Буття 21 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 І Господь відвідав Сарру, так як сказав; і зробив Господь Саррі так, як говорив; 2 Сарра завагітніла й народила в старості Авраамові сина, у ту пору, на яку вказав йому Господь. 3 І дав Авраам ім’я своєму синові, який в нього народився, котрого народила йому Сарра, — Ісаак. 4 А восьмого дня Авраам обрізав Ісаака, — як і заповів йому Бог. 5 Авраамові ж було сто років, коли в нього народився його син Ісаак. 6 І сказала Сарра: Сміх учинив мені Господь; хто лише почує — радітиме зі мною. 7 Хто сповістить Авраамові, — промовила вона, — що Сарра грудьми годуватиме дитину? Адже я у своїй старості народила сина! 8 І підросла дитина, і була відлучена від грудей. У день, коли був відлучений його син Ісаак, Авраам влаштував велику гостину. 9 Сарра побачила сина Аґари-єгиптянки, який народився в Авраама, — як він грався з Ісааком, її сином, — 10 і сказала Авраамові: Прожени цю рабиню та її сина, бо син цієї рабині не отримає спадку разом з моїм сином Ісааком. 11 Дуже жорстоким видалося Авраамові рішення щодо його сина, 12 та Бог сказав Авраамові: Нехай рішення стосовно дитини і рабині не здається тобі жорстоким. Усе, що скаже тобі Сарра, — послухай її голосу, бо в Ісаакові назветься твоє потомство. 13 А від сина цієї рабині утворю великий народ, бо він — твоє насіння. 14 Тож Авраам устав вранці, узяв хліба й бурдюк води і дав Агарі, — поклав їй на плечі, — а також дитину, і відіслав її. Відійшовши, вона блукала пустелею біля Криниці клятви. 15 Та вода в бурдюкові закінчилася, тож вона покинула дитину під одною із сосен 16 і, відійшовши, сіла напроти нього десь на відстані пострілу з лука, і сказала: Щоб не бачити мені смерті мого хлопця. Вона сиділа напроти нього, а хлопець закричав і заплакав. 17 Бог почув голос хлопця з місця, де той був, і Божий ангел закликав з неба до Агари, і сказав їй: Що таке, Агаро? Не бійся, бо почув Бог голос твого хлопця з місця, де він є. 18 Устань, візьми хлопця і тримай його своєю рукою. Адже Я зроблю його великим народом. 19 І Бог відкрив їй очі, і побачила криницю живої води. Вона пішла, наповнила бурдюк водою і дала пити дитині. 20 Бог був із хлопчиком. Він виріс, поселився в пустелі та став лучником. 21 Він оселився в пустелі Фаран, і мати взяла йому жінку з Єгипетської землі. 22 Сталося ж того часу, Авімелех, Охозат, його приятель, і Фікол, полководець його війська, сказали Авраамові, промовляючи: Бог з тобою в усьому, що тільки робиш. 23 Тому тепер поклянися мені Богом, що не заподієш зла ні мені, ні моїм нащадкам, ні моєму імені, але за праведністю, яку виявив я тобі, — вияви й мені та тій землі, на якій ти оселився. 24 І Авраам відповів: Я клянусь! 25 Тоді Авраам поскаржився Авімелехові за водяні криниці, які відібрали слуги Авімелеха. 26 Та Авімелех йому сказав: Я не знаю, хто зробив цю справу, — ти мені не сповістив, і я не чув, — хіба що сьогодні. 27 І Авраам узяв овець і телят, дав Авімелехові, і вони обидва уклали завіт. 28 І поставив Авраам окремо сім овечок зі своєї отари. 29 І запитав Авімелех Авраама: Що це за сім овечок, котрих ти поставив окремо? 30 Авраам же відповів: Цих сім овечок приймеш від мене, аби були мені на свідчення, що я викопав цю криницю. 31 Тому він дав тому місцю назву — Криниця клятви, бо там вони обидва поклялися. 32 Тож вони уклали завіт біля Криниці клятви. Після цього Авімелех, Охозат, його друг, і Фікол, полководець його війська, підійнялися та повернулися до Филистимського краю. 33 А біля Криниці клятви Авраам засіяв ниву і прикликав там Ім’я Господа — Вічний Бог. 34 Прожив Авраам у Филистимській землі багато днів.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Isaaks Geburt

1 Und der HERR nahm sich Saras an, wie er gesagt hatte, und tat an ihr, wie er geredet hatte. (Бут 18:10) 2 Und Sara ward schwanger und gebar dem Abraham in seinem Alter einen Sohn um die Zeit, von der Gott zu ihm geredet hatte. (Євр 11:11) 3 Und Abraham nannte seinen Sohn, der ihm geboren war, Isaak, den ihm Sara gebar. (Бут 17:19) 4 Und Abraham beschnitt seinen Sohn Isaak am achten Tage, wie ihm Gott geboten hatte. (Бут 17:11; Дії 7:8) 5 Hundert Jahre war Abraham alt, als ihm sein Sohn Isaak geboren wurde. (Бут 17:17) 6 Und Sara sprach: Gott hat mir ein Lachen^[1] zugerichtet; denn wer es hören wird, der wird über mich lachen. (Бут 18:12) 7 Und sie sprach: Wer hätte wohl von Abraham gesagt, dass Sara Kinder stille! Und doch habe ich ihm einen Sohn geboren in seinem Alter.

