Ісаї 10 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Горе тим, хто пише злі закони! Бо, пишучи, біду пишуть, 2 перекручуючи суд бідних, привласнюючи суд бідних Мого народу, щоб вдова була їм на розкрадання і сирота — на пограбування. 3 А що вони робитимуть у день відвідин? Адже скорбота на вас нагряне здалека. І до кого втечете, щоб вам допомогли? Де залишите вашу славу, 4 щоб не потрапити в полон? І після всього цього не відвернувся гнів, але рука Господа ще піднесена. 5 Горе ассирійцям! Палиця Мого гніву і люті є в їхніх руках. 6 Я пошлю Свій гнів на беззаконний народ, і накажу вчинити здирство і пограбування Моєму народові, зруйнувати міста й обернути їх у порох. 7 Він же не так розмірковував і в душі не так задумав, але, щоб змінити його розум, вигубити немалий народ. 8 І якщо йому скажуть: Ти — єдиний володар! — 9 то він скаже: Хіба не взяв я країну, що над Вавилоном і Халанном, де збудовано башту? І я взяв Аравію, Дамаск і Самарію. 10 Таким чином, як я захопив ці, так само заберу і всі країни. Закричіть, різьблені статуї в Єрусалимі та в Самарії. 11 Бо так, як Я зробив Самарії та її рукотворним божищам, так зроблю Єрусалимові та його ідолам. 12 І буде, що коли Господь завершить усе чинити на горі Сіон і в Єрусалимі, то наведе на великий розум володаря ассирійців, і на висоту слави їхніх очей. 13 Адже він сказав: Зроблю силою і мудрістю розуму, відніму околиці народів, пограбую їхню силу, затрясу заселеними містами 14 і охоплю рукою весь усесвіт, як гніздо, і заберу яйця, як залишені, і немає нікого, хто втече від мене чи мені чинитиме опір. 15 Хіба сокира прославиться без того, хто нею рубає? Чи підніметься пила без того, хто нею працює? Так само, якщо хтось візьме палицю чи дерево. 16 Та не буде так, але Господь Саваот пошле безчестя на твою честь, і у твоїй славі загориться палаючий вогонь. 17 І світло Ізраїля стане вогнем, і освятить його у вогні, що горить, і пожирає дерево, як траву. 18 У той день будуть знищені гори, пагорби і ліси, і пожере від душі аж до тіла. І буде той, хто втікає, як той, хто втікає від палаючого полум’я. 19 І тих, хто з них залишиться, буде мала кількість, і дитина їх запише. 20 І буде в той день, що більше останок Ізраїля не пристане, і ті, хто врятувався з дому Якова, більше не будуть покладатися на тих, хто їх кривдив, але правдою будуть покладатися на святого Бога Ізраїля, 21 і буде останок Якова сильний в Богові. 22 І якщо народ Ізраїля буде, як морський пісок, то тільки останок врятується. Адже він довершить і скоротить справу в праведності, 23 тому що Бог зробить скорочену справу в цілому Всесвіті. 24 Через це так говорить Господь Саваот: Не бійся, Мій народе, ассирійців, ви, котрі живете в Сіоні, тому що він палицею тебе поб’є! Бо Я наводжу на тебе рану, щоб тобі побачити дорогу Єгипту. 25 Адже ще трохи, і зупиниться гнів, а Мій гнів — в їхній раді. 26 І Бог підніме на них ворогів за карою Мадіяма в місці скорботи, і його гнів дорогою, що біля моря, на дорогу, що до Єгипту. 27 І станеться в той день, буде забраний його гнів від тебе і його ярмо з твого плеча, і ярмо зітліє на ваших спинах. 28 Бо прийде до міста Анге, перейде до Маґедо і поставить своє воєнне знаряддя в Махмасі. 29 І перейде долину, і прийде до Анге, страх охопить Раму, місто Саула. 30 Втече дочка Ґалліма, послухається Лаіс, послухається Анатот. 31 Жахнулася Мадевина і ті, які живуть у Ґіввірі. 32 Заохотьте сьогодні залишитися в дорозі, потіште рукою гору, дочку Сіону, і ті пагорби, що в Єрусалимі. 33 Бо ось Володар, Господь Саваот, силою тривожить славних, і через зарозумілість високі будуть знищені, і високі будуть упокорені, 34 і високі поляжуть від меча, і Ліван упаде з високими.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

1 Wehe denen, die unrechte Gesetze machen, und den Schreibern, die unrechtes Urteil schreiben, (Іс 1:17; Іс 1:23; Іс 5:8) 2 um die Sache der Armen zu beugen und Gewalt zu üben am Recht der Elenden in meinem Volk, dass die Witwen ihr Raub und die Waisen ihre Beute werden! 3 Was wollt ihr tun am Tage der Heimsuchung und des Unheils, das von ferne kommt? Zu wem wollt ihr fliehen um Hilfe? Und wo wollt ihr eure Herrlichkeit lassen? 4 Wer sich nicht unter die Gefangenen bückt, wird unter den Erschlagenen fallen. Bei all dem kehrte sich sein Zorn nicht ab, seine Hand ist noch ausgereckt. (Іс 5:25)

