Буття 18 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 І з’явився Авраамові Бог біля мамврійського дуба, коли він сидів опівдні при вході до свого намету. 2 Підвівши свої очі, він побачив: ось три Мужі стояли перед ним. І побачивши це, побіг їм назустріч від входу свого намету, і вклонився до землі, 3 та сказав: Господи, якщо я знайшов милість перед Тобою, не обмини Твого раба. 4 Хай принесуть води і хай помиють ваші ноги, і освіжіться під деревом. 5 Я ж принесу хліба, і їстимете, а після цього підете своєю дорогою, задля якої ви звернули до вашого раба. А вони сказали: Зроби так, як сказав. 6 І Авраам поспішив у намет до Сарри, і сказав їй: Швиденько заміси три мірки питльованого борошна і зроби паляниці. 7 І побіг Авраам до худоби, взяв молоде, гарне теля, і дав рабові, а той швидко приготував його. 8 Взяв масло, молоко і теля, яке приготував, і поклав перед ними, і вони попоїли. А сам стояв біля них під деревом. 9 Один із них промовив до нього: Де твоя дружина Сарра? Він же у відповідь сказав: Ось, у наметі. 10 Повертаючись, — сказав він, — зайду до тебе в той же час і годину, і твоя дружина Сарра матиме сина. А Сарра, яка була при вході намету, почула, бо стояла за ним. 11 Авраам і Сарра були старі, похилого віку, і те, що звичайно буває в жінок, у Сарри припинилося. 12 Тож Сарра засміялася про себе, говорячи: Адже це ще не сталося в мене дотепер, та й пан мій вже старий! 13 І промовив Господь до Авраама: Чому ж це, глузуючи, Сарра сказала про себе: Невже я справді народжу? Адже я стара. 14 Хіба сказане є неможливе для Бога? У такий же час і годину повернуся до тебе, і буде в Сарри син. 15 Сарра перелякалася й заперечила, кажучи: Я не засміялася. А Той сказав: Ні, ти таки засміялася. 16 Мужі підвелися звідти й подивилися в напрямку Содома й Гоморри; Авраам же, супроводжуючи Їх, ішов разом з Ними. 17 І сказав Господь: Чи приховуватиму Я від Авраама, Свого раба, те, що роблю? 18 Адже Авраам неодмінно стане^[1] великим і численним народом, і будуть благословенні в ньому всі народи землі. 19 Бо знаю, що заповість своїм синам і своєму домові після себе, і вони будуть дотримуватися Господніх доріг, аби чинити справедливість і суд. Щоби здійснив Господь для Авраама все, що йому сказав. 20 Крик Содома й Гоморри посилився, — сказав Господь, — і їхні гріхи дуже великі. 21 Тому, зійшовши, погляну, чи все відбувається так, як доносить їхній крик, котрий лине до Мене; якщо ж ні, то щоб Я знав. 22 І повернувшись, Мужі пішли звідти в Содом; Авраам же продовжував стояти перед Господом. 23 Наблизившись, Авраам сказав: Невже знищиш разом праведного з неправедним, невже й праведний буде, як неправедний? 24 Якщо буде п’ятдесят праведних у місті, чи знищиш їх? Чи не пощадиш усю місцевість задля п’ятдесяти праведних, якщо будуть у ньому? 25 У жодному разі Ти не вчиниш за цим словом, аби знищити праведного з неправедними. Хіба буде з праведним — як з неправедним? Зовсім ні! Ти ж Суддя всієї землі! Невже не вчиниш суду? 26 Та Господь промовив: Якщо знайду в місті Содомі п’ятдесят праведних, то збережу всю місцевість задля них. 27 У відповідь Авраам сказав: Тепер я, будучи землею і попелом, почав говорити до Господа, — 28 та якщо кількість праведних зменшиться з п’ятдесяти на п’ять осіб, — чи знищиш через п’ятьох усе місто? Той сказав: Не знищу, коли там знайду сорок п’ять. 29 Авраам продовжував промовляти до Нього і сказав: А якщо знайдуться там сорок? Той відповів: Не знищу задля сорока. 30 Що, Господи, коли говоритиму ще? — продовжив він. — А якщо знайдуться там тридцять? Той сказав: Не знищу, якщо знайду там тридцять. 31 Оскільки, — сказав, — я наважився говорити до Господа, — якщо ж знайдеться там двадцять? Той сказав: Не знищу і задля двадцяти. 32 Тоді він сказав: Що, Господи, коли промовлю ще один раз? А якщо знайдеться там десять? Той сказав: Не знищу і задля десяти. 33 Коли Господь закінчив говорити з Авраамом, то відійшов. Авраам же повернувся на своє місце.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Der Herr bei Abraham und Sara in Mamre

