Буття 39 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 А Йосифа привели до Єгипту. І купив його з рук ізмаїльців, які привели його туди, Петефрій — євнух фараона, начальник охорони, чоловік-єгиптянин. 2 Та Господь був з Йосифом. Він був людиною здібною і перебував у домі біля пана-єгиптянина. 3 Його пан знав, що Господь з ним, і що б він не робив, — Господь виводить на добре. 4 І знайшов Йосиф ласку у свого пана, бо догоджав йому, і той настановив його над своїм домом, і все, що мав, він віддав у руки Йосифа. 5 Сталося ж після того, як поставив його над своїм домом, і над усім, що було в нього, — поблагословив Господь дім єгиптянина задля Йосифа, і Господнє благословення було на всьому його маєтку, у домі та на полі. 6 І все, що належало йому, він передав у руки Йосифа й нічого не знав про своє, хіба що про хліб, який сам їв. А Йосиф був гарної будови і дуже вродливий з обличчя. 7 І сталося після цих подій, що дружина його пана кинула свій погляд на Йосифа і сказала: Переспи зі мною. 8 Він же не захотів і сказав дружині свого пана: Якщо мій пан завдяки мені про ніщо у своєму домі не знає, а все, що належить йому, передав у мої руки, 9 і в цьому домі немає більшого від мене, і не заборонено мені нічого, крім тебе, бо ти — його дружина, — то як зроблю цей поганий учинок і згрішу перед Богом? 10 І хоч вона день у день говорила Йосифові, щоб лягти з нею і щоби зійтися з нею, та він її не слухав. 11 Сталося ж, що одного з таких днів Йосиф увійшов до будинку виконувати свої справи, а всередині не було нікого з прислуги, 12 вона схопила його за одяг, наполягаючи: Ляж зі мною! Та він утік, залишивши одяг у її руках, і вибіг надвір. 13 І сталося: коли вона побачила, що він залишив свій одяг у її руках і втік, і вибіг надвір, 14 то покликала тих, які були в домі, і сказала їм, стверджуючи: Дивіться, привів нам раба-єврея, щоб насміхався з нас! Він увійшов до мене, кажучи: Переспи зі мною, — та я закричала гучним голосом. 15 Коли ж він почув, що я зняла галас і закричала, то залишив свій одяг у мене, утік і вибіг надвір. 16 Вона залишила одяг при собі, доки не прийшов пан до свого дому. 17 До нього вона заговорила цими ж словами, кажучи: Увійшов до мене раб-єврей, якого ти привів до нас, аби поглузувати з мене, і сказав мені: Пересплю з тобою. 18 А коли він почув, що я зняла галас і закричала, то залишив свій одяг у мене, утік і вибіг надвір. 19 Сталося ж: коли його пан почув слова своєї дружини, які сказала йому, промовляючи: Так учинив мені твій раб, — то запалав гнівом. 20 І володар, взявши Йосифа, кинув його до в’язниці — до того місця, де в тій в’язниці тримали в’язнів царя. 21 Та Господь був з Йосифом і злив на нього милість, і дарував йому ласку перед начальником в’язниці; 22 і начальник в’язниці передав в’язницю та всіх ув’язнених, які були у в’язниці, і все, що там відбувалося, — в руки Йосифа. 23 Начальник в’язниці не вникав у жодну справу, оскільки все було в руках Йосифа, бо Господь був з ним, і все, що він чинив, Господь добре скеровував його руками.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Josef in Potifars Haus

1 Josef wurde hinab nach Ägypten geführt, und Potifar, ein Ägypter, der Kämmerer des Pharao und Oberste der Leibwache, kaufte ihn von den Ismaelitern, die ihn hinabgebracht hatten. (Бут 37:28; Бут 37:36) 2 Und der HERR war mit Josef, sodass er ein Mann wurde, dem alles glückte. Und er war in seines Herrn, des Ägypters, Hause. (Бут 26:24) 3 Und sein Herr sah, dass der HERR mit ihm war; und alles, was er tat, ließ der HERR in seiner Hand glücken, 4 sodass er Gnade fand in seinen Augen und sein Diener wurde. Er setzte ihn über sein Haus; und alles, was er hatte, gab er in seine Hände. 5 Und von der Zeit an, da er ihn über sein Haus und alle seine Güter gesetzt hatte, segnete der HERR des Ägypters Haus um Josefs willen, und es war lauter Segen des HERRN in allem, was er hatte, zu Hause und auf dem Felde. (Бут 30:27) 6 Darum ließ er alles in Josefs Händen, was er hatte, und kümmerte sich selbst um nichts außer um das, was er aß und trank. Und Josef war schön an Gestalt und hübsch von Angesicht. (Бут 43:32) 7 Und es begab sich danach, dass seines Herrn Frau ihre Augen auf Josef warf und sprach: Schlafe bei mir! 8 Er weigerte sich aber und sprach zur Frau seines Herrn: Siehe, mein Herr kümmert sich selbst um nichts, was im Hause ist, und alles, was er hat, das hat er in meine Hände gegeben; 9 er ist in diesem Hause nicht größer als ich, und er hat mir nichts vorenthalten außer dir, weil du seine Frau bist. Wie sollte ich denn nun ein solch großes Übel tun und gegen Gott sündigen? (Вих 20:14; Лев 18:20) 10 Und sie bedrängte Josef mit solchen Worten täglich. Aber er gehorchte ihr nicht, dass er bei ihr schlief und bei ihr wäre. 11 Es begab sich an einem dieser Tage, dass Josef in das Haus ging, seine Arbeit zu tun, und kein Mensch vom Gesinde des Hauses war dabei. 12 Und sie erwischte ihn bei seinem Kleid und sprach: Schlafe bei mir! Aber er ließ das Kleid in ihrer Hand und floh und lief zum Hause hinaus. 13 Als sie nun sah, dass er sein Kleid in ihrer Hand ließ und hinaus entfloh, 14 rief sie das Gesinde ihres Hauses und sprach zu ihnen: Seht, er hat uns den hebräischen Mann hergebracht, dass der seinen Mutwillen mit uns treibe. Er kam zu mir herein und wollte bei mir schlafen; aber ich rief mit lauter Stimme. 15 Und als er hörte, dass ich ein Geschrei machte und rief, da ließ er sein Kleid bei mir und floh und lief hinaus. 16 Und sie legte sein Kleid neben sich, bis sein Herr heimkam, 17 und sagte zu ihm ebendieselben Worte und sprach: Der hebräische Knecht, den du uns hergebracht hast, kam zu mir herein und wollte seinen Mutwillen mit mir treiben. 18 Als ich aber ein Geschrei machte und rief, da ließ er sein Kleid bei mir und floh hinaus.

Josef im Gefängnis

19 Als sein Herr die Worte seiner Frau hörte, die sie ihm sagte und sprach: So hat dein Knecht an mir getan, wurde er sehr zornig. 20 Da nahm ihn Josefs Herr und warf ihn ins Gefängnis, in dem des Königs Gefangene waren. Und er blieb allda im Gefängnis. 21 Aber der HERR war mit Josef und neigte ihm die Herzen zu und schenkte ihm die Gunst des Amtmanns über das Gefängnis, 22 sodass der ihm alle Gefangenen im Gefängnis in seine Hand gab, und alles, was dort zu tun war, geschah durch ihn. 23 Der Amtmann über das Gefängnis kümmerte sich um nichts; denn der HERR war mit Josef, und was er tat, dazu gab der HERR Glück.