1Керівнику хору. На мотив«Не згуби». Міхтам[1] Давидів, коли він втік від Саула в печеру.[2] (Пс 51:1)2Помилуй мене, Боже, помилуй мене! Бо в Тобі лише знаходить притулок душа моя і в тіні Твоїх крил сховається, поки лихо мине.3Я кличу до Бога Всевишнього, до Бога, Який віддячує за мене ворогам моїм.4Він пошле з небес і врятує мене, посоромить того, хто прагне мене схопити; Села пошле Бог милість Свою й істину.5Душа моя – посеред левів; лежу я серед тих, що дихають полум’ям, серед синів людських, чиї зуби – списи й стріли, а язики їхні – гострий меч.6Піднімися понад небесами, Боже; над усією землею – слава Твоя.7Вони розкинули тенета стопам моїм; понурилася душа моя. Викопали переді мною яму – самі упали в неї! Села8Серце моє непохитне, Боже, непохитне серце моє! Співати буду й грати!9Прокинься, славо моя! Прокинься, ліро й арфо! Розбуджу-но я зорю досвітню!10Прославлю Тебе серед народів, Владико, співатиму Тобі поміж племенами.11Бо велика аж до небес милість Твоя і аж до хмар – істина Твоя.12Піднімися понад небесами, Боже; над усією землею – слава Твоя.