Єремії 11 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Слово, що було від Господа до Єремії, яке закликало: 2 Послухайте слова цього завіту! Ти звернешся до чоловіків Юди і до тих, хто живе в Єрусалимі, 3 і скажеш їм: Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Проклята людина, яка не послухає слів цього завіту, 4 який Я заповів вашим батькам у день, в який Я вивів їх із Єгипетської землі, із залізної печі, кажучи: Прислухайтеся до Мого голосу і зробіть усе, що тільки Я вам заповідаю, і будете Мені народом, і Я буду вам Богом! 5 Щоб Я здійснив Мою клятву, якою Я поклявся вашим батькам, аби дати їм землю, яка тече молоком і медом, як і в цей день! І я у відповідь сказав: Нехай так станеться, Господи! 6-7 А Господь сказав мені: Прочитай ці слова в містах Юди і поза Єрусалимом, закликаючи: Послухайте слова цього завіту і виконайте їх! 8 Та ви не виконали. 9 І промовив Господь до мене: Знайдено змову в чоловіках Юди і в тих, хто живе в Єрусалимі. 10 Вони відвернулися до неправедності їхніх батьків, які були раніше, які не забажали послухатися Моїх слів, і ось вони йдуть за чужими богами, щоб їм служити! Дім Ізраїля і дім Юди розірвали Мій завіт, який Я склав з їхніми батьками. 11 Через це так говорить Господь: Ось Я на цей народ наводжу зло, з якого не зможуть вийти, і вони волатимуть до Мене, та Я їх не вислухаю. 12 І підуть міста Юди і ті, хто живе в Єрусалимі, і волатимуть до богів, яким вони кадять ладаном. Невже вони не врятують їх у час їхнього лиха? 13 Адже за кількістю твоїх міст були твої боги, Юдо, і за кількістю вулиць Єрусалима ви наставили жертовників, щоб кадити ладаном Ваалові! 14 Тож не молися ти за цей народ і не заступайся за них благанням і молитвою, бо Я не вислухаю в час, коли кликатимуть до Мене, у час їхньої недолі! 15 Як улюблена зробила гидоту в Моєму домі? Хіба молитви і святе м’ясо усунуть від тебе твоє зло? Хіба ти від цього втечеш? 16 Гарною оливкою, прекрасною на вигляд, назвав Господь твоє ім’я. При голосі її обрізування велика скорбота на тобі, непотрібними стали її галузки. 17 І Господь, Який тебе посадив, виголосив проти тебе зло за злодіяння дому Ізраїля і дому Юди, бо вони це вчинили собі, щоб викликати в Мене гнів, коли кадили ладаном Ваалові. 18 Господи, врозум мене, і пізнаю! Тоді я побачив їхні задуми. 19 А я, як незлобне ягня, ведене на жертву, не знав. Задумали проти мене злий задум, кажучи: Давай кинемо дерево в його хліб і викинемо його із землі живих, щоб його ім’я більше і не згадали! 20 Господи, Який судиш праведно, Який досліджуєш серця і нирки, нехай побачу я помсту від Тебе на них, бо до Тебе я відкрив моє оправдання! 21 Через це так говорить Господь проти людей Анатота, які шукають моєї душі, які говорять: Не пророкуватимеш Господнім Іменем, якщо ж ні, загинеш у наших руках: 22 Ось Я їх відвідаю! Їхні молоді помруть від меча, а їхні сини та їхні дочки помруть з голоду, 23 і в них не буде останку, бо Я наведу зло на тих, хто живе в Анатоті, у рік їхніх відвідин.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Der gebrochene Bund

1 Dies ist das Wort, das zu Jeremia geschah vom HERRN: 2 Hört die Worte dieses Bundes! Du sollst sie den Leuten in Juda und den Bürgern von Jerusalem sagen! 3 Und sprich zu ihnen: So spricht der HERR, der Gott Israels: Verflucht sei, wer nicht gehorcht den Worten dieses Bundes, (Повт 27:26) 4 die ich euren Vätern gebot an dem Tage, als ich sie aus Ägyptenland führte, aus dem glühenden Ofen, und sprach: Gehorcht meiner Stimme und tut, ganz wie ich euch geboten habe, so sollt ihr mein Volk sein, und ich will euer Gott sein, (Єр 7:23) 5 damit ich den Eid halten kann, den ich euren Vätern geschworen habe, ihnen ein Land zu geben, darin Milch und Honig fließt, so wie es heute ist. Ich antwortete und sprach: HERR, ja, so sei es! (Вих 3:8) 6 Und der HERR sprach zu mir: Predige alle diese Worte in den Städten Judas und auf den Gassen Jerusalems und sprich: Hört die Worte dieses Bundes und tut danach! 7 Denn ich habe eure Väter ermahnt von dem Tage an, da ich sie aus Ägyptenland führte, bis auf den heutigen Tag, und ich ermahnte sie immer wieder und sprach: Gehorcht meiner Stimme! (Єр 7:24) 8 Aber sie gehorchten nicht, kehrten auch ihre Ohren mir nicht zu, sondern wandelten ein jeder im Starrsinn seines bösen Herzens. Darum habe ich auch über sie kommen lassen alle Worte dieses Bundes, den ich geboten hatte zu halten und den sie doch nicht gehalten haben. (Єр 3:17; Єр 9:13; Єр 13:10; Єр 18:12; Єр 23:17)

