від Ukrainian Bible Society1Хіба життя людини на землі радше не є випробуванням, — його життя, наче в наймита, взятого на день?2Або наче раб, який боїться свого володаря і схопив тінь, чи наче найманець, який очікує своєї винагороди.3Так і я переніс порожні місяці, і ночі болючі мені дано.4Якщо засну, кажу: Коли день? Як же встану, знову: Коли вечір? А буваю я сповненим болю від вечора аж до ранку.5Моє ж тіло покривається гноєм червів, і я чахну, зіскрібаючи грудки землі з моїх виділень.6А моє життя проминуло легше за бесіду, загинуло воно в марній надії.7Тож згадай, що мій дух — життя, і моє око більше не повернеться, щоб побачити добро.8Не побачить мене око Того, Хто мене бачить. Очі Твої на мені, а мене більше немає,9— наче хмара стерта з неба. Адже якщо людина зійде до аду, то більше не вийде,10і більше не повернеться до власного дому. І більше його не впізнає його місце.11Тож я вже не зупиню моїх уст, говоритиму, будучи в скруті, охоплений бідою, відкрию гіркоту моєї душі.12Яким морем я є, чи змієм, що Ти настановив наді мною сторожу?13Я сказав: Мене потішить моє ліжко, відкрию ж до себе самого власне слово на моєму ліжку.14Ти мене страшиш снами і лякаєш мене видіннями.15Забереш від мого духа мою душу, від смерті ж — мої кості.16Адже не житиму навіки, щоб терпіти. Відступи від мене, бо моє життя марне.17Бо чим є людина, що Ти її звеличив, або що Ти звертаєш на неї увагу?18Невже здійснюватимеш над ним нагляд аж до ранку, і його судитимеш до спочинку?19Як довго не залишатимеш мене і не відпускатимеш мене, доки ще ковтатиму мою слину в болі?20Якщо я згрішив, що Тобі можу зробити, Тобі, Хто знає людський розум? Навіщо Ти мене поставив Твоїм звинувачуваним, я є для Тебе тягарем?21І навіщо Ти не забув мої гріхи і не очистив мого гріха? Тепер же я піду в землю, — ось встаю вранці, а мене більше немає.
Йова 7
Lutherbibel 2017
від Deutsche Bibelgesellschaft1Muss nicht der Mensch immer im Dienst stehen auf Erden, und sind seine Tage nicht wie die eines Tagelöhners? (Йов 14:6)2Wie ein Knecht sich sehnt nach dem Schatten und ein Tagelöhner auf seinen Lohn wartet,3so erbte ich Monde der Enttäuschung, und Nächte voller Mühsal wurden mir zuteil.4Wenn ich mich niederlegte, sprach ich: Wann werde ich aufstehen? Bin ich aufgestanden, so wird mir’s lang bis zum Abend, und mich quälte die Unruhe bis zur Dämmerung.5Mein Fleisch ist gekleidet in Maden und staubigen Schorf, meine Haut ist verschrumpft und voller Eiter.6Meine Tage sind schneller dahingeflogen als ein Weberschiffchen und sind vergangen ohne Hoffnung. (Іс 38:12)7Bedenke, dass mein Leben ein Hauch ist und meine Augen nicht wieder Gutes sehen werden.8Und kein lebendiges Auge wird mich mehr schauen; sehen deine Augen nach mir, so bin ich nicht mehr.9Eine Wolke vergeht und fährt dahin: so kommt nicht wieder herauf, wer zu den Toten hinunterfährt;10er kommt nicht zurück, und seine Stätte kennt ihn nicht mehr. (Йов 10:21; Йов 14:12; Пс 103:16)11Darum will auch ich meinem Munde nicht wehren. Ich will reden in der Angst meines Herzens und will klagen in der Betrübnis meiner Seele.12Bin ich denn das Meer oder ein Ungeheuer, dass du eine Wache gegen mich aufstellst?13Wenn ich dachte, mein Bett soll mich trösten, mein Lager soll mir meinen Jammer erleichtern,14so erschrecktest du mich mit Träumen und machtest mir Grauen durch Gesichte,15dass meine Seele sich wünschte, erwürgt zu sein, und mein Leib wünschte den Tod.16Ich vergehe! Ich will nicht ewig leben. Lass ab von mir, denn meine Tage sind nur noch ein Hauch. (1Цар 19:4)17Was ist der Mensch, dass du ihn groß achtest und dich um ihn bekümmerst?18Jeden Morgen suchst du ihn heim und prüfst ihn alle Stunden.19Warum blickst du nicht einmal von mir weg und lässt mir keinen Atemzug Ruhe?20Hab ich gesündigt, was tue ich dir damit an, du Menschenhüter? Warum machst du mich zum Ziel deiner Anläufe, dass ich mir selbst eine Last bin?21Und warum vergibst du mir meine Sünde nicht oder lässt meine Schuld hingehen? Denn nun werde ich mich in den Staub legen, und wenn du mich suchst, werde ich nicht mehr da sein.