1Потім, через чотирнадцять років, я знову пішов[1] в Єрусалим разом із Варнавою, узявши із собою Тита.2Я вирушив туди згідно з одкровенням і представив їм Добру Звістку, яку проповідую серед язичників, а особливо шановним виклав її окремо, на самоті, щоб упевнитися, що не біг до цього й не біжу тепер даремно.3Проте навіть Тита, який був зі мною, не примушували до обрізання, хоча він і був греком.4Це через лжебратів, що проникли в наші ряди, аби спостерігати за нашою свободою, яку ми маємо в Ісусі Христі, і зробити нас рабами.5Але ми ні на мить не поступилися їм, щоб істина Доброї Звістки збереглася для вас.6Щодо тих, кого вважають знатнішими, – хто вони й ким вони були, для мене це немає ніякого значення, адже Бог неупереджений, – то вони нічого не додали мені.7Навпаки, вони визнали, що мені було доручено проповідувати Добру Звістку необрізаним[2], як Петрові – обрізаним[3].8Адже Бог, Який зробив Петра апостолом обрізаних, зробив також мене апостолом язичників.9Яків, Кифа та Іван, які вважаються стовпами церкви, визнали надану мені благодать і потиснули мені й Варнаві руку як співучасникам служіння, щоб ми пішли до язичників, а вони – до обрізаних.10Усе, що вони просили, – це те, щоб ми пам’ятали про бідних, що я й намагався робити.
Павло докоряє Петрові
11Коли ж Кифа прийшов до Антіохії, я протистояв йому відверто, бо він був неправий.12Адже до того, як прийшли деякі люди від Якова, він їв разом з язичниками, а після цього почав ховатися й відокремлюватися від них, боячись обрізаних.13До нього приєдналися також інші юдеї, так що й Варнава був втягнений в їхнє лицемірство.14Побачивши, що вони не поводяться відповідно до істини Доброї Звістки, я сказав Кифі перед усіма: «Якщо ти юдей, але живеш як язичник, а не як юдей, чому ж тоді примушуєш язичників жити за юдейським звичаєм?»15Ми ж – юдеї за народженням, а не грішні язичники.16Однак, знаючи, що людина не може бути виправдана ділами Закону, а тільки вірою в Ісуса Христа,[4] навіть ми увірували в Христа Ісуса, щоб бути виправданими вірою в Христа,[5] а не ділами Закону. Бо жодна людина не буде виправдана ділами Закону.17Але якщо ми, юдеї, шукаючи виправдання в Христі, і самі виявилися грішниками, то невже Христос є служителем гріха? Зовсім ні!18Бо якщо я знову відбудовую те, що зруйнував, то роблю себе грішником.19Адже через Закон я помер для Закону, щоб жити для Бога. Я був розіп’ятий з Христом,20і більше живу не я, але Христос живе в мені. Нині я живу в тілі, і це життя вірою в Сина Божого,[6] Який полюбив мене й віддав Себе за мене.21Я не відкидаю благодаті Божої, бо якщо праведність здобувається Законом, то Христос помер даремно!