Дії 15 | Новий Переклад Українською

Новий Переклад Українською

Апостольський собор в Єрусалимі

1 Тим часом прийшли з Юдеї деякі люди та навчали братів: «Якщо не будете обрізані за звичаєм Мойсеєвим, то не можете спастися». 2 Це призвело до чималого конфлікту та суперечки між Павлом та Варнавою й тими, хто прийшов. Тоді вирішили, щоб Павло та Варнава й деякі інші з них пішли разом в Єрусалим із цією справою до апостолів та старійшин. 3 Тоді вони, послані церквою, пішли через Фінікію та Самарію, розповідаючи про навернення язичників. Це викликало велику радість серед усіх братів. 4 Прибувши в Єрусалим, вони були прийняті церквою, апостолами та старійшинами й розповіли, як багато Бог зробив через них. 5 Але деякі віруючі з угрупування фарисеїв казали, що язичників потрібно обрізати та наказати їм, щоб дотримувалися Закону Мойсея. 6 Апостоли та старійшини зібралися для розгляду цього питання. 7 Після тривалого обговорення Петро піднявся та звернувся до них: «Брати, ви знаєте, що від перших днів Бог обрав мене з-поміж вас, щоби з моїх уст язичники почули слово Доброї Звістки та увірували. 8 І Бог, Який знає серця, засвідчив їм, давши Духа Святого, як і нам. 9 Він не зробив жодної різниці між нами й ними, очистивши вірою їхні серця. 10 То чому ж ви випробовуєте Бога, накладаючи на шиї учнів ярмо, якого ні ми, ні наші батьки не могли нести? 11 Адже ми віримо, що отримуємо спасіння через благодать Господа Ісуса так само, як і вони». 12 Тоді все зібрання стихло й почало слухати Варнаву й Павла, що розповідали про чудеса та знамення, які Бог зробив через них серед язичників. 13 Коли вони закінчили, Яків сказав: «Брати, послухайте мене! 14 Симон розповів нам, як спочатку Бог прийшов обрати з-поміж язичників народ для Свого імені. 15 І з цим узгоджуються слова пророків, як написано: 16 „Після цього Я повернуся та відбудую занепалий дім Давида. Я відбудую його руїни та відновлю його, 17 щоб решта людей шукали Господа, навіть і всі язичники, над якими закликано Моє ім’я. Так каже Господь, Який робить усе це^[1] 18 і Якому відомо все споконвіку“. 19 Тому, я вважаю, ми не повинні створювати труднощів для язичників, які навертаються до Бога. 20 Натомість ми повинні написати їм і застерегти від оскверненого ідолами, від статевої розпусти, від задушених тварин та крові. 21 Бо Закон Мойсея з давніх-давен проповідується в кожному місті й читається в синагогах щосуботи».

Лист до братів-язичників

22 Тоді апостоли та старійшини разом зі всією церквою вирішили обрати з-поміж себе кількох людей та надіслати їх до Антіохії разом із Павлом та Варнавою. Вони обрали Юду, званого Варсавою, та Силу, які були проводирями серед братів. 23 Через них передали такого листа: «Брати апостоли та старійшини до братів з язичників, які знаходяться в Антіохії, Сирії та Килікії. Вітаємо вас! 24 Оскільки ми почули, що деякі люди, які вийшли від нас, без нашого дозволу потурбували вас своїми словами й засмутили ваші душі, кажучи, що вам потрібно обрізатись та дотримуватися Закону, 25 ми одностайно вирішили обрати деяких чоловіків та надіслати їх до вас разом з улюбленими нашими Варнавою й Павлом, 26 людьми, які віддали своє життя заради імені Господа нашого Ісуса Христа. 27 Ми надсилаємо до вас Юду та Силу, щоб вони словами сповістили вам те, що ми написали. 28 Бо угодно Святому Духові й нам не накладати на вас більше ніякого тягаря, окрім цього необхідного: 29 утримуйтеся від їжі, яка приносилась ідолам, від крові, від задушених тварин та від статевої розпусти. Дотримуючись цього, ви зробите добре. Будьте здорові!» 30 Отже, посланці прийшли в Антіохію та, скликавши все зібрання, передали листа. 31 Прочитавши його, брати зраділи цьому підбадьорюванню. 32 Юда та Сила, які самі були пророками, багатьма словами підбадьорювали та зміцнювали братів. 33 Вони провели там деякий час, і брати відпустили їх із миром до тих, хто їх надіслав. 34 Однак Сила вирішив залишитися, а Юда повернувся до Єрусалима.^[2] 35 Павло та Варнава залишились в Антіохії, де вони з багатьма іншими братами навчали та проповідували Добру Звістку Слова Господнього.

