Числа 17 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 І промовив Господь до Мойсея 2 і до Елеазара, сина Аарона-священика: Зберіть мідні кадильниці з-поміж спалених, а цей чужий вогонь розсипте там, бо освятилися 3 кадильниці цих грішників ціною їхніх душ. І зробіть з них ковані пластинки для покриття жертовника, адже їх приносили перед Господа, тож вони освятилися і стали знаком для ізраїльських синів. 4 І Елеазар, син Аарона-священика, взяв мідні кадильниці, які поприносили ті, хто згорів, і вони настелили їх на покриття жертовника, — 5 на згадку ізраїльським синам, щоб хтось сторонній, який не є нащадком Аарона, не підходив, щоб класти ладан перед Господом, аби не сталося з ним так, як з Коре і його бунтівною громадою, — як і сказав Господь через посередництво Мойсея. 6 А наступного дня ізраїльські сини нарікали на Мойсея та Аарона, кажучи: Ви вигубили Господній народ! 7 І сталося, коли громада зійшлася разом проти Мойсея і Аарона, і накинулася на намет свідчення, — аж ось його покрила хмара, і з’явилася Господня слава. 8 Мойсей та Аарон вийшли на передню сторону намету свідчення. 9 І Господь заговорив до Мойсея і Аарона, кажучи: 10 Відділіться від цієї громади, і Я вигублю їх враз! І вони впали на свої обличчя. 11 І Мойсей сказав Ааронові: Візьми кадильницю, поклади в неї вогню з жертовника і насип на нього ладану, і неси швидко в табір, і помолися за них! Бо вийшов з-перед Господа гнів, щоб почати знищувати народ. 12 І взяв Аарон, як і сказав йому Мойсей, та побіг до табору. А вже почалося вигублення народу. Тож він насипав ладану і помолився за народ. 13 Він став між мертвими та живими — і пагуба припинилася. 14 А тих, хто помер під час пагуби, було чотирнадцять тисяч сімсот, не рахуючи тих, які померли через Коре. 15 Тож Аарон повернувся до Мойсея, до входу в намет свідчення, — пагуба припинилася. 16 І промовив Господь до Мойсея, кажучи: 17 Звернися до ізраїльських синів, і візьми в них посохи, — посох з кожного роду по батьківській лінії; від усіх їхніх старійшин — за їхніми родами по батьківській лінії — дванадцять посохів; ти напиши ім’я кожного з них на його пососі. 18 А ім’я Аарона напиши на пососі Левія, бо є лише один посох, його і дадуть згідно з племенем по їхній батьківській лінії. 19 І покладеш їх в наметі свідчення, перед Свідченням, — там, де Я дам тобі Себе пізнати. 20 І станеться так, що в чоловіка, якого Я виберу, розквітне посох. Тож Я усуну з-перед Себе нарікання ізраїльських синів, яким вони нарікають на вас. 21 Тож Мойсей звернувся до ізраїльських синів, і всі їхні старійшини віддали йому свої посохи, — по одному посоху від кожного старійшини — за кількістю старійшин згідно з їхніми родами по батьківській лінії: дванадцять посохів, і посох Аарона був між їхніми посохами. 22 І Мойсей поклав посохи перед Господом у наметі свідчення. 23 А наступного дня сталося таке: Мойсей і Аарон увійшли в намет свідчення, — аж ось розквіт посох Аарона з дому Левія! Він пустив пагінці й зацвів квітами й уродив горіхи. 24 Мойсей же виніс усі посохи від Господньої присутності до всіх ізраїльських синів; вони роздивилися, і кожний узяв свій посох. 25 І сказав Господь до Мойсея: Поклади посох Аарона перед Свідченням, нехай зберігається він як знак для бунтівних синів. І хай припинять свої нарікання на Мене, — тоді не помруть! 26 І Мойсей з Аароном зробили так, як заповів Господь Мойсеєві, — так вони і зробили. 27 І промовили ізраїльські сини до Мойсея, кажучи: Ось ми повністю гинемо, пропадаємо, ми зовсім винищені. 28 Кожний, хто тільки доторкається до Господнього намету, гине. Невже ми зовсім вимремо?

