Ісаї 33 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Горе тим, хто спричиняє вам страждання, та ніхто вас не робить страждальцями, і зрадник вас не зраджує. Підуть геть ті, хто зневажає, і передані будуть, і змаліють, як міль на одязі. 2 Господи, помилуй нас, бо на Тебе ми поклали надію. Насіння неслухняних стало загибеллю, а наше спасіння — в час смутку. 3 Через голос Твого страху народи жахнулися від Твого страху, і народи були розсіяні. 4 А тепер зберуться ваші полонені, від малого до великого. Так, наче хто збирає сарану, так насміються з вас. 5 Святий Бог, Котрий живе на висотах, Сіон наповнився судом і праведністю. 6 За законом передані будуть, наше спасіння в скарбах, там мудрість, умілість і побожність до Господа. Це — скарби праведності. 7 А ось від вашого страху вони злякаються. Ті, кого ви боялися, боятимуться вас. Адже будуть послані посланці, які просять миру, які гірко плачуть, просячи миру. 8 Бо їхні дороги будуть спустошені. Спинився страх народів, і їхній завіт забирається, і не вважатимете їх за людей. 9 Заплакала земля, засоромився Ліван, Сарон став мочаром. Явною буде Галілея і Кармил. 10 Тепер підіймуся, — говорить Господь, — тепер прославлюся, тепер звеличуся. 11 Тепер побачите, тепер почуєте. Марна буде сила їхнього духу, вогонь вас пожирає. 12 І народи будуть спалені, як терня спустошене і спалене в полі. 13 Почують ті, хто далеко, те, що Я зробив, пізнають Мою силу ті, які наближаються. 14 Відійшли ті беззаконні, які в Сіоні, тремтіння охопить безбожних. Хто вам сповістить, що горить вогонь? Хто вам сповістить вічне місце? 15 Хто ходить у праведності, хто говорить про правильну дорогу, хто ненавидить беззаконня та неправедність і відвертає руки від дарів, хто закриває вуха, щоб не почути суду крові, хто примружує очі, щоб не побачити беззаконня, 16 той житиме у високій печері на міцній скелі. Йому дасться хліб, і його вода — певна. 17 Побачите царя зі славою, і ваші очі побачать землю здалека. 18 Ваша душа навчиться страху. Де є писарі? Де є радники? Де є той, хто рахує тих, які виховуються, 19 малий і великий народ? З яким не радилися, і не знав народ з глибоким голосом, щоб не чув осоружний народ, і немає розуму в того, хто слухає. 20 Ось місто Сіон, наше спасіння! Твої очі побачать Єрусалим, багате місто, намети, які не захитаються, і не зрушаться кілки його намету на вічні часи, і його шнури не порвуться. 21 Бо для вас — велике Ім’я Господа. Місце для вас буде, ріки широкі та розлогі рови. Ти не підеш цією дорогою, і не піде корабель, що пливе. 22 Адже мій Бог — великий, мене Господь не мине. Суддя наш — Господь, володар наш — Господь, цар наш — Господь, Він нас врятує! 23 Порвалися твої шнури, бо не мали сили. Твоя щогла похилилася, — вона не розпустить вітрил. Не підніме знак, аж доки не буде віддана на грабунок. Тому численні кульгаві грабуватимуть. 24 І не скаже народ, який між ними живе: Я знесилююсь! Бо їм прощено гріх.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Die Rettung Zions vor dem Verwüster

