Єремії 39 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Слово, що було від Господа до Єремії в десятому році царя Седекії, це вісімнадцятий рік Навуходоносора, царя Вавилону, 2 і сила^[1] царя Вавилону оточила Єрусалим, і Єремію охоронялося у дворі сторожі, яка є в домі царя, 3 в якому замкнув його цар Седекія, кажучи: Чому ти пророкуєш, промовляючи: Так сказав Господь: Ось Я даю це місто в руку царя Вавилону, і він його захопить, 4 і Седекія не врятується з руки халдеїв, оскільки неодмінно буде виданий^[2] в руки царя Вавилону, і заговорить своїми устами до його уст, і його очі побачать очі того, 5 і прийде Седекія до Вавилону, і там осяде. 6 І було Господнє слово до Єремії, яке говорило: 7 Ось Анамеїл, син Салома, брата твого батька, іде до тебе, кажучи: Купи собі моє поле, що в Анатоті, бо в тебе законне право взяти у власність! 8 І прийшов до мене Анемеїл, син Салома, брата мого батька, до двору сторожі й сказав мені: Купи моє поле, що в землі Веніаміна, що в Анантоті, бо в тебе законне право купити, і ти старший. І я пізнав, що це Господнє слово, 9 і я купив поле Анамеїла, сина брата мого батька, і я поставив йому сім сиклів і десять срібняків. 10 І я записав у книгу, і запечатав, і взяв свідчення у свідків, і я поставив срібло на вагу. 11 І я взяв купчу грамоту, запечатану і відкриту, 12 і я дав її Варухові, синові Нирія, сина Маасея, перед очима Анамеїла, сина брата мого батька, і перед очима тих, що стояли, і писали в книзі купівлі, і перед очима юдеїв у дворі сторожі. 13 І я заповів Варухові перед їхніми очима, кажучи: 14 Так сказав Господь Вседержитель: Візьми цю купчу грамоту і відкриту книгу і поставиш у глиняну посудину, щоб залишилася на багато днів. 15 Бо так сказав Господь: Ще продаватимуться поля, доми і виноградники в цій землі. 16 І я помолився до Господа після того, як я дав купчу грамоту Варухові, синові Нирія, кажучи: 17 Ти, що є, Господи, Ти вчинив небо і землю Твоєю великою силою і Твоїм високим раменом, від Тебе нічого не сховається, 18 Ти, що чиниш милосердя на тисячі й віддаєш гріхи батьків у поділ їхніх синів із ними, Боже великий сильний, 19 Господи великої поради і сильний ділами, Боже великий, Вседержителю, преславний Господи. Твої очі на дороги людських синів, аби дати кожному за його дорогою. 20 Ти, що зробив ознаки і чуда в єгипетській землі аж до цього дня, і в Ізраїлі, і в народжених на землі, і Ти Собі зробив Ім’я по цей день, 21 і Ти вивів Свій народ Ізраїля із землі Єгипту знаками, чудами, сильною рукою, високим раменом і великими видіннями, 22 і Ти дав їм цю землю, яку Ти поклявся дати їхнім батькам, землю, що пливе молоком і медом. 23 І вони ввійшли, і взяли її, та не послухалися Твого голосу і не пішли за Твоїми заповідями. Усе, що Ти їм заповів, вони не зробили. І Ти зробив, щоб на них надійшло все це зло. 24 Ось приходить до міста юрба, щоби його захопити, і місто видане в руки Халдеїв, що воюють проти нього перед лицем меча і голоду. Як Ти сказав, так і сталося! 25 І Ти говориш мені: Купи собі поле за срібло. І я записав у книгу, і запечатав, і дав свідчення свідків. І місто видане в руки халдеїв. 26 І до мене було Господнє слово, кажучи: 27 Я — Господь, Бог усякого тіла. Чи від Мене щось сховається? 28 Через це так сказав Господь: Видаючись, видане буде це місто в руки царя Вавилону, і він його забере, 29 і прийдуть халдеї, що воюють проти цього міста, і спалять це місто вогнем, і спалять доми, в яких вони приносили ладан на їхніх покрівлях Ваалові, і лили жертви виливання іншим богам, щоб Мене засмутити. 30 Бо сини Ізраїля і сини Юди були одинокі, що чинять зло перед Моїми очима від їхньої молодості. 31 Адже це місто було під Моїм гнівом і під Моєю люттю від того дня, в який його збудували, і аж до цього дня, щоби його відкинути від Мого обличчя 32 через усе зло синів Ізраїля і Юди, яке вони робили, щоб Мене засмутити, — вони і їхні царі, і їхні володарі, їхні священики і їхні пророки, мужі Юди і ті, що живуть в Єрусалимі, — 33 вони повернули до Мене спини, а не обличчя! І Я навчав їх вдосвіта й навчав, та вони не послухалися, щоб сприйняти повчання. 34 І поставили свої гидоти в домі, де названо на ньому Моє Ім’я, в їхніх нечистотах, 35 і збудували жертовники Ваалові, що в долині сина Еннома, щоб приносити своїх синів і своїх дочок цареві, чого Я їм не заповів, і що не зійшло на Моє серце, аби зробити ці гидоти, щоб привести Юду до гріха. 36 І тепер так сказав Господь, Бог Ізраїля, про місто, про яке ти говориш: Віддане буде в руки царя Вавилону мечем, голодом і вигнанням! 37 Ось Я їх збираю з усієї землі, куди Я їх туди розсіяв у Моєму гніві, у Моїй люті та у великому обуренні, і поверну їх до цього місця, і посаджу їх упевненими, 38 і будуть Мені народом, і Я буду їм Богом. 39 І дам їм іншу дорогу та інше серце, щоб Мене боялися всі дні, — їм і їхнім дітям з ними на добро. 40 І складаю з ними вічний завіт, від якого не відвернуся з-позаду нього. І дам Мій страх у їхнє серце, щоб вони не відступили від Мене. 41 І відвідаю їх, щоби зробити їм добро, і насаджу їх у цій землі у вірі і всім серцем, і всією душею. 42 Бо так сказав Господь: Як Я навів на цей народ усе це велике зло, так Я наведу на них і все добро, яке Я на них виголосив. 43 І ще продаватимуться поля в землі, про яку ти говориш: Вона непрохідна для людей і худоби, і їх передано в руки халдеїв. 44 І купуватимуть поля за срібло, і запишеш у книгу, і запечатаєш, і даси свідчення свідкам у землі Веніаміна та довкола Єрусалима, і в містах Юди, і в містах гори, і в містах Сефели, і в містах Наґева, бо Я поверну їхнє відселення.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

