1За шість днів до Пасхи Ісус прийшов до Віфанії, де був Лазар, якого воскресив із мертвих.2Там Йому приготували вечерю. Марта слугувала, а Лазар був одним із тих, хто сидів із Ним за столом.3Тоді Марія взяла літру[1] з дуже дорогим чистим нардовим миром, намастила ноги Ісуса й своїм волоссям обтерла Його ноги. І дім наповнився пахощами мира.4Але Юда Іскаріот, один з Його учнів, який мав Його зрадити, сказав:5―Чому б не продати це миро за триста динаріїв та не роздати бідним?6Він казав так не тому, що піклувався про бідних, а тому, що був злодієм. Йому було доручено носити скриню з грошима, але він брав із неї гроші.7Ісус сказав: ―Залиши її, вона зберігала це на день Мого похорону.8Бідних ви завжди маєте з собою, а Мене не завжди матимете.9Тим часом багато юдеїв дізналося, що Він там. Вони прийшли не тільки заради Ісуса, але й подивитись на Лазаря, якого Він воскресив із мертвих.10Тоді первосвященники змовилися вбити й Лазаря.11Адже багато юдеїв залишало їх і вірило в Ісуса.
Ісус входить у Єрусалим
12Наступного дня багато людей, які прийшли на свято, почувши, що Ісус іде в Єрусалим,13взяли пальмові гілки, вийшли Йому назустріч та викрикували: «Осанна!» «Благословенний Той, Хто йде в ім’я Господа!»[2] «Цар Ізраїля!» (Пс 117:25)14Ісус, знайшовши осля, сів на нього, як написано:15«Не бійся, дочко Сіону: Ось Цар твій їде верхи на молодому ослі».[3]16Спочатку Його учні не розуміли цього. Але після того, як Ісус був прославлений, вони згадали, що це було написано про Нього й що це збулося з Ним.17Люди, які були з Ісусом, коли Він покликав Лазаря з гробу й воскресив його з мертвих, свідчили про це.18Тому багато людей вийшли Йому назустріч, бо чули, що Він здійснив це знамення.19Тоді фарисеї почали казати один одному: «Бачите, що нічого не допомагає? Ось увесь світ пішов за Ним!»
Ісус говорить про Свою смерть
20Серед тих, хто прийшов поклонитися на свято, було декілька греків.21Вони підійшли до Филипа, який був із Віфсаїди, що в Галілеї, і просили його: «Пане, ми хочемо побачити Ісуса».22Филип пішов і сказав Андрієві, і тоді Андрій та Филип розповіли про це Ісусові.23Ісус відповів їм: ―Прийшов час прославитись Синові Людському.24Істинно кажу вам: якщо зерно пшениці, впавши в землю, не вмирає, то залишається одне. Але якщо вмирає, дає великий врожай.25Кожен, хто любить своє життя, втратить його, а хто ненавидить своє життя в цьому світі, збереже його для вічного життя.26Хто служить Мені, той повинен слідувати за Мною; і де Я є, там буде і Мій слуга. Якщо хтось буде служити Мені, Мій Отець шануватиме його.27Тепер Моя душа стривожена, і що Мені сказати? Отче, врятуй Мене від цієї години? Але саме заради цієї години Я і прийшов.28Отче, прослав Своє ім’я! Тоді почувся голос із неба: «Я прославив і знову прославлю!»29Натовп, який був там, почувши це, сказав, що прогримів грім, а інші казали, що ангел говорив із Ним.30Ісус відповів: ―Не для Мене пролунав цей голос, а для вас.31Зараз настав суд для цього світу. Тепер правителя цього світу буде вигнано геть.32Але коли Я буду піднятий від землі, Я всіх притягну до Себе.33Він сказав це, щоб показати, якою смертю має померти.34Тоді люди сказали Йому: ―Ми чули із Закону, що Христос житиме вічно.[4] Як же Ти кажеш, що«Син Людський має бути піднятий?» Хто Цей Син Людський? (Пс 88:37)35Тоді Ісус сказав їм: ―Світло ще трохи часу буде з вами. Ходіть, доки маєте світло, щоб темрява не охопила вас. Хто ходить у темряві, той не знає, куди йде.36Повірте у світло, поки у вас є світло, щоб ви стали синами світла. Ісус закінчив говорити і, відійшовши, скрився від них.
Юдеї не вірять в Ісуса
37Незважаючи на те, що Він зробив перед ними стільки знамень, вони не вірили в Нього.38Так здійснилося слово пророка Ісаї, який сказав: «Господи, хто повірив почутому від нас і кому відкрилася рука Господня?»[5]39Не могли повірити ще й тому, що, як сказав Ісая:40«Він зробив сліпими їхні очі і закам’янілими їхні серця, щоб вони не бачили очима, і не розуміли серцем, і не навернулися, щоб Я зцілив їх».[6]41Ісая сказав це, адже побачив Його славу й говорив про Нього.[7]42Навіть серед керівників багато хто повірив у Ісуса. Але через фарисеїв вони не визнавали своєї віри, щоб їх не вигнали із синагоги.43Адже вони любили людську славу більше за Божу славу.44Ісус голосно промовив: ―Хто вірить у Мене, той вірить не тільки в Мене, але й у Того, Хто послав Мене.45Той, хто бачить Мене, бачить і Того, Хто послав Мене.46Я – світло, яке прийшло у світ, щоб кожний, хто вірить у Мене, не залишався в темряві.47Якщо хтось чує Мої слова, але не дотримується їх, Я не суджу його. Адже Я прийшов не судити світ, а спасти його.48Для того, хто відкидає Мене й не приймає Моїх слів, є суддя. Слово, яке Я сказав, судитиме його останнього дня.49Бо не від Себе Я говорив, але Отець, Який послав Мене, дав Мені заповідь, що сказати і як казати.50Я знаю, що Його заповідь – це вічне життя. Тому все, що кажу, Я кажу саме так, як сказав Мені Отець.