1Після того Господь призначив інших сімдесятьох[1] учнів і надіслав їх по двоє перед Собою в усі міста та місцевості, куди Він мав іти. (Лк 10:17)2І сказав їм: «Жнива насправді великі, а робітників мало, тож просіть Господа жнив, щоб послав робітників на жнива Свої.3Ідіть! Ось Я посилаю вас, як ягнят між вовків.4Не беріть ні гаманця, ні торбини, ні взуття й нікого в дорозі не вітайте.5Коли ж увійдете в якийсь дім, то спочатку скажіть: „Мир цьому дому!“6І якщо там є син миру, то спочине на ньому ваш мир, а коли ні, то повернеться до вас.7Залишайтеся в тому ж домі, їжте та пийте те, що дадуть вам, бо робітник достойний своєї платні. Не переходьте з дому в дім.8А коли зайдете в якесь місто та приймуть вас, то їжте все, що покладуть перед вами.9Зціляйте в ньому хворих і кажіть їм: „Наблизилось до вас Царство Боже!“10А коли зайдете в якесь місто і не приймуть вас, то, виходячи на вулиці його, кажіть:11„Навіть пил із вашого міста, який прилип до наших ніг, ми обтрушуємо на свідчення проти вас, але знайте, що наблизилось Царство Боже!“12Кажу вам: легше буде Содомові в той день суду, ніж тому місту.13Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Віфсаїдо! Бо якби в Тирі та Сидоні сталися ті чудеса, які були у вас, то вони давно би покаялися, сидячи в мішковині та попелі.14Проте Тиру та Сидону легше буде на суді, ніж вам.15І ти, Капернауме, чи будеш піднесений до неба? Ні, ти до пекла зійдеш![2]16Той, хто слухає вас, той Мене слухає, і хто відмовляється від вас, від Мене відмовляється. Хто ж відмовляється від Мене, той відмовляється від Того, Хто надіслав Мене».
Повернення сімдесяти учнів
17Сімдесят учнів повернулися й радісно сказали: ―Господи, навіть демони підкоряються нам в ім’я Твоє.18А Він сказав їм: ―Я бачив сатану, котрий падав із неба, наче блискавка.19Ось даю вам владу наступати на змій і скорпіонів, і на всяку силу ворожу, і ніщо вам не зашкодить.20Однак не радійте, що духи вам підкоряються, а радійте тому, що імена ваші записані на небесах.
Радість Ісуса
21У той час Ісус зрадів Святим Духом та промовив: «Славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, за те, що Ти приховав це від мудрих та розумних і відкрив дітям. Так, Отче, бо такою була Твоя добра воля.22Усе Мені було доручено Моїм Отцем. Ніхто не знає, Хто є Син, окрім Отця, і Хто є Отець, окрім Сина й того, кому Син хоче відкрити».23І, повернувшись до учнів, промовив тільки до них: ―Блаженні очі, які бачать те, що ви бачите.24Бо кажу вам: багато пророків та царів бажали побачити те, що ви бачите, і не побачили, та почути те, що ви чуєте, і не почули.
Добрий самарянин
25І ось один учитель Закону піднявся та, спокушаючи Його, сказав: ―Учителю, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?26Ісус відповів йому: ―Що в Законі написано? Як читаєш?27Він відповів: ―«Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією своєю душею, і всією силою своєю, і всім розумом своїм»[3] і«ближнього свого – як самого себе».[4]28Ісус же сказав: ―Правильно ти відповів, роби так і будеш жити!29Але той, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові: ―А хто мій ближній?30Ісус відповів: ―Один чоловік ішов з Єрусалима в Єрихон та потрапив до рук розбійників, котрі роздягли його, побили та пішли далі, залишивши його напівмертвим.31Випадково тією ж дорогою проходив священник і, побачивши його, пройшов повз нього.32Також і левіт, прийшовши на те місце, подивився й пішов далі.33Але один самарянин, який був у подорожі, підійшов і, побачивши його, зглянувся над ним.34Він підійшов, перев’язав йому рани, намастивши їх олією та вином, поклав його на свою худобину та привіз до заїжджого двору, де доглядав за ним.35Наступного дня, від’їжджаючи, дав два динарії господареві та сказав: «Подбай про нього, а якщо витратиш на нього більше, я поверну тобі, коли вертатимусь».36Хто з цих трьох, на твою думку, був ближнім того, хто потрапив до рук розбійників?37Він відповів: ―Той, хто зглянувся над ним. Ісус сказав: ―Іди та роби так само.
