Якова 1:22 | Новий Переклад Українською

Новий Переклад Українською

1 Яків, раб Бога і Господа Ісуса Христа. Дванадцятьом племенам, які в розсіянні. Вітання!

Привітання Віра та мудрість

2 Брати мої, вважайте за велику радість, коли ви проходите через різні випробування^[1], 3 знаючи, що випробування вашої віри веде до стійкості. 4 А стійкість нехай має досконалу дію, щоб ви стали довершеними й бездоганними, без жодного недоліку. 5 Якщо комусь із вас бракує мудрості, то нехай просить її в Бога, Який усім дарує щедро й без докору, і буде йому дано. 6 Але нехай просить із вірою, анітрохи не вагаючись, бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, яку женуть і підіймають вітри. 7 Нехай така людина навіть не думає, що вона отримає щось від Господа. 8 Це людина двоєдушна,^[2] невизначена в усіх своїх шляхах.

Бідність та багатство

9 Нехай незаможний брат^[3] хвалиться своїм звеличенням, 10 а багатий – своїм приниженням, бо він промине, наче польова квітка. 11 Адже сходить палюче сонце, висушує рослину^[4], її квітка опадає, і краса її обличчя зникає. Ось так і багатий загине у своїх починаннях.

Випробування та спокуси

12 Блаженна людина, яка вистоює спокусу, бо, здобувши схвалення, вона отримає вінець життя, який Бог обіцяв^[5] тим, хто Його любить. 13 Нехай ніхто під час спокуси не каже: «Я спокушений Богом». Адже Бог не може бути спокушений злом, і Він нікого не спокушає. 14 Кожен спокушається, коли його зваблює й захоплює власне бажання. 15 Бажання, коли зачне, породжує гріх, а гріх, коли дозріє, породжує смерть. 16 Любі мої брати, не вводьте себе в оману! 17 Кожен добрий дарунок і кожен досконалий дар походить згори, спускаючись від Отця світла, в Якому немає ні зміни, ні тіні переміни. 18 За Своєю волею Він породив нас Словом істини, щоб ми стали наче першим плодом серед Його творінь.

Слухання Слова і Його виконання

19 Любі мої брати, знайте: кожна людина повинна бути швидкою до слухання, повільною до говоріння та повільною до гніву. 20 Бо гнів людський не виконує Божої праведності. 21 Тому, відкинувши всяку нечистоту й рештки злоби, прийміть із лагідністю насаджене у вас Слово, яке може врятувати ваші душі. 22 Тож будьте виконавцями Слова, а не тільки слухачами, які обманюють самих себе. 23 Бо якщо хтось є слухачем Слова, а не виконавцем, той подібний до людини, яка розглядає своє обличчя в дзеркалі: 24 вона побачила себе, відійшла й відразу ж забула, як виглядає. 25 А хто вдивляється в досконалий Закон свободи й перебуває в ньому, той не слухач-забудько, а виконавець діла. Він буде блаженний^[6] у своїй діяльності.^[7] 26 Якщо хтось думає, що він побожний, але не приборкує свого язика, обманюючи своє серце, то його побожність^[8] нічого не варта. 27 Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем – це відвідування сиріт і вдів у їхньому горі та зберігання себе чистим від світу.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

