І.Навина 4 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 І коли весь народ закінчив переходити Йордан, то Господь звернувся до Ісуса, промовляючи: 2 Взявши з народу людей, по одному з кожного племені, 3 дай їм вказівку, кажучи: Візьміть з-посеред Йордану дванадцять відповідних каменів і, понісши їх разом із собою, покладіть їх у вашому таборі, там, де отаборитеся вночі. 4 Ісус, закликавши дванадцятьох славетних мужів з ізраїльських синів, по одному з кожного племені, 5 сказав їм: Ідіть переді мною перед обличчям Господа на середину Йордану, і кожний, взявши звідти камінь, нехай винесе його на своїх плечах — за числом дванадцятьох ізраїльських племен, 6 щоб вони завжди були для вас за лежачий знак. І коли тебе завтра запитає твій син, кажучи: Чим для вас є ці камені? — 7 ти поясниш твоєму синові, кажучи: Тому що ріка Йордан спорожніла перед ковчега завіту Господа всієї землі, коли переходив його. Ось ці камені будуть на пам’ять вам, ізраїльським синам, навіки. 8 І так учинили ізраїльські сини, як Господь заповів Ісусові, й, узявши дванадцять каменів з-посеред Йордану, — як і заповів Господь Ісусові, коли завершувався перехід ізраїльських синів, — і принесли разом із собою до табору, і там поклали. 9 Ісус встановив і інших дванадцять каменів у самому Йордані на місці, що було під ногами священиків, які несли ковчег Господнього завіту, і вони є там аж до сьогоднішнього дня. 10 А священики, які несли ковчег завіту, стояли в Йордані аж доки Ісус не завершив усе, що заповів Господь сповістити народові, і народ поспішив, і перейшов. 11 І сталося, коли закінчив увесь народ переходити, то перейшов також ковчег Господнього завіту, і каміння перед ними. 12 Перейшли також сини Рувима, сини Ґада і ті, хто з половини племені Манасії, озброєні перед ізраїльськими синами, як і заповів їм Мойсей. 13 Сорок тисяч добре озброєних до бою перейшли перед Господом на війну проти міста Єрихону. 14 У той день звеличив Господь Ісуса перед усім ізраїльським народом, і скільки часу він жив, його боялися так, як Мойсея. 15 А далі Господь звернувся до Ісуса, промовляючи: 16 Дай вказівку священикам, які несуть ковчег завіту Господнього свідчення, вийти з Йордану. 17 Тож Ісус дав вказівку священикам, кажучи: Вийдіть з Йордану! 18 І сталося, коли священики, які несли ковчег Господнього завіту, вийшли з Йордану і поставили ноги на землю, то вода Йордану потекла на своє місце і плила, як учора й третього дня, вздовж усього русла. 19 І народ пішов від Йордану на десятий день першого місяця. Ізраїльські сини отаборилися в Ґалґалі, на частині, що на сході сонця від Єрихону. 20 Ісус поставив у Ґалґалі цих дванадцять каменів, які взяв з Йордану, 21 говорячи: Коли ваші сини запитають вас, кажучи: Що це за каміння? — 22 сповістіть вашим синам: Ізраїль перейшов Йордан по сухому, 23 коли Господь, наш Бог, висушив воду Йордану перед ними, доки вони не перейшли, — як учинив Господь, наш Бог, і з Червоним морем, яке Господь, наш Бог, висушив перед нами, доки ми не перейшли, 24 щоб усі народи землі пізнали, що Господня сила є могутньою, і щоб ви вшановували Господа, вашого Бога, у всякий час.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Die Gedenksteine des Durchzugs