Павло та Варнава розділяються

36 Через декілька днів Павло сказав Варнаві: «Повернімося та відвідаймо братів із кожного міста, де ми проповідували Слово Господнє, побачимо, що вони роблять». 37 Варнава хотів взяти з собою Івана, якого звали Марком. 38 А Павло вважав, що не варто брати з собою того, хто залишив їх у Памфілії і не пішов із ними на служіння. 39 Незгода між ними була досить гострою, так що вони розділилися: Варнава взяв із собою Марка та відплив до Кіпру; 40 Павло ж обрав Силу й вирушив у дорогу, переданий братами благодаті Господа. 41 Він пройшов через Сирію та Килікію, зміцнюючи церкви.

New International Version

від Biblica

The council at Jerusalem

1 Certain people came down from Judea to Antioch and were teaching the believers: ‘Unless you are circumcised, according to the custom taught by Moses, you cannot be saved.’ 2 This brought Paul and Barnabas into sharp dispute and debate with them. So Paul and Barnabas were appointed, along with some other believers, to go up to Jerusalem to see the apostles and elders about this question. 3 The church sent them on their way, and as they travelled through Phoenicia and Samaria, they told how the Gentiles had been converted. This news made all the believers very glad. 4 When they came to Jerusalem, they were welcomed by the church and the apostles and elders, to whom they reported everything God had done through them. 5 Then some of the believers who belonged to the party of the Pharisees stood up and said, ‘The Gentiles must be circumcised and required to keep the law of Moses.’ 6 The apostles and elders met to consider this question. 7 After much discussion, Peter got up and addressed them: ‘Brothers, you know that some time ago God made a choice among you that the Gentiles should hear from my lips the message of the gospel and believe. 8 God, who knows the heart, showed that he accepted them by giving the Holy Spirit to them, just as he did to us. 9 He did not discriminate between us and them, for he purified their hearts by faith. 10 Now then, why do you try to test God by putting on the necks of Gentiles a yoke that neither we nor our ancestors have been able to bear? 11 No! We believe it is through the grace of our Lord Jesus that we are saved, just as they are.’ 12 The whole assembly became silent as they listened to Barnabas and Paul telling about the signs and wonders God had done among the Gentiles through them. 13 When they finished, James spoke up. ‘Brothers,’ he said, ‘listen to me. 14 Simon^[1] has described to us how God first intervened to choose a people for his name from the Gentiles. 15 The words of the prophets are in agreement with this, as it is written: 16 ‘ “After this I will return and rebuild David’s fallen tent. Its ruins I will rebuild, and I will restore it, 17 that the rest of mankind may seek the Lord, even all the Gentiles who bear my name, says the Lord, who does these things”^[2] – (Ам 9:11; Ам 9:12) 18 things known from long ago.^[3] 19 ‘It is my judgment, therefore, that we should not make it difficult for the Gentiles who are turning to God. 20 Instead we should write to them, telling them to abstain from food polluted by idols, from sexual immorality, from the meat of strangled animals and from blood. 21 For the law of Moses has been preached in every city from the earliest times and is read in the synagogues on every Sabbath.’

The council’s letter to Gentile believers

22 Then the apostles and elders, with the whole church, decided to choose some of their own men and send them to Antioch with Paul and Barnabas. They chose Judas (called Barsabbas) and Silas, men who were leaders among the believers. 23 With them they sent the following letter: The apostles and elders, your brothers, To the Gentile believers in Antioch, Syria and Cilicia: Greetings. 24 We have heard that some went out from us without our authorisation and disturbed you, troubling your minds by what they said. 25 So we all agreed to choose some men and send them to you with our dear friends Barnabas and Paul – 26 men who have risked their lives for the name of our Lord Jesus Christ. 27 Therefore we are sending Judas and Silas to confirm by word of mouth what we are writing. 28 It seemed good to the Holy Spirit and to us not to burden you with anything beyond the following requirements: 29 You are to abstain from food sacrificed to idols, from blood, from the meat of strangled animals and from sexual immorality. You will do well to avoid these things. Farewell. 30 So the men were sent off and went down to Antioch, where they gathered the church together and delivered the letter. 31 The people read it and were glad for its encouraging message. 32 Judas and Silas, who themselves were prophets, said much to encourage and strengthen the believers. 33-34 After spending some time there, they were sent off by the believers with the blessing of peace to return to those who had sent them.^[4] 35 But Paul and Barnabas remained in Antioch, where they and many others taught and preached the word of the Lord.

Disagreement between Paul and Barnabas

36 Some time later Paul said to Barnabas, ‘Let us go back and visit the believers in all the towns where we preached the word of the Lord and see how they are doing.’ 37 Barnabas wanted to take John, also called Mark, with them, 38 but Paul did not think it wise to take him, because he had deserted them in Pamphylia and had not continued with them in the work. 39 They had such a sharp disagreement that they parted company. Barnabas took Mark and sailed for Cyprus, 40 but Paul chose Silas and left, commended by the believers to the grace of the Lord. 41 He went through Syria and Cilicia, strengthening the churches.