, залишаться для неї в силі.6Якщо ж її батько в той день, коли почує всі її обітниці, строго заборонить[2], то її зобов’язання, якими зобов’язалася стосовно своєї душі, не матимуть сили. І Господь очистить її, оскільки заборонив її батько.7Якщо ж вона вже буде[3] заміжня, і її обітниці за висловлюванням її вуст, якими зобов’язалася стосовно своєї душі,8почує її чоловік, але промовчить у той день, коли почує, то всі її обітниці залишаться в силі, і її зобов’язання, котрими зобов’язалася стосовно своєї душі, залишаться.9Якщо ж її чоловік у той день, коли почує всі її обітниці та її зобов’язання, якими зобов’язалася стосовно своєї душі, строго заборонить[4], то вони не матимуть сили, бо її чоловік заборонив, і Господь її звільнить.10А обітниця вдови, і відпущеної чоловіком, — усе, що пообіцяє стосовно своєї душі, — залишиться в силі.11Якщо ж обітницю жінки в домі свого чоловіка чи зобов’язання з клятвою стосовно своєї душі12почує її чоловік, і він промовчить, не заборонить їй, то всі її обітниці і всі її зобов’язання, якими зобов’язалася стосовно своєї душі, залишаться для неї в силі.13Якщо ж її чоловік у той день, коли почує все, що вийшло з її вуст у її обітниці й зобов’язаннях стосовно її душі, категорично скасує[5], то вони для неї не залишаться в силі: чоловік їй заборонив, і Господь її звільнить.14Усяку обітницю і всяку зобов’язуючу клятву, щоби вчинити зло душі, її чоловік або залишить у силі, або скасує.15Якщо ж мовчатиме[6] з дня на день, то залишить у силі всі її обітниці і всі її зобов’язання, що на ній, бо промовчав у той день, коли почув.16Якщо ж він категорично скасує[7] після того дня, коли почув, то понесе її гріх.17Це постанови, які Господь заповів Мойсеєві для чоловіка і його дружини, для батька і дочки за її молодості, коли вона ще в домі батька.
2Und Mose redete mit den Häuptern der Stämme Israels und sprach: Dies ist’s, was der HERR geboten hat:3Wenn jemand dem HERRN ein Gelübde tut oder einen Eid schwört, sich von etwas zu enthalten, so soll er sein Wort nicht brechen, sondern alles tun, wie es über seine Lippen gegangen ist. (Лев 27:2; Чис 6:1; Повт 23:22; Суд 11:35; Екл 5:3)4Wenn eine Frau dem HERRN ein Gelübde tut oder sich eine Enthaltung auferlegt, solange sie im Hause ihres Vaters und ledig ist,5und wenn ihr Vater hört von ihrem Gelübde oder ihrer Enthaltung, die sie sich auferlegt hat, und er schweigt dazu, so gelten alle ihre Gelübde und jede Enthaltung, die sie sich auferlegt hat.6Wenn aber ihr Vater ihr’s verwehrt an dem Tage, da er’s hört, so gilt keines ihrer Gelübde noch die Enthaltungen, die sie sich auferlegt hat, und der HERR wird ihr gnädig sein, weil ihr Vater es ihr verwehrt hat.7Wird sie aber eines Mannes Frau und liegt noch ein Gelübde auf ihr oder hat sie sich unbedacht etwas auferlegt8und ihr Mann hört es und schweigt dazu an demselben Tage, so gilt ihr Gelübde und ihre Enthaltung, die sie sich auferlegt hat.9Wenn aber ihr Mann ihr’s verwehrt an dem Tage, da er’s hört, so hebt er ihr Gelübde auf, das auf ihr liegt, oder ihre unbedachte Enthaltung, die sie sich auferlegt hat; und der HERR wird ihr gnädig sein.10Das Gelübde einer Witwe oder einer Verstoßenen, alles, was sie sich auferlegt hat, das gilt für sie.11Wenn eine Frau im Hause ihres Mannes etwas gelobt oder sich mit einem Eid eine Enthaltung auferlegt (Єр 44:19; Єр 44:25)12und ihr Mann hört es und schweigt dazu und verwehrt es ihr nicht, so gelten alle ihre Gelübde und alles, was sie sich auferlegt hat.13Hebt aber ihr Mann ihr Gelübde auf an dem Tage, da er’s hört, so gilt das nicht, was über ihre Lippen gegangen ist, was sie gelobt oder was sie sich auferlegt hat; denn ihr Mann hat ihr Gelübde aufgehoben, und der HERR wird ihr gnädig sein.14Jedes Gelübde und jeden Eid, durch den sie sich Enthaltung auferlegt hat, kann ihr Mann bekräftigen oder aufheben.15Wenn ihr Mann dazu schweigt bis zum nächsten Tag, so bekräftigt er alle ihre Gelübde und Enthaltungen, die auf ihr liegen, weil er geschwiegen hat an dem Tage, da er’s hörte;16hat er’s aber gehört und hebt es erst später auf, so soll er ihre Schuld tragen.17Das sind die Satzungen, die der HERR dem Mose geboten hat, zwischen Mann und Frau, zwischen Vater und Tochter, solange sie noch ledig ist in ihres Vaters Hause.