1 Weh dir, du Verwüster, der du selbst nicht verwüstet bist, und du Räuber, der du selbst nicht beraubt bist! Wenn du das Verwüsten vollendet hast, so wirst du auch verwüstet werden; wenn du des Raubens ein Ende gemacht hast, so wird man dich auch berauben. (Іс 21:2; Мт 7:2) 2 HERR, sei uns gnädig, denn auf dich harren wir! Sei unser Arm alle Morgen, ja, unser Heil zur Zeit der Trübsal! 3 Es fliehen die Völker vor dem gewaltigen Tosen, und die Nationen werden zerstreut, wenn du dich erhebst. 4 Da wird man Beute wegraffen, wie die Heuschrecken wegraffen, und wie die Käfer herbeistürzen, so stürzt man sich darauf. 5 Der HERR ist erhaben, denn er wohnt in der Höhe. Er hat Zion mit Recht und Gerechtigkeit erfüllt. (Іс 1:21) 6 Und du wirst sichere Zeiten haben: Reichtum an Heil, Weisheit und Klugheit; die Furcht des HERRN wird Zions Schatz sein. 7 Siehe, die Leute von Ariel schreien draußen, die Boten des Friedens weinen bitterlich. (Іс 22:4; Іс 29:1) 8 Die Wege sind verödet, es geht niemand mehr auf der Straße. Man hält nicht Treu und Glauben, man verwirft die Zeugen und achtet der Menschen nicht. 9 Das Land sieht traurig und jämmerlich aus, der Libanon ist zuschanden geworden und verdorrt. Scharon ist wie eine Steppe, und Baschan und Karmel stehen kahl. (Іс 24:4; Ам 1:2) 10 Nun aber will ich mich aufmachen, spricht der HERR; nun will ich mich erheben, nun will ich aufstehen. (Пс 12:6) 11 Mit Stroh geht ihr schwanger, Stoppeln gebärt ihr; euer Zorn ist ein Feuer, das euch selbst verzehren wird. (Іс 59:4) 12 Und die Völker werden zu Kalk verbrannt werden; wie abgehauene Dornen werden sie im Feuer verzehrt. 13 So hört nun, ihr, die ihr ferne seid, was ich getan habe, und die ihr nahe seid, erkennt meine Stärke! 14 In Zion sind die Sünder erschrocken, Zittern hat die Heuchler befallen, und sie sprechen: »Wer ist unter uns, der bei verzehrendem Feuer wohnen kann? Wer ist unter uns, der bei ewiger Glut wohnen kann?« (Повт 5:24; Іс 10:17; Євр 12:29) 15 Wer in Gerechtigkeit wandelt und redet, was recht ist; wer schändlichen Gewinn hasst und seine Hände bewahrt, dass er nicht Geschenke nehme; wer seine Ohren zustopft, dass er nichts höre von blutiger Gewalt, und seine Augen zuhält, dass er nicht nach Bösem sehe: (Пс 15:1; Пс 24:3) 16 Der wird in der Höhe wohnen, und Felsen werden seine Feste und Schutz sein. Sein Brot wird ihm gegeben, sein Wasser hat er gewiss. 17 Deine Augen werden den König schauen in seiner Schönheit; du wirst ein weites Land sehen. 18 Dein Herz wird an den Schrecken zurückdenken und sagen: »Wo ist, der zählte, wo, der abwog, wo, der die Türme gezählt hat?« 19 Du wirst das freche Volk nicht mehr sehen, das Volk von dunkler Sprache, die man nicht verstehen kann, und von stammelnder Zunge, die unverständlich bleibt. (Повт 28:49; Іс 28:11) 20 Schaue auf Zion, die Stadt unsrer Feiern! Deine Augen werden Jerusalem sehen, eine sichere Wohnung, ein Zelt, das nicht mehr abgebrochen wird. Seine Pflöcke sollen nie mehr herausgezogen und keines seiner Seile zerrissen werden. (Іс 32:18) 21 Denn der HERR wird dort bei uns mächtig sein, Flüsse und weite Wassergräben wird es geben, auf denen keine Galeeren mehr fahren, kein stolzes Schiff mehr dahinziehen kann. – 22 Denn der HERR ist unser Richter, der HERR ist unser Meister, der HERR ist unser König; der hilft uns! – (Іс 6:5; Іс 24:23; Іс 52:7) 23 Seine Taue hängen lose, sie halten den Mastbaum nicht fest, und die Segel spannen sich nicht. Dann wird viel Beute ausgeteilt werden, und auch die Lahmen werden plündern. 24 Und kein Bewohner wird sagen: »Ich bin schwach«; denn das Volk, das darin wohnt, wird Vergebung der Schuld haben. (Іс 1:4; Зах 12:8)