Числа 15 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 І промовляв Господь до Мойсея, кажучи: 2 Поговори з ізраїльськими синами і скажи їм: Коли ввійдете в землю вашого поселення, яку Я даю вам, 3 то приноситимете дар Господу — всепалення або жертвоприношення з великої рогатої худоби чи з овець, щоб звеличити обітницю, чи то дану добровільно, чи під час ваших свят, щоб зробити любі пахощі Господу. 4 Той, хто приносить свій дар Господу, нехай також принесе жертву з пшеничного питльованого борошна — десяту частину ефи, замішаного на четвертій частині гіна олії. 5 А на всепалення чи на жертву ти виливатимеш вино, як жертву виливання, — четверту частину гіна. На одне ягня стільки приноситимеш. Це — дар, любі пахощі для Господа. 6 До барана, коли будеш приносити його на всепалення чи в жертву, приноситимеш ще й жертву з питльованого пшеничного борошна — дві десятих частин ефи, замішаного на одній третій частині гіна олії. 7 А як жертву виливання будеш приносити третю частину гіна вина — на любі пахощі для Господа. 8 Якщо ж приноситимеш на всепалення чи в жертву щось з великої рогатої худоби, щоб звеличити обітницю, або як жертву за спасіння Господу, — 9 то з бичком принесеш жертву з трьох десятих частин ефи питльованого пшеничного борошна, замішаного на половині гіна олії; 10 і пів гіна вина як жертву виливання — дар, любий запах для Господа. 11 Так чинитимеш з кожним бичком, кожним бараном, кожним ягням з овець чи кіз. 12 За кількістю того, що тільки будете приносити, стільки принесете на одного — за їхньою кількістю. 13 Кожний місцевий мешканець хай так робить; це для того, щоб принести дари на любі пахощі Господу. 14 Якщо ж буде у вашій землі захожий або той, хто народиться між вами у ваших поколіннях, і принесе дар, любі пахощі для Господа, то як робите ви, так хай робить і громада для Господа. 15 Буде один закон і для вас, і для захожих, які є між вами: закон вічний у ваші роди. Як ви, так і чужинець буде перед Господом. 16 Буде один закон і одна заповідь для вас і для чужинця, який приєднався до вас. 17 І промовив Господь до Мойсея, кажучи: 18 Говори ізраїльським синам і скажи їм: Коли ввійдете в землю, — туди, куди Я вас веду, 19 і буде, коли їстимете хліб з врожаю землі, то відкладайте окремий дар для Господа. 20 Перший виріб з вашого тіста — хлібину — відкладатимете як окремий дар для Нього. Як відокремлене від току, так і його відокремлюватимете: 21 перший виріб з вашого тіста. І даватимете Господу окремий дар у ваших родах. 22 Коли ж будете зовсім грішити і не будете виконувати всіх цих заповідей, котрі Господь сказав Мойсеєві 23 (як заповів вам Господь через керівництво Мойсея — від того дня, коли наказував вам Господь, і пізніше у ваших родах) 24 то буде: якщо поза очима громади станеться щось ненавмисно, то нехай уся громада принесе одного бичка без вади у всепалення, як любі пахощі для Господа, і при ньому — жертву і її жертву виливання згідно з приписом; і одного козла — за гріх. 25 І священик звершить викуплення за всю громаду ізраїльських синів, — і проститься їм. Бо це несвідоме, і вони самі принесли дар Господу за свій гріх перед Господом, за свої несвідомі провини. 26 І буде прощено всій громаді ізраїльських синів і чужинцеві, який буде між вами, бо то несвідома провина всього народу. 27 Якщо ж одна душа згрішить несвідомо, хай принесе однолітню козу за гріх, 28 і священик звершить викуплення за душу, яка була в незнанні й несвідомо згрішила перед Господом; хай звершить викуплення за неї. 29 І для місцевого мешканця між ізраїльськими синами, і для чужинця, який є між ними, нехай буде один закон — для того, хто вчинить щось несвідомо. 30 А та душа, яка чинитиме зухвалою рукою, — чи з місцевих, чи із чужинців, — вона викличе гнів Бога. Та душа буде повністю вигублена з-поміж свого народу. 31 Бо зневажила Господнє слово і знехтувала Його заповідями. Буде винищена^[1] та душа, — її гріх — на ній. 32 Ізраїльські сини перебували в пустелі і знайшли чоловіка, який збирав дрова суботнього дня. 33 І ті, хто виявив, як він збирав дрова, привели його до Мойсея і Аарона, до всієї громади ізраїльських синів. 34 Його посадили у в’язницю, бо не вирішили, що з ним слід робити. 35 І Господь промовив до Мойсея, кажучи: Неодмінно хай помре^[2] той чоловік, — уся громада нехай поб’є його камінням! 36 І вся громада вивела його за табір, і побила його камінням — уся громада поза табором, як і сказав Господь Мойсеєві. 37 І промовляв Господь до Мойсея, кажучи: 38 Звернися до синів ізраїльських і скажи їм: хай зроблять собі китиці на краях свого одягу, — так буде на їхні роди; і прикріплять на китицях країв одягу синє прядиво. 39 І будуть вам китиці, як побачите їх, на спогад про всі Господні заповіді; і будете виконувати їх, і ви не будете звертати за вашими думками й услід баченого вашими очима, у чому ви, йдучи вслід за ними, чинили розпусту. 40 Щоб пам’ятали ви й виконували всі Мої заповіді — і будете святими перед вашим Богом. 41 Я — Господь, ваш Бог, Який вивів вас із Єгипетської землі, щоби бути вам Богом; Я — Господь, Бог ваш!