Ismael und seine Mutter werden vertrieben

8 Und das Kind wuchs heran und wurde entwöhnt. Und Abraham machte ein großes Mahl am Tage, da Isaak entwöhnt wurde. 9 Und Sara sah den Sohn Hagars, der Ägypterin, den sie Abraham geboren hatte, dass er lachte. (Бут 6:1; Бут 18:12) 10 Da sprach sie zu Abraham: Vertreibe diese Magd mit ihrem Sohn; denn der Sohn dieser Magd soll nicht erben mit meinem Sohn Isaak. (Гал 4:30) 11 Das Wort missfiel Abraham sehr um seines Sohnes willen. 12 Aber Gott sprach zu ihm: Lass es dir nicht missfallen wegen des Knaben und der Magd. Alles, was Sara dir gesagt hat, dem gehorche; denn nach Isaak soll dein Geschlecht genannt werden. (Бут 17:21; Рим 9:7; Євр 11:18) 13 Aber auch den Sohn der Magd will ich zu einem Volk machen, weil er dein Sohn ist. (Бут 17:20) 14 Da stand Abraham früh am Morgen auf und nahm Brot und einen Schlauch mit Wasser und legte es Hagar auf ihre Schulter, dazu den Knaben, und schickte sie fort. Da zog sie hin und irrte in der Wüste umher bei Beerscheba. 15 Als nun das Wasser in dem Schlauch ausgegangen war, warf sie den Knaben unter einen Strauch 16 und ging hin und setzte sich gegenüber von ferne, einen Bogenschuss weit; denn sie sprach: Ich kann nicht ansehen des Knaben Sterben. Und sie setzte sich gegenüber und erhob ihre Stimme und weinte. (Іс 49:15) 17 Da erhörte Gott die Stimme des Knaben. Und der Engel Gottes rief Hagar vom Himmel her und sprach zu ihr: Was ist dir, Hagar? Fürchte dich nicht; denn Gott hat gehört die Stimme des Knaben dort, wo er liegt. 18 Steh auf, nimm den Knaben und führe ihn an deiner Hand; denn ich will ihn zum großen Volk machen. 19 Und Gott tat ihr die Augen auf, dass sie einen Wasserbrunnen sah. Da ging sie hin und füllte den Schlauch mit Wasser und gab dem Knaben zu trinken. (2Цар 6:17; 2Цар 6:20) 20 Und Gott war mit dem Knaben. Der wuchs heran und wohnte in der Wüste und wurde ein Bogenschütze. 21 Und er wohnte in der Wüste Paran und seine Mutter nahm ihm eine Frau aus Ägyptenland. (Бут 16:3)

Abrahams Bund mit Abimelech

22 Zu der Zeit redete Abimelech zusammen mit Pichol, seinem Feldhauptmann, zu Abraham und sprach: Gott ist mit dir in allem, was du tust. (Бут 26:15) 23 So schwöre mir nun bei Gott, dass du mir und meinen Söhnen und meinen Enkeln keine Untreue erweisen wollest, sondern die Barmherzigkeit, die ich an dir getan habe, an mir auch tust und an dem Lande, darin du ein Fremdling bist. (Бут 20:15) 24 Da sprach Abraham: Ich schwöre. 25 Und Abraham stellte Abimelech zur Rede um des Wasserbrunnens willen, den Abimelechs Knechte mit Gewalt genommen hatten. 26 Da antwortete Abimelech: Ich habe es nicht gewusst, wer das getan hat; weder hast du mir’s angesagt noch hab ich’s gehört bis heute. 27 Da nahm Abraham Schafe und Rinder und gab sie Abimelech, und die beiden schlossen einen Bund miteinander. 28 Und Abraham stellte sieben Lämmer beiseite. 29 Da sprach Abimelech zu Abraham: Was sollen die sieben Lämmer, die du beiseitegestellt hast? 30 Er antwortete: Sieben Lämmer sollst du von meiner Hand nehmen, damit sie für mich ein Zeugnis seien, dass ich diesen Brunnen gegraben habe. 31 Daher heißt die Stätte Beerscheba, weil sie beide miteinander da geschworen haben. 32 Und so schlossen sie den Bund zu Beerscheba. Da machten sich auf Abimelech und Pichol, sein Feldhauptmann, und zogen wieder in der Philister Land. 33 Abraham aber pflanzte einen Tamariskenbaum in Beerscheba und rief dort den Namen des HERRN, des ewigen Gottes, an. (Бут 12:8; Рим 16:26) 34 Und er war ein Fremdling in der Philister Lande eine lange Zeit.