Приповістей 8 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Ти проголошуєш мудрість, щоб до тебе прислухався розум. 2 Вона стоїть на верхів’ях гір, — серед стежок. 3 Вона прислуговує при брамах князів і біля входів урочисто закликає: 4 Запрошую вас, люди, подаю свій голос до людських синів. 5 Добродушні, навчіться кмітливості! Неосвічені, прикладіть до цього серце! 6 Послухайте мене, бо я говоритиму про важливі речі, устами промовлятиму праведне. 7 Бо моя гортань проголошуватиме правду, а лукаві уста мені огидні. 8 Усі слова моїх уст — правда, у них немає нічого викривленого чи заплутаного. 9 Усе явне для тих, хто розуміє, і правдиве для тих, хто знаходить знання. 10 Прийміть повчання, а не срібло, — радше знання, ніж перевірене золото! Дайте перевагу розуму над чистим золотом. 11 Адже мудрість краща за коштовне каміння, і всі дорогоцінності не варті її. 12 Я — мудрість — поселилася з порадою та знанням і запросила розсудливість. 13 Господній страх ненавидить неправедність, гордість, зухвалість і дороги зла. Я зненавиділа заплутані шляхи поганих людей. 14 У мене порада, упевненість, розум і сила. 15 Мною панують царі, володарі мною закарбовують правосуддя. 16 Завдяки мені отримують славу вельможі, і мною царі оволодівають землею. 17 Я люблю тих, хто мене любить, і ті, які мене шукають, — знайдутьмене. 18 Багатство і слава належать мені: великі маєтки та праведність. 19 Краще насолоджуватися моїми плодами, ніж золотом і коштовним камінням; мої плоди кращі за добірне срібло. 20 Я ходжу шляхами правди і перебуваю на стежках справедливості, 21 аби наділити майном тих, хто мене любить, — наповнити їхні скарбниці добром. Якщо я сповіщаю вам про те, що стається щодня, то не забуду перерахувати й того, що вічне. 22 Господь створив мене як початок Своєї дороги — для Своїх діянь. 23 Він у довічності мене заснував, — на початку; 24 перш ніж була створена земля, перш ніж були створені безодні, перш ніж пробилися джерела вод, 25 перш ніж постали гори, перш за всі пагорби, — Він породив мене. 26 Господь створив краї, незаселені місця та заселені узвишшя, що під небом. 27 Коли Він облаштовував небо, я була з Ним. І коли Він установляв Свій трон на вітрах, 28 коли вгорі Він закріплював хмари та непорушно закладав під небом джерела, 29 і коли сильними робив підвалини землі, — 30 я була поряд з Ним, я була та, котрою Він радів, щоденно і повсякчасно я веселилася перед Його обличчям, 31 коли Він радів, закінчивши Всесвіт, — радів людськими синами! 32-33 Отже, сину, послухай мене. 34 Блаженний чоловік, який мене послухається, — людина, яка буде дотримуватися моїх доріг, яка щодня перебуває при моїх брамах, — несе варту при вході мого дому. 35 Адже мої виходи — це витоки життя, там готується милість від Господа. 36 А ті, які грішать проти мене — грішать проти власних душ: ті, котрі мене ненавидять, — люблять смерть.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Einladung und Verheißung der Weisheit

1 Ruft nicht die Weisheit, und lässt nicht die Klugheit sich hören? (Прип 1:20) 2 Öffentlich am Wege steht sie und an der Kreuzung der Straßen; 3 an den Toren am Ausgang der Stadt und am Eingang der Pforte ruft sie: 4 O ihr Männer, euch rufe ich und erhebe meine Stimme zu den Menschenkindern! 5 Merkt, ihr Unverständigen, auf Klugheit, und ihr Toren, nehmt Verstand an! 6 Hört, denn ich rede, was edel ist, und meine Lippen sprechen, was recht ist. 7 Denn mein Mund redet die Wahrheit, und meine Lippen hassen, was gottlos ist. 8 Alle Reden meines Mundes sind gerecht, es ist nichts Verkehrtes noch Falsches darin. 9 Sie sind alle recht für die Verständigen und richtig denen, die Erkenntnis gefunden haben. 10 Nehmt meine Zucht an lieber als Silber und achtet Erkenntnis höher als kostbares Gold. (Прип 3:14) 11 Denn Weisheit ist besser als Perlen, und alles, was man wünschen mag, kann ihr nicht gleichen. 12 Ich, die Weisheit, wohne bei der Klugheit und finde Einsicht und guten Rat. 13 Die Furcht des HERRN hasst das Arge; Hoffart und Hochmut, bösem Wandel und verkehrter Rede bin ich feind. 14 Mein ist beides, Rat und Tat, ich habe Verstand und Macht. 15 Durch mich regieren die Könige und setzen die Ratsherren das Recht. (Прип 16:12) 16 Durch mich herrschen die Fürsten und die Edlen richten auf Erden. 17 Ich liebe, die mich lieben, und die mich suchen, finden mich. 18 Reichtum und Ehre ist bei mir, bleibendes Gut und Gerechtigkeit. 19 Meine Frucht ist besser als Gold und feines Gold, und mein Ertrag besser als erlesenes Silber. 20 Ich wandle auf dem Wege der Gerechtigkeit, mitten auf der Straße des Rechts, 21 dass ich versorge mit Besitz, die mich lieben, und ihre Schatzkammern fülle.

Weisheit und Schöpfung

22 Der HERR hat mich schon gehabt im Anfang seiner Wege, ehe er etwas schuf, von Anbeginn her. (Бут 1:1; Йов 28:23; Ів 1:1) 23 Ich bin eingesetzt von Ewigkeit her, im Anfang, ehe die Erde war. 24 Als die Tiefe noch nicht war, ward ich geboren, als die Quellen noch nicht waren, die von Wasser fließen. 25 Ehe denn die Berge eingesenkt waren, vor den Hügeln ward ich geboren, 26 als er die Erde noch nicht gemacht hatte noch die Fluren darauf noch die Schollen des Erdbodens. 27 Als er die Himmel bereitete, war ich da, als er den Kreis zog über der Tiefe, 28 als er die Wolken droben mächtig machte, als er stark machte die Quellen der Tiefe, 29 als er dem Meer seine Grenze setzte und den Wassern, dass sie nicht überschreiten seinen Befehl; als er die Grundfesten der Erde legte, (Пс 104:9) 30 da war ich beständig^[1] bei ihm; ich war seine Lust täglich und spielte vor ihm allezeit; 31 ich spielte auf seinem Erdkreis und hatte meine Lust an den Menschenkindern. 32 So hört nun auf mich, meine Söhne! Wohl denen, die meine Wege einhalten! 33 Hört die Zucht und werdet weise und schlagt sie nicht in den Wind! 34 Wohl dem Menschen, der mir gehorcht, dass er wache an meiner Tür täglich, dass er hüte die Pfosten meiner Tore! 35 Wer mich findet, der findet das Leben und erlangt Wohlgefallen vom HERRN. 36 Wer aber mich verfehlt, zerstört sein Leben; alle, die mich hassen, lieben den Tod.