Приповістей 1 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Притчі Соломона, Давидового сина, який царював у Ізраїлі, 2 щоб пізнавати мудрість і повчання, зрозуміти слова мудрості, 3 засвоїти красномовні вислови, зрозуміти справжню істину та як здійснювати суд; 4 щоби простим людям дати кмітливість, молодому юнакові — знання та розуміння. 5 Адже, почувши це, мудрий стане мудрішим, розумний здобуде вміння керувати, 6 пізнає притчу, таємниче слово, вислови мудрих і загадки. 7 Початок мудрості — страх Божий, добре розуміння в усіх, хто згідно з ним діє. Пошана до Бога — початок знання, а безбожні будуть нехтувати мудрістю та повчанням. 8 Прислухайся, сину, до повчання свого батька і не відкидай настанови своєї матері, 9 оскільки прекрасний вінок отримаєш для твоєї голови і золоту оздобу на твою шию. 10 Сину, хай тебе не зведуть безбожні люди, і не погоджуйся, коли намовлятимуть тебе, кажучи: 11 Іди з нами, стань учасником пролиття крові — несправедливо сховаємо в землі праведного чоловіка; 12 поглинемо його живцем, немов ад^[1], — зітремо пам’ять про нього із землі; 13 присвоїмо собі його велике майно, — наповнимо здобиччю наші оселі; 14 кинь з нами свій жереб, усі будемо мати спільний гаманець, — нехай буде в нас один мішок! 15 Не йди з ними в дорогу, зверни свою ногу з їхньої стежки! 16 Адже їхні ноги біжать до зла і поспішають проливати кров. 17 Однак, не без підстав розтягують сітку на птахів! 18 Учасники вбивства самі на себе накликають лихо, — страшне знищення беззаконних людей. 19 Такі дороги в усіх, хто творить беззаконня, — вони гублять свою душу безбожністю. 20 Мудрість оспівується на вулицях, вона виявляє себе на площах. 21 Вона промовляє з висоти мурів, засідає при брамах володарів і при брамах міста сміливо говорить: 22 Поки простодушні тримаються правди, — не посоромляться! А нерозумні, які люблять гордощі, стали безбожними і зненавиділи знання. 23 Тож вони заслужили собі на осуд. Ось, я донесу до вас промовлене моїм подихом, — навчу вас мого слова. 24 Оскільки я закликала, а ви не прислухалися, переконувала словами, а ви не звертали уваги, 25 адже ви знехтували моїми порадами, а мої повчання відкинули. 26 Тому і я посміюся з вашої погибелі, радітиму, коли вас спіткає знищення; 27 коли зненацька налетить на вас замішання, і, немов вихор, надійде нещастя; коли до вас прийде скрута та облога, — коли найде на вас погибель. 28 Тоді будете: коли волатимете до мене, то я не почую вас; шукатимуть мене погані люди, та не знайдуть. 29 Адже вони зненавиділи мудрість і не обрали Господнього страху, 30 і вони не забажали сприймати моїх порад, глузували з моїх повчань. 31 Тому скуштують плодів власних доріг і наситяться своєю безбожністю. 32 За погане ставлення до дітей будуть вигублені, викриття призводить безбожних до погибелі. 33 А хто мене слухає, житиме в надії і знайде спочинок, не маючи страху перед усяким злом.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

1 Dies sind die Sprüche Salomos, des Sohnes Davids, des Königs von Israel, (1Цар 5:9) 2 um zu lernen Weisheit und Zucht und zu verstehen verständige Rede, 3 dass man annehme Zucht, die da klug macht, Gerechtigkeit, Recht und Redlichkeit; 4 dass die Unverständigen klug werden und die Jünglinge vernünftig und besonnen. 5 Wer weise ist, der höre zu und wachse an Weisheit, und wer verständig ist, der lasse sich raten, 6 dass er verstehe Sprüche und Gleichnisse, die Worte der Weisen und ihre Rätsel. 7 Die Furcht des HERRN ist der Anfang der Erkenntnis. Die Toren verachten Weisheit und Zucht. (Йов 28:28; Пс 111:10; Прип 8:13; Прип 9:10)

Йов 28:28Пс 111:10Прип 8:13Прип 9:10

Warnung vor Verführern

8 Mein Sohn, gehorche der Zucht deines Vaters und verlass nicht das Gebot deiner Mutter; (Повт 21:18; Прип 6:20; Прип 13:1)

Повт 21:18Прип 6:20Прип 13:1

9 denn das ist ein schöner Schmuck für dein Haupt und eine Kette an deinem Halse. 10 Mein Sohn, wenn dich die bösen Buben^[1] locken, so folge nicht. (Повт 13:7; Прип 16:29) 11 Wenn sie sagen: »Geh mit uns! Wir wollen auf Blut lauern und den Unschuldigen nachstellen ohne Grund; 12 wir wollen sie verschlingen wie das Totenreich die Lebendigen, und die Frommen sollen sein wie die, welche hinunter in die Grube fahren; 13 wir wollen kostbares Gut finden, wir wollen unsre Häuser mit Raub füllen; 14 wage es mit uns! Einen Beutel nur soll es für uns alle geben« 15 mein Sohn, wandle den Weg nicht mit ihnen, halte deinen Fuß fern von ihrem Pfad; 16 denn ihre Füße laufen zum Bösen und eilen, Blut zu vergießen. 17 Denn es ist vergeblich, das Netz auszuspannen vor den Augen der Vögel. 18 Sie aber lauern ihrem eigenen Blut auf und trachten einander nach dem Leben. 19 So geht es allen, die nach unrechtem Gewinn trachten; er nimmt ihnen das Leben.

Die Bußpredigt der Weisheit

20 Die Weisheit ruft laut auf der Straße und lässt ihre Stimme hören auf den Plätzen. (Прип 8:1) 21 Sie ruft im lautesten Getümmel, am Eingang der Tore, sie redet ihre Worte in der Stadt: 22 Wie lange wollt ihr Unverständigen unverständig sein und ihr Spötter Lust zu Spötterei haben und ihr Toren die Erkenntnis hassen? 23 Kehrt euch zu meiner Zurechtweisung! Siehe, ich will über euch strömen lassen meinen Geist und euch meine Worte kundtun. 24 Wenn ich aber rufe und ihr euch weigert, wenn ich meine Hand ausstrecke und niemand darauf achtet, (Іс 65:2; Іс 65:12) 25 wenn ihr fahren lasst all meinen Rat und meine Zurechtweisung nicht wollt, 26 dann will ich auch lachen bei eurem Unglück und euer spotten, wenn Schrecken über euch kommt; (Повт 28:63) 27 wenn Schrecken über euch kommt wie ein Sturm und euer Unglück wie ein Wetter; wenn über euch Angst und Not kommt. 28 Dann werden sie nach mir rufen, aber ich werde nicht antworten; sie werden mich suchen und nicht finden. (Іс 59:2; Мих 3:4) 29 Weil sie die Erkenntnis hassten und die Furcht des HERRN nicht erwählten, 30 meinen Rat nicht wollten und all meine Zurechtweisung verschmähten, 31 darum sollen sie essen von den Früchten ihres Wandels und satt werden an ihren Ratschlägen. (Іс 3:10) 32 Denn den Unverständigen bringt ihre Abkehr den Tod, und die Toren bringt ihre Sorglosigkeit um; 33 wer aber mir gehorcht, wird sicher wohnen und ohne Sorge sein und kein Unglück fürchten.