Ісаї 47 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Зійди, сядь на землі, дівчино, дочко Вавилону, увійди в темряву, дочко халдеїв, бо більше не будеш називатися тендітною і привабливою. 2 Візьми жорна, мели борошно. Відкрий своє покривало, відкрий сивини, відкрий ноги, перейди через ріки. 3 Нехай відкриється твій сором, хай стануть явними твої зневаги. Заберу в тебе Свій народ справедливо, і більше не передам людям. 4 Сказав Той, Хто тебе визволив, Господь Саваот Його Ім’я, Святий Ізраїля: 5 Сядь приголомшена, увійди в темряву, дочко халдеїв, і більше не назвешся силою царства. 6 Я розгнівався на Мій народ, а ти опоганила Мій спадок. Я віддав у твої руки, а ти не виказала їм милосердя, ти зробила ярмо старця дуже тяжким. 7 І ти сказала: Навіки буду володіти! Ти не зрозуміла цього в серці, і ти не згадала останнє. 8 Тепер же послухай це, зніжена, яка впевнено сидиш і говориш у своєму серці: Я є, і немає іншої! Не сидітиму вдовою, і не пізнаю сирітства. 9 А тепер раптово на тебе прийдуть обидві ці речі — в один день. Удівство й бездітність раптово спадуть на тебе у твоєму чаклунстві, в особливій силі твоїх ворожбитів, 10 в надії на своє зло. Адже ти сказала: Я є, і немає іншої! Пізнай, що знання цього і твоє зіпсуття буде тобі соромом. І ти сказала у своєму серці: Я є, і немає іншої! 11 Тож на тебе прийде знищення, і не усвідомлюєш: прірва — і провалишся в неї. І на тебе зійде нещастя, і не зможеш бути чистою. І раптово на тебе прийде знищення, і не усвідомиш. 12 Стань тепер зі своїми чарами і своїм великим чаклунством, яких ти навчилася від своєї молодості! Чи зможе вийти на користь? 13 Ти втомилася у своїх радах? Хай стануть і врятують тебе астрологи неба! Ті, хто дивиться на зірки, хай тобі сповістять, що має на тебе найти! 14 Ось усі, як хмиз, будуть спалені на вогні й не врятують своєї душі від полум’я. Адже ти маєш жарини вогню, щоб сидіти на них. 15 Вони будуть тобі поміччю, ти втомилася у своїй непостійності від молодості, кожний сам собою заблукав, тобі ж не буде спасіння.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Das Gericht über Babel

1 Herunter, setze dich in den Staub, Jungfrau, du Tochter Babel! Setze dich auf die Erde, du Tochter der Chaldäer, da ist kein Thron mehr. Man wird dich nicht mehr nennen »Zarte und Verwöhnte«. (Іс 52:2) 2 Nimm die Mühle und mahle Mehl, decke auf deinen Schleier! Hebe die Schleppe, entblöße den Schenkel, wate durch Ströme, 3 dass deine Blöße aufgedeckt und deine Schande gesehen werde! Ich will mich rächen, unerbittlich. (Наум 3:5) 4 Unser Erlöser ist der Heilige Israels – HERR Zebaoth ist sein Name. 5 Setze dich stumm hin, geh in die Finsternis, du Tochter der Chaldäer! Denn du sollst nicht mehr heißen »Herrin über Königreiche«. 6 Als ich über mein Volk zornig war und mein Erbe entheiligte, gab ich sie in deine Hand; aber du erwiesest ihnen keine Barmherzigkeit, auch über die Alten machtest du dein Joch allzu schwer. (Зах 1:15) 7 Du dachtest: Ich bin eine Herrin für immer. Du hattest noch nicht zu Herzen genommen noch daran gedacht, wie es hernach werden könnte. 8 So höre nun dies, die du in Wollust lebst und so sicher sitzt und sprichst in deinem Herzen: »Ich bin’s und sonst keine; ich werde keine Witwe werden noch ohne Kinder sein«: (Соф 2:15; Об 18:7) 9 Dies beides wird plötzlich über dich kommen auf einen Tag, dass du Witwe und ohne Kinder bist. Ja, es wird in vollem Maße über dich kommen trotz der Menge deiner Zaubereien und trotz der großen Macht deiner Beschwörungen. 10 Denn du hast dich auf deine Bosheit verlassen, als du dachtest: Niemand sieht mich! Deine Weisheit und Kunst hat dich verleitet, dass du in deinem Herzen sprachst: Ich bin’s und sonst keine! (Пс 10:11) 11 Aber nun wird über dich Unglück kommen, das du nicht wegzuzaubern weißt, und Unheil wird auf dich fallen, das du nicht durch Sühne abwenden kannst. Und es wird plötzlich ein Verderben über dich kommen, dessen du dich nicht versiehst. 12 So tritt nun auf mit deinen Beschwörungen und der Menge deiner Zaubereien, um die du dich von deiner Jugend auf bemüht hast, ob du dir helfen und es abwenden kannst. (Дан 2:2) 13 Du hast dich müde gemacht mit der Menge deiner Pläne. Es sollen hertreten und dir helfen die Meister des Himmelslaufs und die Sterngucker, die an jedem Neumond kundtun, was über dich kommen werde! 14 Siehe, sie sind wie Stoppeln, die das Feuer verbrennt, sie können ihr Leben nicht erretten vor der Flamme Gewalt. Denn es wird nicht eine Glut sein, an der man sich wärmen, oder ein Feuer, um das man sitzen könnte. 15 So sind alle, um die du dich bemüht hast, die mit dir Handel trieben von deiner Jugend auf: Ein jeder wird hierhin und dorthin wanken, und du hast keinen Retter.