1Так і я, брати, прибувши до вас, не прийшов звіщати Божу таємницю майстерністю слова або мудрістю,2адже я вирішив не знати серед вас нічого, окрім Ісуса Христа, і то Його розіп’ятого.3Я перебував серед вас у слабкості, у страху та у великому тремтінні.4Моє слово та моя проповідь не полягали в переконливих словах мудрості, а в прояві Духа та сили,5щоб ваша віра ґрунтувалася не на мудрості людей, а на силі Бога.
Мудрість через Божого Духа
6Усе ж таки ми говоримо про мудрість між довершеними, а не про мудрість цього віку й не про керівників цього віку, які проходять.7Ми говоримо про Божу мудрість, заховану в таємниці, яку Бог заздалегідь призначив для нашої слави перед віками.8І цієї мудрості не пізнав жоден із правителів цього віку, бо якби пізнали, то не розіп’яли б Господа слави.9Але як написано: «Око не бачило, та вухо не чуло, і до серця людського не підіймалося те,[1] що Бог приготував тим, хто любить Його».10А нам Бог відкрив це через Духа. Адже Дух усе досліджує[2], навіть Божі глибини.11І дійсно, хто знає те, що є в людині, як не людський дух, який є в ній? Так само ніхто не знає те, що є в Бозі, окрім Божого Духа.12Ми ж не маємо духа світу, але Духа від Бога, щоб знати те, що дароване нам Богом.13І говоримо про це не словами, яких навчає людська мудрість, а словами, вивченими в Дусі, пояснюючи духовне духовним.14А плотська людина не приймає того, що від Божого Духа, бо для неї це безумство; і вона не може цього пізнати, адже про це можна судити лише духовно.15Духовний судить усе, а його ніхто не судить.16Адже«Хто пізнав задум Господа, щоб порадити Йому?»[3] Ми ж маємо розум Христа.