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Von Speis- und Trankopfern

1 Und der HERR redete mit Mose und sprach: 2 Rede mit den Israeliten und sprich zu ihnen: Wenn ihr in das Land kommt, das ich euch zur Wohnung geben werde, 3 und ihr dem HERRN Feueropfer darbringen wollt von Rindern oder von Schafen, es sei ein Brandopfer oder ein Schlachtopfer oder um ein besonderes Gelübde zu erfüllen oder als freiwillige Gabe oder bei euren Festen, um dem HERRN einen lieblichen Geruch zu bereiten, 4 dann soll, wer nun seine Gabe dem HERRN opfern will, als Speisopfer ein Zehntel feines Mehl darbringen, vermengt mit einer viertel Kanne Öl, (Лев 2:1; Чис 28:5) 5 und als Trankopfer auch eine viertel Kanne Wein zu dem Brandopfer oder zu dem Schlachtopfer, zu jedem Schaf, das geopfert wird. (Вих 29:40; Лев 23:13; Чис 28:7) 6 Wenn aber ein Widder geopfert wird, sollst du ein Speisopfer bereiten aus zwei Zehnteln feinem Mehl, mit einer drittel Kanne Öl vermengt, 7 und als Trankopfer auch eine drittel Kanne Wein. Das sollst du dem HERRN zum lieblichen Geruch opfern. 8 Willst du aber ein Rind zum Brandopfer oder zum besonderen Gelübdeopfer oder als Dankopfer dem HERRN bereiten, 9 so sollst du zu dem Rind ein Speisopfer darbringen aus drei Zehnteln feinem Mehl, mit einer halben Kanne Öl vermengt, 10 und als Trankopfer auch eine halbe Kanne Wein. Das ist ein Feueropfer für den HERRN zum lieblichen Geruch. 11 So sollst du tun mit einem Stier, mit einem Widder, mit einem Schaf oder mit einer Ziege. 12 Wie die Zahl dieser Opfer, so soll auch die Zahl der Speisopfer und Trankopfer sein. 13 Wer ein Einheimischer ist, der soll es so halten, wenn er dem HERRN opfern will ein Feueropfer zum lieblichen Geruch. 14 Und wenn ein Fremdling bei euch wohnt oder unter euch bei euren Nachkommen lebt und will dem HERRN ein Feueropfer zum lieblichen Geruch darbringen, so soll er es halten wie ihr. 15 Für die ganze Gemeinde gelte nur eine Satzung, für euch wie auch für die Fremdlinge. Eine ewige Satzung soll das sein für eure Nachkommen, dass vor dem HERRN der Fremdling sei wie ihr. (Вих 12:48) 16 Einerlei Ordnung, einerlei Recht soll gelten für euch und für den Fremdling, der bei euch wohnt. 17 Und der HERR redete mit Mose und sprach: 18 Rede mit den Israeliten und sprich zu ihnen: Wenn ihr in das Land kommt, in das ich euch bringen werde, 19 und ihr esst von dem Brot des Landes, so sollt ihr dem HERRN eine Abgabe darbringen: 20 Als Erstling eures Teigs sollt ihr einen Kuchen als Abgabe darbringen. Wie die Abgabe von der Tenne, (Неем 10:38; Єз 44:30) 21 so sollt ihr auch dem HERRN den Erstling eures Teigs als Abgabe geben für alle Zeit. (Повт 26:2)

