Луки 17 | Новий Переклад Українською

Новий Переклад Українською

Про гріх, віру та обов’язок

1 Потім Ісус промовив до своїх учнів: ―Неможливо, щоб спокуси не приходили, але горе тому, через кого приходить спокуса. 2 Для нього було б краще, якби йому повісили млинове жорно на шию й кинули в море, ніж щоб він спокусив одного з цих малих. 3 Зважайте на себе! Якщо твій брат согрішить проти тебе, докори йому; а коли він покається, прости його. 4 І якщо він согрішить сім разів на день і сім разів прийде й скаже: «Я каюсь», – прости його. 5 Апостоли сказали Господеві: ―Додай нам віри! 6 Господь відповів: ―Якби ви мали віру, як гірчичне зерно, то сказали б цій шовковиці: «Вирвись із корінням і пересадись у море!», – і вона послухала б вас. 7 Хто з вас, маючи раба, який оре або пасе овець, скаже йому, коли він повернеться з поля: «Іди мерщій та сідай до столу?» 8 А чи не скаже йому радше: «Приготуй мені вечерю та, підперезавшись, прислуговуй мені, поки я буду їсти та пити, а потім їж і пий сам?» 9 Чи дякує хазяїн рабу за те, що той виконав наказ? 10 Так само й ви, коли зробите все, що вам було доручено, кажіть: «Ми раби недостойні, котрі зробили тільки те, що повинні були зробити».

Зцілення десятьох прокажених

11 Ідучи до Єрусалима, Ісус проходив між Самарією та Галілеєю. 12 І коли Він входив в одне село, зустріли Його десятеро прокажених. Вони зупинилися неподалік 13 та голосно прокричали: ―Ісусе, Наставнику, змилуйся над нами! 14 Побачивши їх, Він сказав: ―Ідіть та покажіться священникам! І, коли вони йшли, очистилися. 15 Один із них, побачивши, що зцілився, повернувся, голосно прославляючи Бога. 16 І припав лицем до ніг Ісуса, дякуючи Йому. Він був самарянином. 17 Ісус промовив: ―Хіба не десять очистилося? Де ж дев’ять? 18 Невже жоден із них, окрім цього чужинця, не повернувся віддати славу Богові? 19 Потім сказав йому: ―Встань та йди, твоя віра спасла тебе!

Прихід Царства Божого

20 Фарисеї запитали Його, коли прийде Царство Боже. Ісус відповів: ―Царство Боже прийде непомітно. 21 Ніхто не зможе сказати: «Ось воно тут!» або: «Воно там!», бо Царство Боже серед вас. 22 Потім Він промовив до учнів: ―Прийдуть дні, коли забажаєте побачити бодай один день Сина Людського, але не побачите. 23 Скажуть вам: «Ось Він там!» або: «Ось Він тут!» – не ходіть і не біжіть за ними! 24 Бо як блискавка, блиснувши, освітлює небо від одного краю до іншого, так буде й Син Людський у день Свій. 25 Але перше Йому треба багато страждати та бути відкинутим цим поколінням. 26 Як було за днів Ноя, так буде й за днів Сина Людського: 27 люди їли, пили, одружувались, виходили заміж аж до дня, коли Ной увійшов у ковчег, і прийшов потоп та знищив усіх.^[1] 28 Так само, як було й за днів Лота: люди їли, пили, продавали, купували, садили, будували; 29 але того дня, коли Лот вийшов із Содома, з неба випав дощ вогню й сірки та знищив їх.^[2] 30 Так буде й того дня, коли Син Людський з’явиться. 31 Того дня, хто буде на даху, а речі його в домі, нехай не сходить за ними; і хто буде в полі, також нехай не вертається назад. 32 Пам’ятайте про дружину Лота.^[3] 33 Хто намагатиметься спасти своє життя, той загубить його; а хто втратить життя, той його збереже. 34 Кажу вам, що тієї ночі будуть двоє на одному ліжку: одного буде взято, а другого залишено. 35 Дві жінки будуть молоти разом: одну буде взято, а другу залишено. 36 Двоє чоловіків будуть у полі: одного візьмуть, а другого залишать.^[4] 37 Вони запитали: ―Де, Господи? Ісус відповів: ―Де буде тіло, там зберуться й орли.

