Буття 9 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 І поблагословив Бог Ноя та його синів, і сказав їм: Зростайте та розмножуйтеся, наповнюйте землю і володійте нею. 2 Страх і трепет перед вами будуть у всіх звірів землі, у всіх небесних птахів і в усього, що рухається по землі, і в усіх морських риб: вам у руки Я віддав їх. 3 І все, що плазує, що живе, буде вам на поживу; як зелені рослини — віддав Я вам усе. 4 Лише м’яса з кров’ю душі не їжте. 5 Адже й вашої крові, душ ваших, Я вимагатиму, — з руки всякого дикого звіра вимагатиму її, і з руки людини-брата вимагатиму людської душі. 6 Хто проливатиме людську кров, — його кров проллється за неї, бо за образом Божим створив Я людину. 7 Ви ж зростайте і розмножуйтеся, наповнюйте землю і множтеся на ній. 8 І звернувся Бог до Ноя та до його синів, які були з ним, кажучи: 9 Ось Я укладаю Мій завіт з вами та вашими нащадками, які будуть після вас: 10 з кожною живою душею серед вас, з птахами, худобою і всяким звіром землі, — з усіма, які вийшли з ковчега. 11 І укладу Мій завіт з вами, і більше не загине жодна істота від вод потопу, і не будуть більше води потопу знищувати всю землю. 12 І промовив Господь Бог до Ноя: Ось знак завіту, який Я на вічні покоління укладаю між Мною і вами, і між усякою живою душею, яка є з вами, — 13 даю Мою райдугу в хмарі. Тож вона буде знаком завіту між Мною і землею. 14 І буде: коли наведу Я хмари на землю, то з’явиться Моя веселка в хмарі, 15 і пригадаю Мій завіт, який є між Мною і вами, і між кожною живою душею в усякому створінні, — і води не стануть більше потопом, щоби знищити кожну істоту. 16 І буде райдуга в хмарах, і Я бачитиму, щоби пам’ятати вічний завіт між Мною і між кожною живою душею в усякому створінні, яке є на землі. 17 І сказав Бог Ноєві: Це знак завіту, який Я уклав між Мною і між кожною істотою, яка є на землі. 18 Сини ж Ноя, які вийшли з ковчега, були: Сим, Хам і Яфет. Хам був батьком Ханаана. 19 Оці троє — Ноєві сини; від них розсіялися люди по всій землі. 20 Ной став першою людиною-рільником, і насадив виноградник. 21 Він випив вина і сп’янів, і перебував нагий у своєму житлі. 22 А Хам, батько Ханаана, побачив наготу свого батька і, вийшовши, розповів двом своїм братам надворі. 23 Тоді Сим і Яфет, взявши плаща, обидва накинули собі на плечі й, повернені спинами, підійшли та прикрили наготу свого батька; їхні обличчя були повернені назад — тож не побачили наготи свого батька. 24 Ной витверезився від вина й дізнався, як з ним учинив його молодший син. 25 І промовив він: Проклятий Ханаан. Він буде рабом своїм братам. 26 Благословенний Господь, Бог Сима, — сказав він, — а Ханаан буде йому рабом. 27 Нехай поширить Бог Яфета і нехай живе в помешканнях Сима, — а Ханаан нехай буде їхнім рабом. 28 Після потопу Ной прожив триста п’ятдесят років. 29 А всіх днів Ноя було дев’ятсот п’ятдесят років; і він помер.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Gottes Bund mit Noah

1 Und Gott segnete Noah und seine Söhne und sprach: Seid fruchtbar und mehret euch und füllet die Erde. (Бут 1:28) 2 Furcht und Schrecken vor euch sei über allen Tieren auf Erden und über allen Vögeln unter dem Himmel, über allem, was auf dem Erdboden wimmelt, und über allen Fischen im Meer; in eure Hände seien sie gegeben. 3 Alles, was sich regt und lebt, das sei eure Speise; wie das grüne Kraut habe ich’s euch alles gegeben. (Бут 1:29; Кол 2:16) 4 Allein das Fleisch mit seinem Leben, seinem Blut, esst nicht! (Лев 3:17; Лев 17:10; Повт 12:23) 5 Euer eigenes Blut jedoch will ich einfordern. Von jedem Tier will ich es einfordern. Und das Leben des Menschen will ich einfordern von einem jeden anderen Menschen. (Вих 21:28) 6 Wer Menschenblut vergießt, dessen Blut soll um des Menschen willen vergossen werden; denn Gott hat den Menschen zu seinem Bilde gemacht. (Бут 1:26; Вих 21:12; Лев 24:17; Чис 35:33; Мт 26:52; Рим 13:4; Об 13:10)

