І.Навина 2 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Із Саттіна Ісус, син Навина, послав двох юнаків розвідати землю, кажучи: Підіть і огляньте землю та Єрихон. І, пішовши, два юнаки прийшли до Єрихону і ввійшли в дім жінки-розпусниці, ім’я якої Раав, і там зупинилися переночувати. 2 Та цареві Єрихону сповістили, кажучи: Мужі з ізраїльських синів прийшли сюди розвідати землю! 3 Тож єрихонський цар послав людей і звернувся до Раави, кажучи: Виведи чоловіків, які зайшли до твого дому вночі, бо вони прийшли розвідати землю! 4 А жінка, взявши чоловіків, заховала їх, а тим сказала, говорячи: Так, чоловіки приходили до мене, 5 та коли брама міста закривалася в сутінках, то чоловіки вийшли. Не знаю, куди вони пішли. Біжіть за ними, може схопите їх! 6 Вона ж вивела їх на дах і заховала їх у льоні, який був зібраний у неї на даху. 7 І люди від царя погналися за ними дорогою до Йордану, до переходів, а брама міста була замкнена. І сталося, що коли вийшли ті, які гналися за ними, 8 то перш, ніж вони полягали спати, вона піднялася до них на дах 9 і сказала їм: Знаю, що Господь дав вам цю землю, бо страх перед вами напав на нас. 10 Адже ми почули, що Господь Бог висушив Червоне море перед вами, коли ви виходили з Єгипетської землі, і те, що Він зробив двом аморейським царям, які були на другому боці Йордану, — Сеону й Оґу, яких ви вигубили. 11 Коли ми почули, то жах наповнив наше серце, і не стало більше душі в жодному з нас від вашої присутності, бо Господь, ваш Бог, — Бог високо на небі й на землі внизу! 12 А тепер покляніться мені Господом Богом, оскільки я вам чиню милосердя, то і ви вчините милосердя в домі мого батька, 13 і залишите живим дім мого батька, моєї матері, моїх братів, увесь мій дім і все, що належить їм, і врятуєте душу мою від смерті. 14 А чоловіки їй відповіли: Душа наша за вашу на смерть! Вона ж сказала: Коли передасть Господь вам місто, то вчините зі мною милосердя і правду. 15 І вона спустила їх через вікно, 16 говорячи їм: Ідіть у гори, щоб не зустріли вас ті, які вчинили погоню, і будете переховуватися там три дні, доки не повернуться ті, які переслідують вас, а після цього підете вашою дорогою. 17 Тоді чоловіки їй сказали: Ми є чисті в цій твоїй клятві. 18 Дивись, коли ми входитимем у вашу частину міста, ти встановиш знак — цю червону мотузку вивісиш у вікні, через яке ти нас нею спустила, а твого батька, твою матір, твоїх братів і весь дім твого батька збереш у себе, у своєму домі! 19 І буде, що кожний, хто вийде надвір через двері твого дому, сам буде винний, а ми вільні від цієї клятви перед тобою, та за тих, які з тобою будуть у твоєму домі, ми будемо відповідальні. 20 Якщо ж хтось нам перешкодить чи виявить ці наші слова, будемо невинні стосовно цієї клятви перед тобою. 21 А вона сказала їм: За словом вашим так нехай буде! — і їх відіслала. 22 Вони відійшли і попрямували в гори, і залишалися там три дні. А ті, які гналися, пошукали по всіх дорогах і не знайшли їх. 23 А два юнаки повернулися, спустилися з гори і переправилися до Ісуса, сина Навина, і розповіли йому все, що трапилося з ними. 24 Вони промовили до Ісуса: Господь видав у нашу руку всю ту землю, і кожний, хто живе на тій землі, набрався від нас страху!