Gegen den Hochmut des Königs von Assyrien

5 Wehe Assur, der Rute meines Zorns und dem Stecken meines Grimms! (Іс 15:1) 6 Ich sende ihn wider ein gottloses Volk und gebe ihm Befehl wider das Volk, dem ich zürne, dass er’s beraube und ausplündere und es zertrete wie Dreck auf der Gasse. 7 Aber er meint’s nicht so, und sein Herz denkt nicht so, sondern sein Sinn steht danach, zu vertilgen und auszurotten nicht wenige Völker. 8 Denn er spricht: »Sind meine Fürsten nicht allesamt Könige? 9 Ist Kalne nicht wie Karkemisch? Ist Hamat nicht wie Arpad? Ist nicht Samaria wie Damaskus? 10 Wie meine Hand gefunden hat die Königreiche der Götzen, obwohl ihre Götterbilder mehr waren als die zu Jerusalem und Samaria: (2Цар 18:33; Іс 36:19) 11 Sollte ich nicht Jerusalem tun und seinen Götzen, wie ich Samaria und seinen Götzenbildern getan habe?« 12 Wenn aber der Herr all sein Werk ausgerichtet hat auf dem Berge Zion und zu Jerusalem, wird er sprechen: Ich will heimsuchen die Frucht des Hochmuts des Königs von Assyrien und den Stolz seiner hoffärtigen Augen, (Іс 37:36) 13 weil er spricht: »Ich hab’s durch meiner Hände Kraft ausgerichtet und durch meine Weisheit, denn ich bin klug. Ich habe die Grenzen der Länder aufgehoben und ihre Schätze geraubt und wie ein Mächtiger die Bewohner zu Boden gestoßen. 14 Meine Hand hat gefunden den Reichtum der Völker wie ein Vogelnest, und ich habe alle Länder zusammengerafft, wie man Eier sammelt, die verlassen sind; kein Flügel regte sich, und kein Schnabel sperrte sich auf und zirpte.« 15 Vermag sich auch eine Axt zu rühmen wider den, der damit haut, oder eine Säge großzutun wider den, der sie zieht? Als ob die Rute den schwänge, der sie hebt; als ob der Stock den höbe, der kein Holz ist! (Іс 5:1) 16 Darum wird der Herr, der HERR Zebaoth, unter die Fetten in Assur die Auszehrung senden, und unter Assurs Herrlichkeit wird er einen Brand entfachen, ein loderndes Feuer. 17 Und das Licht Israels wird ein Feuer sein, und sein Heiliger wird eine Flamme sein, und sie wird Assurs Dornen und Disteln anzünden und verzehren an einem einzigen Tag. (Повт 4:24) 18 Und die Herrlichkeit seiner Wälder und Gärten soll zunichtewerden mit Stumpf und Stiel und wird vergehen und wie ein Verschmachtender dahinschwinden, 19 dass die Bäume seiner Wälder, die übrig bleiben, gezählt werden können und ein Knabe sie aufschreiben kann.

Errettung eines Restes von Israel

20 Zu der Zeit werden die Übriggebliebenen von Israel und was entkommen ist vom Hause Jakob sich nicht mehr verlassen auf den, der sie schlägt, sondern sie werden sich verlassen auf den HERRN, den Heiligen Israels, in Treue. (Іс 4:3) 21 Ein Rest wird umkehren, ja, der Rest Jakobs, zu Gott, dem Helden. (Іс 7:3; Іс 9:5) 22 Denn wäre auch dein Volk, o Israel, wie Sand am Meer, so soll doch nur ein Rest von ihm umkehren. Verderben ist beschlossen und bringt Fluten von Gerechtigkeit. (Бут 22:17; Рим 9:27) 23 Denn Gott der HERR Zebaoth wird Verderben ergehen lassen, wie beschlossen ist, auf der ganzen Erde. (Іс 28:22) 24 Darum spricht Gott der HERR Zebaoth: Fürchte dich nicht, mein Volk, das in Zion wohnt, vor Assur, der dich mit dem Stecken schlägt und seinen Stab gegen dich aufhebt, wie es in Ägypten geschah. 25 Denn es ist nur noch eine kleine Weile, so wird mein Grimm ein Ende haben, und mein Zorn wird sich richten auf sein Verderben. 26 Alsdann wird der HERR Zebaoth eine Geißel über ihn schwingen wie beim Schlag gegen Midian am Rabenfelsen und wird seinen Stab, den er am Meer brauchte, aufheben wie in Ägypten. (Вих 14:16; Вих 14:26; Суд 7:25; Іс 9:3; Іс 30:31)

Вих 14:16Вих 14:26Суд 7:25Іс 9:3Іс 30:31

27 Zu der Zeit wird seine Last von deiner Schulter weichen und sein Joch von deinem Halse, ja, das Joch wird von deinem Nacken genommen. (Іс 9:3; Іс 14:5; Іс 14:25)

Der Ansturm Assurs

28 Assur kommt nach Aja, er zieht durch Migron, nach Michmas befiehlt er seinen Tross. 29 Sie ziehen durch den engen Weg: »Geba sei unser Nachtlager!« Rama erschrickt, das Gibea Sauls flieht. 30 Du Tochter Gallim, schreie laut! Merke auf, Lajescha! Elend ist Anatot! (1Сам 25:44) 31 Madmena weicht, die Bewohner von Gebim laufen davon. 32 Noch heute macht er halt in Nob; er streckt seine Hand aus gegen den Berg der Tochter Zion, gegen den Hügel Jerusalems. (1Сам 21:2) 33 Siehe, der Herr, der HERR Zebaoth, wird die Äste mit Macht abhauen und was hoch aufgerichtet steht niederschlagen, dass die Hohen erniedrigt werden. (Іс 2:12) 34 Und der dichte Wald wird mit dem Eisen umgehauen werden, und der Libanon wird fallen durch einen Mächtigen.