1 Und der HERR erschien ihm im Hain Mamre, während er an der Tür seines Zeltes saß, als der Tag am heißesten war. 2 Und als er seine Augen aufhob und sah, siehe, da standen drei Männer vor ihm. Und als er sie sah, lief er ihnen entgegen von der Tür seines Zeltes und neigte sich zur Erde (Євр 13:2) 3 und sprach: Herr, hab ich Gnade gefunden vor deinen Augen, so geh nicht an deinem Knecht vorüber. 4 Man soll euch ein wenig Wasser bringen, eure Füße zu waschen, und lasst euch nieder unter dem Baum. 5 Und ich will euch einen Bissen Brot bringen, dass ihr euer Herz labt; danach mögt ihr weiterziehen. Denn darum seid ihr bei eurem Knecht vorübergekommen. Sie sprachen: Tu, wie du gesagt hast. 6 Abraham eilte in das Zelt zu Sara und sprach: Eile und menge drei Maß feines Mehl, knete und backe Brote. 7 Er aber lief zu den Rindern und holte ein zartes, gutes Kalb und gab’s dem Knechte; der eilte und bereitete es zu. 8 Und er trug Butter und Milch auf und von dem Kalbe, das er zubereitet hatte, und setzte es ihnen vor und blieb stehen vor ihnen unter dem Baum, und sie aßen. 9 Da sprachen sie zu ihm: Wo ist Sara, deine Frau? Er antwortete: Drinnen im Zelt. 10 Da sprach er: Ich will wieder zu dir kommen übers Jahr; siehe, dann soll Sara, deine Frau, einen Sohn haben. Das hörte Sara hinter ihm, hinter der Tür des Zeltes. (Бут 17:19; Рим 9:9) 11 Und sie waren beide, Abraham und Sara, alt und hochbetagt, sodass es Sara nicht mehr ging nach der Frauen Weise. 12 Darum lachte sie bei sich selbst und sprach: Nun, da ich alt bin, soll ich noch Liebeslust erfahren, und auch mein Herr ist alt! (Бут 17:17; 1Пет 3:6) 13 Da sprach der HERR zu Abraham: Warum lacht Sara und spricht: Sollte ich wirklich noch gebären, nun, da ich alt bin? 14 Sollte dem HERRN etwas unmöglich sein? Um diese Zeit will ich wieder zu dir kommen übers Jahr; dann soll Sara einen Sohn haben. (Мт 19:26; Лк 1:37) 15 Da leugnete Sara und sprach: Ich habe nicht gelacht –, denn sie fürchtete sich. Aber er sprach: Es ist nicht so, du hast gelacht.

Abrahams Fürbitte für Sodom

16 Da brachen die Männer auf und wandten sich nach Sodom, und Abraham ging mit ihnen, um sie zu geleiten. 17 Da sprach der HERR: Wie könnte ich Abraham verbergen, was ich tun will, (Ам 3:7) 18 da er doch ein großes und mächtiges Volk werden soll und alle Völker auf Erden in ihm gesegnet werden sollen? (Бут 12:3) 19 Denn dazu habe ich ihn auserkoren, dass er seinen Kindern befehle und seinem Hause nach ihm, dass sie des HERRN Wege halten und tun, was recht und gut ist, auf dass der HERR auf Abraham kommen lasse, was er ihm verheißen hat. (Повт 6:7; Повт 32:46) 20 Und der HERR sprach: Es ist ein großes Geschrei über Sodom und Gomorra, denn ihre Sünden sind sehr schwer. (Бут 19:13) 21 Darum will ich hinabfahren und sehen, ob sie alles getan haben nach dem Geschrei, das vor mich gekommen ist, oder ob’s nicht so sei, damit ich’s wisse. 22 Und die Männer wandten ihr Angesicht und gingen nach Sodom. Aber Abraham blieb stehen vor dem HERRN 23 und trat herzu und sprach: Willst du denn den Gerechten mit dem Gottlosen umbringen? (Чис 16:22) 24 Es könnten vielleicht fünfzig Gerechte in der Stadt sein; wolltest du die umbringen und dem Ort nicht vergeben um fünfzig Gerechter willen, die darin wären? 25 Das sei ferne von dir, dass du das tust und tötest den Gerechten mit dem Gottlosen, sodass der Gerechte wäre gleich wie der Gottlose! Das sei ferne von dir! Sollte der Richter aller Welt nicht gerecht richten? (Пс 82:1; Пс 94:2) 26 Der HERR sprach: Finde ich fünfzig Gerechte zu Sodom in der Stadt, so will ich um ihretwillen dem ganzen Ort vergeben. (Іс 65:8; Мт 24:22) 27 Abraham antwortete und sprach: Ach siehe, ich habe mich unterwunden, zu reden mit dem Herrn, wiewohl ich Erde und Asche bin. 28 Es könnten vielleicht fünf weniger als fünfzig Gerechte darin sein; wolltest du denn die ganze Stadt verderben um der fünf willen? Er sprach: Finde ich darin fünfundvierzig, so will ich sie nicht verderben. 29 Und er fuhr fort mit ihm zu reden und sprach: Man könnte vielleicht vierzig darin finden. Er aber sprach: Ich will ihnen nichts tun um der vierzig willen. 30 Abraham sprach: Zürne nicht, Herr, dass ich noch mehr rede. Man könnte vielleicht dreißig darin finden. Er aber sprach: Finde ich dreißig darin, so will ich ihnen nichts tun. 31 Und er sprach: Ach siehe, ich habe mich unterwunden, mit dem Herrn zu reden. Man könnte vielleicht zwanzig darin finden. Er antwortete: Ich will sie nicht verderben um der zwanzig willen. 32 Und er sprach: Ach, zürne nicht, Herr, dass ich nur noch einmal rede. Man könnte vielleicht zehn darin finden. Er aber sprach: Ich will sie nicht verderben um der zehn willen. (Суд 6:39) 33 Und der HERR ging weg, nachdem er aufgehört hatte, mit Abraham zu reden; und Abraham kehrte wieder um an seinen Ort.