1Керівнику хору. Псалом Давидів.2На Тебе, я ГОСПОДИ, покладаю надію, тож нехай не посоромлюся повіки! Врятуй мене у Своїй праведності!3Схили до мене вухо Твоє, поспіши визволити мене, будь для мене скелею пристановища, домом твердині, щоб врятувати мене.4Бо Ти моя скеля й твердиня моя; заради імені Твого веди мене й керуй мною.5Витягни мене з тенет, які вони для мене таємно розставили, адже ти моє пристановище.6У руки Твої я ввіряю дух мій; визволи мене, ГОСПОДИ, Боже істини.7Ненавиджу тих, що шанують марних ідолів; я ж надію покладаю на ГОСПОДА.8Веселитимусь і радітиму Твоєму милосердю, бо Ти побачив моє пригнічення, дізнався про скорботи мого серця9й не віддав мене в руки ворога мого на поталу, але поставив мої ноги на просторому місці.10Помилуй мене, ГОСПОДИ, бо тісно мені, згасли від смутку мої очі, моя душа й нутро моє.11Бо життя моє згасає в журбі, і роки мої – у зітханнях. Моя сила спіткнулася через гріхи мої, і кістки мої виснажилися.12Через усіх супротивників моїх став я ганьбою для своїх сусідів і страхом для тих, хто добре знав мене; хто бачить мене на вулиці – тікає від мене.13Забутий я в серцях їхніх, немов померлий; став я немов розбитий глек.14Бо чую я наклепи від багатьох, жах навколо. Змовляються вони разом проти мене, задумують життя моє забрати.15Але я на Тебе надію покладаю, ГОСПОДИ! Кажу я: «Ти мій Бог!»16У Твоїй руці час мого життя; визволи мене від руки ворогів моїх і від тих, хто мене переслідує.17Нехай засяє обличчя Твоє над рабом Твоїм, врятуй мене в милості Твоїй.18ГОСПОДИ, нехай не буде мені соромно, що я до Тебе кличу. Нехай соромно стане нечестивим, нехай замовкнуть вони в царстві смерті.19Нехай оніміють вуста брехливі, що проти праведника говорять зухвало, пихато й з презирством.20Які ж великі Твої блага, котрі приховав Ти для тих, хто боїться Тебе, які Ти здійснюєш на очах синів людських[1] для тих, хто надію покладає на Тебе!21Ти вкриваєш їх покровом Свого обличчя[2] від підступних змов людських, ховаєш їх у наметі Своєму від лайливих язиків.22Благословенний ГОСПОДЬ, Що з’явив мені дивовижну Свою милість, коли я був в оточеному ворогами місті.23Я ж сказав у тривозі моїй: «Я вигнаний геть від очей Твоїх!» Але Ти почув голос благань моїх, коли я волав до Тебе.24Любіть ГОСПОДА, усі вірні Його! Оберігає ГОСПОДЬ відданих Йому та відплачує сповна гордим.25Будьте мужніми й зміцніться серцем, усі, хто на ГОСПОДА сподівається.