1 Als nun das Volk ganz über den Jordan gegangen war, sprach der HERR zu Josua: 2 Nehmt euch aus dem Volk zwölf Männer, aus jedem Stamm einen, 3 und gebietet ihnen: Hebt mitten aus dem Jordan zwölf Steine auf von der Stelle, wo die Füße der Priester stillstehen, und bringt sie mit euch hinüber und legt sie in dem Lager nieder, wo ihr diese Nacht bleiben werdet. 4 Da rief Josua die zwölf Männer, die er bestellt hatte von den Israeliten, aus jedem Stamm einen, 5 und Josua sprach zu ihnen: Geht hinüber vor der Lade des HERRN, eures Gottes, mitten in den Jordan, und ein jeder hebe einen Stein auf seine Schulter, nach der Zahl der Stämme Israels, 6 damit sie ein Zeichen seien unter euch. Wenn eure Kinder später einmal fragen: Was bedeuten euch diese Steine?, (Вих 12:26) 7 so sollt ihr ihnen sagen: Weil das Wasser des Jordans weggeflossen ist vor der Lade des Bundes des HERRN, als sie durch den Jordan ging, sollen diese Steine für die Israeliten ein ewiges Andenken sein. 8 Da taten die Israeliten, wie ihnen Josua geboten hatte, und trugen zwölf Steine mitten aus dem Jordan, wie der HERR zu Josua gesagt hatte, nach der Zahl der Stämme Israels, und brachten sie mit sich hinüber in das Lager und legten sie dort nieder. 9 Und Josua richtete zwölf Steine auf mitten im Jordan, wo die Füße der Priester gestanden hatten, die die Bundeslade trugen; diese sind noch dort bis auf den heutigen Tag. 10 Die Priester aber, die die Lade trugen, standen mitten im Jordan, bis alles ausgerichtet war, was der HERR dem Josua geboten hatte, dem Volk zu sagen, genau wie Mose dem Josua geboten hatte. Und das Volk ging eilends hinüber. 11 Als nun das Volk ganz hinübergegangen war, da ging die Lade des HERRN auch hinüber und die Priester vor dem Volk her. 12 Und die Rubeniter und Gaditer und der halbe Stamm Manasse gingen gerüstet vor den Israeliten her, wie Mose zu ihnen geredet hatte. (ІНав 1:12) 13 An vierzigtausend bewaffnete Männer gingen vor dem HERRN her zum Kampf ins Jordantal von Jericho. 14 An diesem Tage machte der HERR den Josua groß vor ganz Israel. Und sie fürchteten ihn, wie sie Mose gefürchtet hatten, sein Leben lang. (ІНав 3:7) 15 Und der HERR sprach zu Josua: 16 Gebiete den Priestern, die die Lade des Zeugnisses tragen, dass sie aus dem Jordan heraufsteigen. 17 Da gebot Josua den Priestern: Steigt herauf aus dem Jordan! 18 Und als die Priester, die die Lade des Bundes des HERRN trugen, aus dem Jordan heraufstiegen und mit ihren Fußsohlen aufs Trockene traten, kam das Wasser des Jordans wieder an seine Stätte und floss wie vorher über alle seine Ufer. 19 Es war aber der zehnte Tag des ersten Monats, als das Volk aus dem Jordan heraufstieg. Und sie lagerten sich in Gilgal, östlich von Jericho. 20 Und die zwölf Steine, die sie aus dem Jordan genommen hatten, richtete Josua auf in Gilgal 21 und sprach zu den Israeliten: Wenn eure Kinder später einmal ihre Väter fragen: Was bedeuten diese Steine?, (ІНав 6:1) 22 so sollt ihr ihnen kundtun und sagen: Israel ging auf trockenem Boden durch den Jordan, 23 als der HERR, euer Gott, den Jordan vor euch austrocknete, bis ihr hinübergegangen wart, wie der HERR, euer Gott, am Schilfmeer getan hatte, das er vor uns austrocknete, bis wir hindurchgegangen waren; (Вих 14:21; ІНав 3:9) 24 auf dass alle Völker auf Erden die Hand des HERRN erkennen, wie mächtig sie ist, und ihr den HERRN, euren Gott, fürchtet allezeit.