1 Im neunten Jahr Zedekias, des Königs von Juda, im zehnten Monat kam Nebukadnezar, der König von Babel, und sein ganzes Heer vor Jerusalem, und sie belagerten es. 2 Und im elften Jahr Zedekias, am neunten Tage des vierten Monats, brach man in die Stadt ein. 3 Und alle Obersten des Königs von Babel zogen hinein und hielten unter dem Mitteltor, nämlich Nergal-Sarezer von Sin-Magir, Nebu-Sar-Sechim, der Oberkämmerer, Nergal-Sarezer, der Oberhofmeister, und alle andern Obersten des Königs von Babel. 4 Als nun Zedekia, der König von Juda, und alle seine Kriegsleute das sahen, flohen sie bei Nacht zur Stadt hinaus auf dem Weg zu des Königs Garten durch das Tor zwischen den beiden Mauern und entwichen zum Jordantal hin. 5 Aber die Kriegsleute der Chaldäer jagten ihnen nach und holten Zedekia ein im Jordantal von Jericho und nahmen ihn gefangen und brachten ihn zu Nebukadnezar, dem König von Babel, nach Ribla, das im Lande Hamat liegt. Der sprach das Urteil über ihn. 6 Und der König von Babel tötete die Söhne Zedekias vor dessen Augen in Ribla; auch alle Vornehmen Judas tötete der König von Babel. 7 Aber Zedekia ließ er die Augen ausstechen und ihn in Ketten legen, um ihn nach Babel zu führen. 8 Und die Chaldäer verbrannten das Haus des Königs und die Häuser der Bürger und rissen die Mauern Jerusalems nieder. 9 Was aber noch an Volk in der Stadt war und wer zu ihnen übergelaufen war, die führte Nebusaradan, der Oberste der Leibwache, alle miteinander gefangen nach Babel. 10 Aber von dem geringen Volk, das nichts hatte, ließ zur selben Zeit Nebusaradan, der Oberste der Leibwache, etliche im Lande Juda zurück und gab ihnen Weinberge und Felder.

Jeremia wird befreit

11 Aber Nebukadnezar, der König von Babel, hatte Nebusaradan, dem Obersten der Leibwache, Befehl gegeben wegen Jeremia und gesagt: 12 Nimm ihn und lass ihn dir befohlen sein und tu ihm kein Leid, sondern wie er’s von dir begehrt, so mach’s mit ihm. (Єр 40:4) 13 Da sandten hin Nebusaradan, der Oberste der Leibwache, und Nebuschasban, der Oberkämmerer, Nergal-Sarezer, der Oberhofmeister, und alle Obersten des Königs von Babel 14 und ließen Jeremia aus dem Wachthof holen und übergaben ihn Gedalja, dem Sohn Ahikams, des Sohnes Schafans, dass er ihn nach Hause gehen ließe. Und so blieb er unter dem Volk. (Єр 38:28; Єр 40:5; Єр 40:14) 15 Es war auch des HERRN Wort geschehen zu Jeremia, als er noch gefangen im Wachthof lag: (Єр 38:7) 16 Geh hin und sage zu dem Kuschiter Ebed-Melech: So spricht der HERR Zebaoth, der Gott Israels: Siehe, ich will meine Worte kommen lassen über diese Stadt zum Unheil und nicht zum Heil, und du sollst es sehen zur selben Zeit. 17 Aber dich will ich erretten zur selben Zeit, spricht der HERR, und du sollst den Leuten nicht ausgeliefert werden, vor denen du dich fürchtest. 18 Denn ich will dich entrinnen lassen, dass du nicht durchs Schwert fällst, sondern du sollst dein Leben wie eine Beute davonbringen, weil du mir vertraut hast, spricht der HERR.