Єр 3:17Єр 9:13Єр 13:10Єр 18:12Єр 23:17

9 Und der HERR sprach zu mir: Ich weiß sehr wohl, wie sie in Juda und in Jerusalem sich verschworen haben. 10 Sie sind zurückgekehrt zu den Sünden ihrer Väter, die vor ihnen waren und die meinen Worten auch nicht gehorchen wollten und andern Göttern nachfolgten und ihnen dienten. So hat das Haus Israel und das Haus Juda meinen Bund gebrochen, den ich mit ihren Vätern geschlossen habe. (Єр 31:32) 11 Darum siehe, spricht der HERR, ich will Unheil über sie kommen lassen, dem sie nicht entgehen sollen; und wenn sie zu mir schreien, will ich sie nicht hören. (Пс 18:42; Єр 18:11; Єр 19:3; Єз 8:18; Мих 3:4)

Пс 18:42Єр 18:11Єр 19:3Єз 8:18Мих 3:4

12 Dann werden die Städte Judas und die Bürger Jerusalems hingehen und zu den Göttern schreien, denen sie geopfert haben; aber die werden ihnen nicht helfen in ihrer Not. (Єр 2:27) 13 Denn so viel Städte, so viel Götter hast du, Juda; und so viele Gassen es in Jerusalem gibt, so viele Schandaltäre habt ihr aufgerichtet, um dem Baal zu opfern. 14 Du aber bitte nicht für dies Volk und bringe für sie kein Flehen noch Gebet vor mich; denn ich will sie nicht hören, wenn sie zu mir schreien in ihrer Not. (Єр 7:16; Єр 14:11) 15 Was hat meine Geliebte in meinem Hause zu schaffen? Sie macht böse Pläne. Können Gelübde und Opferfleisch dein Unheil von dir abwenden? Dann könntest du jubeln. (Ос 8:13) 16 Der HERR nannte dich einen grünen, schönen, fruchtbaren Ölbaum; aber nun hat er mit großem Brausen ein Feuer um ihn anzünden lassen, sodass seine Äste verderben müssen. 17 Denn der HERR Zebaoth, der dich gepflanzt hat, hat dir Unheil angedroht um der Bosheit willen des Hauses Israel und des Hauses Juda, die sie getrieben haben, um mich zu erzürnen mit ihren Räucheropfern, die sie dem Baal darbrachten.

Verfolgung und Klage (Jeremias erste Klage)

18 Der HERR ließ mich’s wissen, sodass ich’s wusste. Du zeigtest mir ihr Treiben. 19 Ich aber war wie ein argloses Lamm, das zur Schlachtbank geführt wird, und wusste nicht, dass sie gegen mich beratschlagt hatten und gesagt: Lasst uns den Baum in seinem Saft verderben und ihn aus dem Lande der Lebendigen ausrotten, dass seines Namens nimmermehr gedacht werde. (Іс 53:7) 20 Aber du, HERR Zebaoth, du gerechter Richter, der du Nieren und Herzen prüfst, lass mich deine Rache an ihnen sehen; denn dir habe ich meine Sache befohlen. (Пс 7:10; Єр 17:10; Єр 20:12) 21 Darum, so spricht der HERR über die Männer von Anatot, die dir nach dem Leben trachten und sprechen: Weissage nicht im Namen des HERRN, wenn du nicht von unsern Händen sterben willst! – 22 darum, so spricht der HERR Zebaoth: Siehe, ich will sie heimsuchen. Ihre junge Mannschaft soll mit dem Schwert getötet werden, und ihre Söhne und Töchter sollen vor Hunger sterben, (Єр 18:21) 23 dass keiner von ihnen übrig bleibt; denn ich will über die Männer von Anatot Unheil kommen lassen in dem Jahr, da ich sie heimsuchen werde.