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Die Kundschafter in Jericho

1 Josua aber, der Sohn Nuns, sandte von Schittim zwei Männer heimlich als Kundschafter aus und sagte ihnen: Geht hin, seht das Land an, auch Jericho. Die gingen hin und kamen in das Haus einer Hure, die hieß Rahab, und kehrten dort ein. (Мт 1:5; Євр 11:31; Як 2:25) 2 Da wurde dem König von Jericho angesagt: Siehe, es sind in dieser Nacht Männer von den Israeliten hereingekommen, um das Land zu erkunden. 3 Da sandte der König von Jericho zu Rahab und ließ ihr sagen: Gib die Männer heraus, die zu dir in dein Haus gekommen sind; denn sie sind gekommen, um das ganze Land zu erkunden. 4 Aber die Frau nahm die beiden Männer und verbarg sie. Und sie sprach: Ja, es sind Männer zu mir hereingekommen, aber ich wusste nicht, woher sie waren. (ІНав 6:17) 5 Und als man das Stadttor schließen wollte, da es finster wurde, gingen die Männer hinaus, und ich weiß nicht, wo sie hingegangen sind. Jagt ihnen eilends nach, dann werdet ihr sie ergreifen. 6 Sie aber hatte sie auf das Dach steigen lassen und unter den Flachsstängeln versteckt, die sie auf dem Dach ausgebreitet hatte. 7 Die Verfolger aber jagten ihnen nach auf dem Wege zum Jordan bis an die Furten, und man schloss das Tor zu, als sie draußen waren. 8 Und ehe die Männer sich schlafen legten, stieg Rahab zu ihnen hinauf auf das Dach 9 und sprach zu ihnen: Ich weiß, dass der HERR euch das Land gegeben hat; denn ein Schrecken vor euch ist über uns gefallen, und alle Bewohner des Landes sind vor euch feige geworden. (Вих 23:27) 10 Denn wir haben gehört, wie der HERR das Wasser im Schilfmeer ausgetrocknet hat vor euch her, als ihr aus Ägypten zogt, und was ihr den beiden Königen der Amoriter, Sihon und Og, jenseits des Jordans getan habt, wie ihr an ihnen den Bann vollstreckt habt. (Вих 14:21; Чис 21:21) 11 Und seitdem wir das gehört haben, ist unser Herz verzagt und es wagt keiner mehr, vor euch zu atmen; denn der HERR, euer Gott, ist Gott oben im Himmel und unten auf Erden. (Повт 4:39; ІНав 5:1) 12 So schwört mir nun bei dem HERRN, weil ich an euch Barmherzigkeit getan habe, dass auch ihr an meines Vaters Hause Barmherzigkeit tut, und gebt mir ein sicheres Zeichen, (ІНав 6:23; ІНав 6:25) 13 dass ihr leben lasst meinen Vater, meine Mutter, meine Brüder und meine Schwestern und alles, was sie haben, und uns vom Tode errettet. 14 Die Männer sprachen zu ihr: Tun wir nicht Barmherzigkeit und Treue an dir, wenn uns der HERR das Land gibt, so wollen wir selbst des Todes sein, sofern du unsere Sache nicht verrätst. 15 Da ließ Rahab sie an einem Seil durchs Fenster hinab; denn ihr Haus war an der Stadtmauer, und sie wohnte an der Mauer. 16 Und sie sprach zu ihnen: Geht auf das Gebirge, dass eure Verfolger euch nicht begegnen, und verbergt euch dort drei Tage, bis zurückkommen, die euch nachjagen; danach geht eures Weges. 17 Die Männer aber sprachen zu ihr: So wollen wir den Eid einlösen, den du uns hast schwören lassen: 18 Wenn wir ins Land kommen, so sollst du dies rote Seil in das Fenster knüpfen, durch das du uns herabgelassen hast, und zu dir ins Haus versammeln deinen Vater, deine Mutter, deine Brüder und deines Vaters ganzes Haus. 19 So soll es sein: Wer zur Tür deines Hauses herausgeht, dessen Blut komme über sein Haupt, aber wir seien unschuldig; doch das Blut aller, die in deinem Hause bleiben, soll über unser Haupt kommen, wenn Hand an sie gelegt wird. 20 Und wenn du etwas von dieser unserer Sache verrätst, so sind wir frei von dem Eid, den du uns hast schwören lassen. 21 Sie sprach: Es sei, wie ihr sagt!, und ließ sie gehen. Und sie gingen weg. Und sie knüpfte das rote Seil ins Fenster. 22 Sie aber gingen weg und kamen aufs Gebirge und blieben drei Tage dort, bis die zurückgekommen waren, die ihnen nachjagten. Denn sie hatten sie gesucht auf allen Straßen und doch nicht gefunden. 23 Da kehrten die beiden Männer um und gingen vom Gebirge herab und setzten über und kamen zu Josua, dem Sohn Nuns, und erzählten ihm alles, was ihnen begegnet war, 24 und sprachen zu Josua: Der HERR hat uns das ganze Land in unsere Hände gegeben, und es sind auch alle Bewohner des Landes vor uns feige geworden. (ІНав 9:1)