Бут 1:26Вих 21:12Лев 24:17Чис 35:33Мт 26:52Рим 13:4Об 13:10

7 Seid fruchtbar und mehret euch und reget euch auf Erden, dass euer viel darauf werden. 8 Und Gott sagte zu Noah und seinen Söhnen mit ihm: 9 Siehe, ich richte mit euch einen Bund auf und mit euren Nachkommen (Бут 6:18) 10 und mit allem lebendigen Getier bei euch, an Vögeln, an Vieh und an allen Tieren auf Erden bei euch, von allem, was aus der Arche gegangen ist, was für Tiere es sind auf Erden. (Ос 2:20) 11 Und ich richte meinen Bund so mit euch auf, dass hinfort nicht mehr alles Fleisch ausgerottet werden soll durch die Wasser der Sintflut und hinfort keine Sintflut mehr kommen soll, die die Erde verderbe. 12 Und Gott sprach: Das ist das Zeichen des Bundes, den ich geschlossen habe zwischen mir und euch und allem lebendigen Getier bei euch auf ewig: 13 Meinen Bogen habe ich gesetzt in die Wolken; der soll das Zeichen sein des Bundes zwischen mir und der Erde. (Зах 9:10) 14 Und wenn es kommt, dass ich Wetterwolken über die Erde führe, so soll man meinen Bogen sehen in den Wolken. 15 Alsdann will ich gedenken an meinen Bund zwischen mir und euch und allem lebendigen Getier unter allem Fleisch, dass hinfort keine Sintflut mehr komme, die alles Fleisch verderbe. (Іс 54:7) 16 Darum soll mein Bogen in den Wolken sein, dass ich ihn ansehe und gedenke an den ewigen Bund zwischen Gott und allem lebendigen Getier unter allem Fleisch, das auf Erden ist. 17 Und Gott sagte zu Noah: Das sei das Zeichen des Bundes, den ich aufgerichtet habe zwischen mir und allem Fleisch auf Erden.

Noahs Fluch und Segen über seine Söhne

18 Die Söhne Noahs, die aus der Arche gingen, sind diese: Sem, Ham und Jafet. Ham aber ist der Vater Kanaans. (Бут 5:32) 19 Das sind die drei Söhne Noahs; von ihnen kommen her alle Menschen auf Erden. 20 Noah aber, der Ackermann, pflanzte als Erster einen Weinberg. 21 Und da er von dem Wein trank, ward er trunken und lag im Zelt aufgedeckt. 22 Als nun Ham, Kanaans Vater, seines Vaters Blöße sah, sagte er’s seinen beiden Brüdern draußen. (Вих 20:12; Прип 30:17) 23 Da nahmen Sem und Jafet ein Kleid und legten es auf ihrer beider Schultern und gingen rückwärts hinzu und deckten ihres Vaters Blöße zu; und ihr Angesicht war abgewandt, damit sie ihres Vaters Blöße nicht sähen. 24 Als nun Noah erwachte von seinem Rausch und erfuhr, was ihm sein jüngster Sohn angetan hatte, 25 sprach er: Verflucht sei Kanaan und sei seinen Brüdern ein Knecht aller Knechte! 26 Und sprach weiter: Gelobt sei der HERR, der Gott Sems, und Kanaan sei sein Knecht! 27 Gott schaffe Jafet weiten Raum und lasse ihn wohnen in den Zelten Sems und Kanaan sei sein Knecht! 28 Noah aber lebte nach der Sintflut dreihundertfünfzig Jahre, 29 dass sein ganzes Alter ward neunhundertfünfzig Jahre, und starb.