New International Version

від Biblica

Sin, faith, duty

1 Jesus said to his disciples: ‘Things that cause people to stumble are bound to come, but woe to anyone through whom they come. 2 It would be better for them to be thrown into the sea with a millstone tied round their neck than to cause one of these little ones to stumble. 3 So watch yourselves. ‘If your brother or sister^[1] sins against you, rebuke them; and if they repent, forgive them. 4 Even if they sin against you seven times in a day and seven times come back to you saying “I repent,” you must forgive them.’ 5 The apostles said to the Lord, ‘Increase our faith!’ 6 He replied, ‘If you have faith as small as a mustard seed, you can say to this mulberry tree, “Be uprooted and planted in the sea,” and it will obey you. 7 ‘Suppose one of you has a servant ploughing or looking after the sheep. Will he say to the servant when he comes in from the field, “Come along now and sit down to eat”? 8 Won’t he rather say, “Prepare my supper, get yourself ready and wait on me while I eat and drink; after that you may eat and drink”? 9 Will he thank the servant because he did what he was told to do? 10 So you also, when you have done everything you were told to do, should say, “We are unworthy servants; we have only done our duty.” ’

Jesus heals ten men with leprosy

11 Now on his way to Jerusalem, Jesus travelled along the border between Samaria and Galilee. 12 As he was going into a village, ten men who had leprosy^[2] met him. They stood at a distance 13 and called out in a loud voice, ‘Jesus, Master, have pity on us!’ 14 When he saw them, he said, ‘Go, show yourselves to the priests.’ And as they went, they were cleansed. 15 One of them, when he saw he was healed, came back, praising God in a loud voice. 16 He threw himself at Jesus’ feet and thanked him – and he was a Samaritan. 17 Jesus asked, ‘Were not all ten cleansed? Where are the other nine? 18 Has no-one returned to give praise to God except this foreigner?’ 19 Then he said to him, ‘Rise and go; your faith has made you well.’

The coming of the kingdom of God

20 Once, on being asked by the Pharisees when the kingdom of God would come, Jesus replied, ‘The coming of the kingdom of God is not something that can be observed, 21 nor will people say, “Here it is,” or “There it is,” because the kingdom of God is in your midst.’^[3] 22 Then he said to his disciples, ‘The time is coming when you will long to see one of the days of the Son of Man, but you will not see it. 23 People will tell you, “There he is!” or “Here he is!” Do not go running off after them. 24 For the Son of Man in his day^[4] will be like the lightning, which flashes and lights up the sky from one end to the other. 25 But first he must suffer many things and be rejected by this generation. 26 ‘Just as it was in the days of Noah, so also will it be in the days of the Son of Man. 27 People were eating, drinking, marrying and being given in marriage up to the day Noah entered the ark. Then the flood came and destroyed them all. 28 ‘It was the same in the days of Lot. People were eating and drinking, buying and selling, planting and building. 29 But the day Lot left Sodom, fire and sulphur rained down from heaven and destroyed them all. 30 ‘It will be just like this on the day the Son of Man is revealed. 31 On that day no-one who is on the housetop, with possessions inside, should go down to get them. Likewise, no-one in the field should go back for anything. 32 Remember Lot’s wife! 33 Whoever tries to keep their life will lose it, and whoever loses their life will preserve it. 34 I tell you, on that night two people will be in one bed; one will be taken and the other left. 35-36 Two women will be grinding corn together; one will be taken and the other left.’^[5] (Мт 24:40) 37 ‘Where, Lord?’ they asked. He replied, ‘Where there is a dead body, there the vultures will gather.’