1 Jakobus, Knecht Gottes und des Herrn Jesus Christus, an die zwölf Stämme in der Zerstreuung: Seid gegrüßt!

Christen in der Anfechtung

2 Meine Brüder und Schwestern, erachtet es für lauter Freude, wenn ihr in mancherlei Anfechtung fallt, (Рим 5:3; 1Пет 4:13) 3 und wisst, dass euer Glaube, wenn er bewährt ist, Geduld wirkt. 4 Die Geduld aber soll zu einem vollkommenen Werk führen, damit ihr vollkommen und unversehrt seid und keinen Mangel habt. 5 Wenn es aber jemandem unter euch an Weisheit mangelt, so bitte er Gott, der jedermann gern und ohne Vorwurf gibt; so wird sie ihm gegeben werden. (Прип 2:3; Як 3:15) 6 Er bitte aber im Glauben und zweifle nicht; denn wer zweifelt, der gleicht einer Meereswoge, die vom Winde getrieben und aufgepeitscht wird. (Мр 11:24) 7 Ein solcher Mensch denke nicht, dass er etwas von dem Herrn empfangen werde. 8 Ein Zweifler ist unbeständig auf allen seinen Wegen. 9 Der Bruder aber, der niedrig ist, rühme sich seiner Höhe; (Як 2:5) 10 wer aber reich ist, rühme sich seiner Niedrigkeit, denn wie eine Blume des Grases wird er vergehen. (Іс 40:6; 1Тим 6:17) 11 Die Sonne geht auf mit ihrer Hitze und das Gras verwelkt, und die Blume fällt ab und ihre schöne Gestalt verdirbt: So wird auch der Reiche dahinwelken in dem, was er unternimmt. 12 Selig ist, wer Anfechtung erduldet; denn nachdem er bewährt ist, wird er die Krone des Lebens empfangen, die Gott verheißen hat denen, die ihn lieb haben. (2Тим 4:8; Об 2:10)

Der Ursprung der Versuchung

13 Niemand sage, wenn er versucht wird, dass er von Gott versucht werde. Denn Gott kann nicht versucht werden zum Bösen, und er selbst versucht niemand. 14 Sondern ein jeder, der versucht wird, wird von seiner eigenen Begierde gereizt und gelockt. (Бут 3:6; Рим 7:7) 15 Danach, wenn die Begierde empfangen hat, gebiert sie die Sünde; die Sünde aber, wenn sie vollendet ist, gebiert den Tod. (Рим 6:23; Рим 7:10) 16 Irrt euch nicht, meine Lieben. 17 Alle gute Gabe und alle vollkommene Gabe kommt von oben herab, von dem Vater des Lichts^[1], bei dem keine Veränderung ist noch Wechsel von Licht und Finsternis. (Мт 7:11; 1Ів 1:5) 18 Er hat uns geboren nach seinem Willen durch das Wort der Wahrheit, damit wir die Erstlinge seiner Geschöpfe seien. (Ів 1:13; Рим 16:5; 1Пет 1:23)

Hörer und Täter des Wortes

19 Ihr sollt wissen, meine Lieben: Ein jeder Mensch sei schnell zum Hören, langsam zum Reden, langsam zum Zorn. (Прип 29:20; Екл 5:1; Екл 7:9) 20 Denn des Menschen Zorn tut nicht, was vor Gott recht ist. (Прип 29:22; Еф 4:26) 21 Darum legt ab alle Unsauberkeit und alle Bosheit und nehmt das Wort an mit Sanftmut, das in euch gepflanzt ist und Kraft hat, eure Seelen selig zu machen. (1Пет 2:1) 22 Seid aber Täter des Worts und nicht Hörer allein; sonst betrügt ihr euch selbst. (Мт 7:21; Рим 2:13) 23 Denn wenn jemand ein Hörer des Worts ist und nicht ein Täter, der gleicht einem Menschen, der sein leibliches Angesicht im Spiegel beschaut; 24 denn nachdem er sich beschaut hat, geht er davon und vergisst von Stund an, wie er aussah. 25 Wer aber sich vertieft in das vollkommene Gesetz der Freiheit und dabei beharrt und ist nicht ein vergesslicher Hörer, sondern ein Täter, der wird selig sein in seinem Tun. (Рим 8:2; Як 2:12) 26 Wenn jemand meint, er diene Gott, und hält seine Zunge nicht im Zaum, sondern betrügt sein Herz, so ist sein Gottesdienst nichtig. (Як 3:1; 1Пет 3:10) 27 Ein reiner und unbefleckter Gottesdienst vor Gott, dem Vater, ist der: die Waisen und Witwen in ihrer Trübsal besuchen und sich selbst von der Welt unbefleckt halten.