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

1 Und der HERR redete mit Mose und sprach: 2 Sage Eleasar, dem Sohn des Priesters Aaron, dass er die Pfannen aufhebe aus dem Brand und streue das Feuer weit hinweg, denn sie sind heilig. (Вих 6:25; Чис 3:4) 3 Die Pfannen dieser Sünder, die umgekommen sind, schlage man zu breiten Blechen, dass man den Altar damit überziehe; denn sie haben sie hingebracht vor den HERRN, sodass sie geheiligt sind; sie sollen den Israeliten ein Zeichen sein. 4 Und Eleasar, der Priester, nahm die bronzenen Pfannen, die die Verbrannten herangebracht hatten, und schlug sie zu Blechen, um den Altar zu überziehen, 5 wie der HERR zu ihm geredet hatte durch Mose, zum Gedächtnis für die Israeliten, dass kein Fremder, der nicht vom Geschlecht Aarons ist, sich nahe, um Räucherwerk zu opfern vor dem HERRN, damit es ihm nicht gehe wie Korach und seiner Rotte. (Чис 3:10)

Empörung der Gemeinde gegen Mose und Aaron

6 Am andern Morgen aber murrte die ganze Gemeinde der Israeliten gegen Mose und Aaron, und sie sprachen: Ihr habt des HERRN Volk getötet. (Вих 17:3) 7 Und als sich die Gemeinde versammelte gegen Mose und Aaron, wandten sie sich zu der Stiftshütte: Und siehe, da wurde sie bedeckt von der Wolke, und die Herrlichkeit des HERRN erschien. 8 Und Mose und Aaron gingen hin vor die Stiftshütte. 9 Und der HERR redete mit Mose und sprach: 10 Hebt euch hinweg aus dieser Gemeinde; ich will sie im Nu vertilgen! Und sie fielen auf ihr Angesicht. 11 Und Mose sprach zu Aaron: Nimm die Pfanne und tu Feuer hinein vom Altar und lege Räucherwerk darauf und bringe es eilends zu der Gemeinde und schaffe für sie Sühne; denn der Zorn ist von dem HERRN ausgegangen und die Plage hat angefangen. (Лев 16:12; Лев 16:17; Чис 1:53) 12 Und Aaron tat, wie ihm Mose gesagt hatte, und lief mitten unter die Gemeinde; und siehe, die Plage hatte schon angefangen unter dem Volk. Da räucherte er und schaffte Sühne für das Volk 13 und stand zwischen den Toten und den Lebenden. Da wurde der Plage gewehrt. 14 Die aber gestorben waren an der Plage, waren vierzehntausendsiebenhundert, außer denen, die mit Korach starben. 15 Und Aaron kam wieder zu Mose vor den Eingang der Stiftshütte, und der Plage war gewehrt.

Aarons grünender Stab

16 Und der HERR redete mit Mose und sprach: 17 Rede mit den Israeliten und nimm von ihnen zwölf Stäbe, von jedem Fürsten ihrer Sippen je einen, und schreib eines jeden Namen auf seinen Stab. 18 Aber den Namen Aarons sollst du schreiben auf den Stab Levis. Denn für jedes Haupt ihrer Sippen soll je ein Stab sein. 19 Und lege sie in der Stiftshütte nieder vor der Lade des Zeugnisses, wo ich mich euch bezeuge. (Вих 25:22) 20 Und wen ich erwählen werde, dessen Stab wird grünen. So will ich das Murren der Israeliten, mit dem sie gegen euch murren, zum Schweigen bringen. (Чис 16:5; Чис 16:7) 21 Mose redete mit den Israeliten und alle ihre Fürsten gaben ihm zwölf Stäbe, ein jeder Fürst je einen Stab, nach ihren Sippen, und der Stab Aarons war auch unter ihren Stäben. 22 Und Mose legte die Stäbe vor dem HERRN nieder in der Hütte des Zeugnisses. 23 Am nächsten Morgen, als Mose in die Hütte des Zeugnisses ging, da grünte der Stab Aarons, der zum Hause Levi gehört, und die Blüte ging auf und trug Mandeln. 24 Und Mose trug die Stäbe alle heraus von dem HERRN zu allen Israeliten, dass sie es sahen, und ein jeder nahm seinen Stab. 25 Der HERR aber sprach zu Mose: Trage den Stab Aarons wieder vor die Lade mit dem Gesetz, damit er verwahrt werde zum Zeichen für die Ungehorsamen, dass ihr Murren vor mir aufhöre und sie nicht sterben. (Євр 9:4) 26 Mose tat, wie ihm der HERR geboten hatte. 27 Und die Israeliten sprachen zu Mose: Siehe, wir verderben und kommen um; allesamt kommen wir um. 28 Wer sich naht zu der Wohnung des HERRN, der stirbt. Sollen wir denn ganz und gar vergehen? (Пс 130:3)