1Тому, маючи це служіння згідно з милістю, що нам явилася, ми не втрачаємо відваги.2Ми відреклися від прихованих та ганебних учинків, не живемо в хитрощах і не перекручуємо Слова Божого. Навпаки, показуючи істину, ми представляємо себе перед Богом на суд кожного людського сумління.3І якщо наша Добра Звістка закрита, то лише для тих, що гинуть, –4для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб не засяяло над ними світло Доброї Звістки про славу Христа, Який є образом Бога.5Ми проповідуємо не себе, а Ісуса Христа як Господа, себе ж – як ваших рабів заради Ісуса[1].6Адже Бог, Який сказав: «Нехай з темряви засяє світло»[2], є Тим, Хто засяяв у наших серцях, щоби просвітити розуміння слави Бога в особі Ісуса Христа.7Проте ми носимо цей скарб у глиняних горщиках, щоб надмірність сили була від Бога, а не від нас.8Ми в усьому обтяжені, та не роздавлені; збиті з пантелику, але не впадаємо в розпач;9нас переслідують, та ми не покинуті; нас збивають із ніг, та ми не гинемо.10У своєму тілі ми завжди носимо смерть Ісуса, щоб життя Ісуса виявилося в наших тілах.11Адже ми, живі, постійно віддаємо себе на смерть заради Ісуса, щоб Його життя виявилося в наших смертних тілах.12Тому в нас діє смерть, а у вас – життя.13Маючи один дух віри, згідно з тим, що написано: «Я вірив і тому говорив»[3], ми віримо й тому говоримо, (Пс 115:1)14оскільки знаємо, що Той, Хто воскресив Господа Христа, воскресить і нас разом з Ісусом та представить разом із вами.15Адже все – для вас, щоб благодать, примножена багатьма, щедро принесла подяку на славу Божу.16Тому ми не падаємо духом. І, навіть якщо наша зовнішня людина гине, наша внутрішня людина оновлюється день у день.17Адже наше тимчасове й легке страждання приносить нам більш вагоме багатство вічної слави.18Ми дивимося не на видиме, а на невидиме, бо видиме минає, а невидиме вічне.