Ісаї 17 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Слово проти Дамаску. Ось Дамаск буде забраний з-поміж міст, і буде на падіння, 2 залишений навіки, як загін для стад і на спочинок, і не буде переслідувача. 3 І більше не буде неприступним, щоб туди втік Єфрем, і більше не буде царства в Дамаску, і ті, хто залишився із сирійців, загинуть. Адже ти не кращий за синів Ізраїля і їхньої слави. Так говорить Господь Саваот: 4 І зникне в той день слава Якова, і велич його слави захитається. 5 І буде так, начебто хтось зібрав жнива, що стоять, і пожав насіння колосся, і буде так, наче хтось зібрав колосся в плідній долині, 6 і на ній залишилася лише стерня; чи наче плоди оливкового дерева: два чи три на шпилястому вершку, чотири чи п’ять, залишені на його галузках, — так говорить Господь, Бог Ізраїля. 7 У той день людина надіятиметься на Того, Хто її створив, а її очі поглянуть на Святого Ізраїля, 8 і не будуть надіятися на вівтарі та на витвори їхніх рук, що зробили їхні пальці, і не дивитимуться на їхні священні дерева та на їхні гидоти. 9 У той день твої міста будуть покинуті, як покинули аморейці та евейці від обличчя синів Ізраїля, і будуть вони спустошені, 10 тому що ти покинув Бога, твого спасителя, і не згадав за Господа, твого помічника. Через це насадиш невірного саджанця і невірне насіння. 11 А в день, в який насадиш, заблукаєш. А що вранці посієш, зацвіте на жнива, у день, коли успадкуєш, — так, як батько людини, даси спадок своїм синам. 12 Горе безлічі численних народів. Як море, що хвилюється, так будете стривожені, і спини численних народів зашумлять, як вода. 13 Багато народів, наче велика вода, наче багато води, що несеться із силою. І прокляне його, і прожене його далеко, як порох полови тих, які віють проти вітру, і як порох коліс, несений бурею. 14 На вечір буде плач, а перш ніж настане ранок, його не стане. Це частка тих, які вас полонили, і спадок тих, які замість вас успадкували.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Gegen Damaskus und das Nordreich Israel

1 Dies ist die Last^[1] für Damaskus: Siehe, Damaskus wird keine Stadt mehr sein, sondern ein zerfallener Steinhaufen; (Іс 7:16; Іс 8:4; Єр 49:23; Ам 1:3)

Іс 7:16Іс 8:4Єр 49:23Ам 1:3

2 seine Städte werden verlassen sein für immer, dass Herden dort weiden, die niemand verscheucht. 3 Und es wird aus sein mit dem Bollwerk Ephraims und mit dem Königtum von Damaskus; und dem Rest von Aram wird es gehen wie der Herrlichkeit der Israeliten, spricht der HERR Zebaoth. (2Цар 16:9) 4 Zu der Zeit wird die Herrlichkeit Jakobs gering sein, und sein fetter Leib wird mager sein. 5 Es wird sein, wie wenn der Schnitter die Halme fasst und mit seinem Arm die Ähren schneidet, wie wenn einer Ähren liest im Tal Refaïm; 6 wie wenn man Oliven herunterschlägt in der Ernte und eine Nachernte bleibt, zwei oder drei oben in dem Wipfel, vier oder fünf Früchte an den Zweigen, spricht der HERR, der Gott Israels. (Іс 24:13) 7 Zu der Zeit wird der Mensch blicken auf den, der ihn gemacht hat, und seine Augen werden auf den Heiligen Israels schauen; 8 und er wird nicht mehr blicken auf die Altäre, die seine Hände gemacht haben, und nicht schauen auf das, was seine Finger gemacht haben, auf die heiligen Pfähle und auf die Räucheraltäre. (Іс 27:9) 9 Zu der Zeit werden ihre festen Städte verlassen sein wie die Städte der Hiwiter und Amoriter, die sie verließen vor den Israeliten, und zur Wüste werden. 10 Denn du hast vergessen den Gott deines Heils und nicht gedacht an den Fels deiner Stärke. Darum setze nur Pflanzen eines Lieblichen und lege Reben eines fremden Gottes! (Повт 32:15; Іс 51:13; Іс 65:2) 11 Auch wenn du sie hochbringst am Tag, da du sie pflanzt, und sie zum Sprießen bringst an dem Morgen, da du sie säst, – hin ist die Ernte am Tag deiner Krankheit und des unheilbaren Schmerzes.

Das brausende Völkermeer

12 Weh, ein Brausen vieler Völker, wie das Meer brausen sie, und ein Getöse mächtiger Völker, wie große Wasser tosen sie! 13 Ja, wie große Wasser werden die Nationen tosen. Aber er wird sie schelten, da werden sie in die Ferne fliehen und werden gejagt wie Spreu auf den Bergen vom Winde und wie Disteln vom Ungewitter. 14 Um den Abend, siehe, da ist Schrecken, und ehe es Morgen wird, sind sie nicht mehr da. Das ist der Lohn unsrer Räuber und das Los derer, die uns das Unsre nehmen. (Іс 37:36)