Über Sünden aus Versehen oder aus Vorsatz

22 Und wenn ihr aus Versehen eines dieser Gebote nicht tut, die der HERR dem Mose gesagt hat, (Лев 4:13) 23 irgendeins von allem, was der HERR euch durch Mose geboten hat, von dem Tage an, da er anfing zu gebieten, und fortan für alle Zeit, – 24 wenn nun ohne Wissen der Gemeinde ein Versehen vorkommt, so soll die ganze Gemeinde einen jungen Stier als Brandopfer darbringen zum lieblichen Geruch für den HERRN samt seinem Speisopfer und Trankopfer, wie es recht ist, und einen Ziegenbock als Sündopfer. 25 Und so soll der Priester für die ganze Gemeinde der Israeliten Sühne schaffen, und es wird ihnen vergeben sein; denn es war ein Versehen. Und sie sollen ihre Gabe darbringen als Feueropfer für den HERRN und ihr Sündopfer vor dem HERRN für ihr Versehen, 26 so wird’s vergeben der ganzen Gemeinde der Israeliten, dazu auch dem Fremdling, der unter euch wohnt, weil das ganze Volk an solchem Versehen teilhat. 27 Wenn aber ein Einzelner aus Versehen sündigen wird, so soll er eine einjährige Ziege zum Sündopfer bringen. (Лев 4:27) 28 Und der Priester soll Sühne schaffen vor dem HERRN für den, der aus Versehen gesündigt hat, dass er für ihn Sühne schaffe und ihm vergeben werde. 29 Und es soll einerlei Gesetz gelten für die, die ein Versehen begehen, für den Einheimischen unter den Israeliten und für den Fremdling, der unter euch wohnt. 30 Wenn aber ein Einzelner aus Vorsatz frevelt, es sei ein Einheimischer oder Fremdling, so hat der den HERRN geschmäht. Er soll ausgerottet werden aus seinem Volk; (Дії 13:38; Євр 10:26) 31 denn er hat des HERRN Wort verachtet und sein Gebot gebrochen. Ja, der soll ausgerottet werden; seine Schuld bleibt auf ihm.

Strafe für eine Sabbatschändung

32 Als nun die Israeliten in der Wüste waren, fanden sie einen Mann, der Holz auflas am Sabbattag. (Вих 20:8) 33 Und die ihn dabei gefunden hatten, wie er Holz auflas, brachten ihn zu Mose und Aaron und vor die ganze Gemeinde. 34 Und sie legten ihn gefangen, denn es war nicht klar bestimmt, was man mit ihm tun sollte. (Лев 24:12) 35 Der HERR aber sprach zu Mose: Der Mann soll des Todes sterben; die ganze Gemeinde soll ihn steinigen draußen vor dem Lager. (Вих 31:14; Вих 35:2) 36 Da führte die ganze Gemeinde ihn hinaus vor das Lager und steinigte ihn, sodass er starb, wie der HERR dem Mose geboten hatte.

Von den Quasten an den Kleidern

37 Und der HERR sprach zu Mose: 38 Rede mit den Israeliten und sprich zu ihnen, dass sie und ihre Nachkommen sich Quasten machen an den Zipfeln ihrer Kleider und blaue Schnüre an die Quasten der Zipfel tun. (Вих 39:1; Повт 22:12; Мт 23:5) 39 Und dazu sollen die Quasten euch dienen: sooft ihr sie anseht, sollt ihr an alle Gebote des HERRN denken und sie tun, dass ihr euch nicht von eurem Herzen noch von euren Augen verführen lasst und abgöttisch werdet, 40 damit ihr an alle meine Gebote denkt und sie tut, dass ihr heilig seid eurem Gott. 41 Ich bin der HERR, euer Gott, der euch aus Ägyptenland geführt hat, dass ich euer Gott sei, ich, der HERR, euer Gott.