Ісус відвідує Марту та Марію
38Коли вони подорожували далі, то зайшли до одного села, де жінка, на ім’я Марта, прийняла Його у свій дім.39У неї була сестра, на ім’я Марія, яка сіла біля ніг Господа та слухала Його слова.40Марта була зайнята багатьма приготуваннями й, підійшовши, сказала: ―Господи, чи Тобі байдуже, що моя сестра залишила мене саму служити? Скажи їй, щоб допомогла мені.41Господь відповів їй: ―Марто, Марто, ти турбуєшся та клопочешся багатьма речами,42але потрібне одне. Марія обрала кращу частку, яка не відбереться від неї.
1After this the Lord appointed seventy-two[1] others and sent them two by two ahead of him to every town and place where he was about to go.2He told them, ‘The harvest is plentiful, but the workers are few. Ask the Lord of the harvest, therefore, to send out workers into his harvest field.3Go! I am sending you out like lambs among wolves.4Do not take a purse or bag or sandals; and do not greet anyone on the road.5‘When you enter a house, first say, “Peace to this house.”6If someone who promotes peace is there, your peace will rest on them; if not, it will return to you.7Stay there, eating and drinking whatever they give you, for the worker deserves his wages. Do not move around from house to house.8‘When you enter a town and are welcomed, eat what is offered to you.9Heal those there who are ill and tell them, “The kingdom of God has come near to you.”10But when you enter a town and are not welcomed, go into its streets and say,11“Even the dust of your town we wipe from our feet as a warning to you. Yet be sure of this: the kingdom of God has come near.”12I tell you, it will be more bearable on that day for Sodom than for that town.13‘Woe to you, Chorazin! Woe to you, Bethsaida! For if the miracles that were performed in you had been performed in Tyre and Sidon, they would have repented long ago, sitting in sackcloth and ashes.14But it will be more bearable for Tyre and Sidon at the judgment than for you.15And you, Capernaum, will you be lifted to the heavens? No, you will go down to Hades.[2]16‘Whoever listens to you listens to me; whoever rejects you rejects me; but whoever rejects me rejects him who sent me.’17The seventy-two returned with joy and said, ‘Lord, even the demons submit to us in your name.’18He replied, ‘I saw Satan fall like lightning from heaven.19I have given you authority to trample on snakes and scorpions and to overcome all the power of the enemy; nothing will harm you.20However, do not rejoice that the spirits submit to you, but rejoice that your names are written in heaven.’21At that time Jesus, full of joy through the Holy Spirit, said, ‘I praise you, Father, Lord of heaven and earth, because you have hidden these things from the wise and learned, and revealed them to little children. Yes, Father, for this is what you were pleased to do.22‘All things have been committed to me by my Father. No-one knows who the Son is except the Father, and no-one knows who the Father is except the Son and those to whom the Son chooses to reveal him.’23Then he turned to his disciples and said privately, ‘Blessed are the eyes that see what you see.24For I tell you that many prophets and kings wanted to see what you see but did not see it, and to hear what you hear but did not hear it.’
The parable of the good Samaritan
25On one occasion an expert in the law stood up to test Jesus. ‘Teacher,’ he asked, ‘what must I do to inherit eternal life?’26‘What is written in the Law?’ he replied. ‘How do you read it?’27He answered, ‘ “Love the Lord your God with all your heart and with all your soul and with all your strength and with all your mind”; and, “Love your neighbour as yourself.” ’ (Лев 19:18; Повт 6:5)28‘You have answered correctly,’ Jesus replied. ‘Do this and you will live.’29But he wanted to justify himself, so he asked Jesus, ‘And who is my neighbour?’30In reply Jesus said: ‘A man was going down from Jerusalem to Jericho, when he was attacked by robbers. They stripped him of his clothes, beat him and went away, leaving him half-dead.31A priest happened to be going down the same road, and when he saw the man, he passed by on the other side.32So too, a Levite, when he came to the place and saw him, passed by on the other side.33But a Samaritan, as he travelled, came where the man was; and when he saw him, he took pity on him.34He went to him and bandaged his wounds, pouring on oil and wine. Then he put the man on his own donkey, brought him to an inn and took care of him.35The next day he took out two denarii[3] and gave them to the innkeeper. “Look after him,” he said, “and when I return, I will reimburse you for any extra expense you may have.” (Мт 20:2)36‘Which of these three do you think was a neighbour to the man who fell into the hands of robbers?’37The expert in the law replied, ‘The one who had mercy on him.’ Jesus told him, ‘Go and do likewise.’
At the home of Martha and Mary
38As Jesus and his disciples were on their way, he came to a village where a woman named Martha opened her home to him.39She had a sister called Mary, who sat at the Lord’s feet listening to what he said.40But Martha was distracted by all the preparations that had to be made. She came to him and asked, ‘Lord, don’t you care that my sister has left me to do the work by myself? Tell her to help me!’41‘Martha, Martha,’ the Lord answered, ‘you are worried and upset about many things,42but few things are needed – or indeed only one.[4] Mary has chosen what is better, and it will not be taken away from her.’