Галатів 3:26-27 | Новий Переклад Українською

Новий Переклад Українською

Віра чи Закон

1 О нерозумні галати! Хто зачарував вас, щоб ви не корилися істині? Адже перед вашими очима був зображений розіп’ятий Ісус Христос. 2 Я хотів би дізнатися від вас лише одне: ви прийняли Духа через діла Закону чи через віру в те, що почули? 3 Невже ви такі нерозумні, що, почавши Духом, зараз закінчуєте тілом^[1]? 4 Невже ви даремно стільки страждали? Не може бути, щоб усе це було даремно! 5 Хіба Той, Хто дарує вам Духа і творить серед вас чудеса, робить це тому, що ви дотримуєтеся Закону, чи тому, що ви повірили в те, що почули? 6 Так само й«Авраам повірив Богові, і це було зараховано йому як праведність».^[2] 7 Зрозумійте, що ті, хто має віру, – це сини Авраама. 8 Писання, передбачивши, що Бог виправдає язичників вірою, заздалегідь проголосило Авраамові Добру Звістку: «Через тебе всі народи будуть благословенні».^[3] 9 Тож ті, хто вірить, благословляються разом з Авраамом, який повірив. 10 Бо всі, хто покладається на діла Закону, знаходяться під прокляттям, як написано: «Проклятий кожен, хто не дотримується всього, що написано в Книзі Закону».^[4] 11 Очевидно, що через Закон ніхто не виправданий перед Богом, оскільки«праведник житиме вірою»,^[5] 12 а Закон не ґрунтується на вірі; навпаки, він говорить: «Хто виконуватиме його настанови, буде жити ними».^[6] 13 Христос викупив нас від прокляття Закону, ставши за нас прокляттям, бо написано: «Проклятий кожен, хто повішений на дереві».^[7] 14 Він викупив нас, щоб благословення, дане Авраамові, прийшло до язичників через Ісуса Христа й щоб через віру ми отримали обітницю Духа.

Закон та обітниця

15 Брати, я говорю по-людському: навіть затверджений людьми заповіт ніхто не скасовує й не вносить у нього доповнень. 16 Ці ж обітниці були дані Авраамові та його нащадку. Писання не говорить«нащадкам», як про багатьох, а«нащадку», як про одного,^[8] а Ним є Христос. 17 Я кажу, що Закон, даний через чотириста тридцять років, не скасовує заповіту, встановленого раніше Богом, і не усуває обітниці. 18 Бо якщо спадщина від Закону, то вже не за обітницею, але Бог дав її Авраамові через обітницю. 19 Для чого тоді Закон? Він був доданий, щоб виявити провини, доки не прийде Нащадок, Якому була дана обітниця. Закон був даний через ангелів рукою посередника. 20 Посередник не потрібен там, де тільки одна сторона, а Бог один. 21 Тож невже Закон суперечить обітницям Божим? Зовсім ні! Бо якби був даний Закон, який міг би дарувати життя, то праведність була б від Закону. 22 Але Писання замкнуло все під гріхом, щоб обітниця через віру в Ісуса Христа^[9] була дана тим, хто вірить.

Діти Божі

23 До приходу віри ми перебували під вартою Закону, замкнені доти, доки не об’явиться віра. 24 Отже, Закон був нашим опікуном, поки не прийшов Христос, щоб ми були виправдані вірою. 25 Коли ж прийшла віра, ми вже не під наглядом опікуна. 26 Тож через віру в Ісуса Христа ви всі діти Божі, 27 бо всі, хто був охрещений у Христі, одяглися в Христа. 28 Нема більше ні юдея, ні язичника, ні раба, ні вільного, ні чоловіка, ні жінки, бо ви всі – одне в Христі Ісусі. 29 Якщо ви належите Христу, то ви нащадки Авраама й, згідно з обітницею, – спадкоємці.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Die Gerechtigkeit aus Glauben

1 O ihr unverständigen Galater! Wer hat euch bezaubert, denen doch Jesus Christus vor die Augen gemalt war als der Gekreuzigte? 2 Das allein will ich von euch erfahren: Habt ihr den Geist empfangen durch des Gesetzes Werke oder durch die Predigt vom Glauben^[1]? 3 Seid ihr so unverständig? Im Geist habt ihr angefangen, wollt ihr’s denn nun im Fleisch vollenden? 4 Habt ihr denn so vieles vergeblich erfahren? Wenn es denn vergeblich war! 5 Der euch nun den Geist darreicht und wirkt solche Taten unter euch, tut er’s durch des Gesetzes Werke oder durch die Predigt vom Glauben? 6 So hat doch »Abraham Gott geglaubt, und es wurde ihm gerechnet zur Gerechtigkeit« (Бут 15:6; Рим 4:3) 7 Erkennt also: Die aus dem Glauben sind, das sind Abrahams Kinder. 8 Die Schrift aber hat zuvor gesehen, dass Gott die Heiden durch den Glauben gerecht macht. Darum hat sie Abraham zuvor verkündigt: »In dir sollen alle Heiden gesegnet werden.« (Бут 12:3; Бут 18:18) 9 So werden nun die, die aus dem Glauben sind, gesegnet mit dem gläubigen Abraham. 10 Denn die aus des Gesetzes Werken leben, die sind unter dem Fluch. Denn es steht geschrieben: »Verflucht sei jeder, der nicht bleibt bei alledem, was geschrieben steht in dem Buch des Gesetzes, dass er’s tue!« (Повт 27:26) 11 Dass aber durchs Gesetz niemand gerecht wird vor Gott, ist offenbar; denn »der Gerechte wird aus Glauben leben« (Рим 1:17; Євр 10:38) 12 Das Gesetz aber ist nicht »aus Glauben«, sondern: »der Mensch, der es tut, wird dadurch leben« (Лев 18:5; Рим 10:5) 13 Christus aber hat uns losgekauft von dem Fluch des Gesetzes, da er zum Fluch wurde für uns – denn es steht geschrieben: »Verflucht ist jeder, der am Holz hängt« –, (Повт 21:23; 2Кор 5:21) 14 auf dass der Segen Abrahams zu den Heiden komme durch Christus Jesus und wir den verheißenen Geist empfingen durch den Glauben. 15 Brüder und Schwestern, ich will nach menschlicher Weise reden: Man hebt doch das Testament eines Menschen nicht auf, wenn es bestätigt ist, noch setzt man etwas hinzu. 16 Nun sind die Verheißungen Abraham zugesagt und seinem Nachkommen. Es heißt nicht: »und den Nachkommen«, als wären viele gemeint, sondern es gilt einem: »und deinem Nachkommen«, welcher ist Christus. (Бут 22:18) 17 Ich meine aber dies: Das Testament, das von Gott zuvor bestätigt worden ist, wird nicht aufgehoben durch das Gesetz, das vierhundertdreißig Jahre danach gegeben wurde, sodass die Verheißung zurückgenommen würde. (Вих 12:40) 18 Denn wenn das Erbe durch das Gesetz erworben würde, so würde es nicht durch Verheißung gegeben; Gott aber hat es Abraham durch Verheißung frei geschenkt.

Der Sinn des Gesetzes

19 Was soll dann das Gesetz? Es wurde hinzugefügt um der Übertretungen willen, bis der Nachkomme käme, dem die Verheißung gilt; verordnet wurde es von Engeln durch die Hand eines Mittlers. (Повт 5:5; Дії 7:38; Дії 7:53; Рим 5:20)

Повт 5:5Дії 7:38Дії 7:53Рим 5:20

20 Ein Mittler aber ist nicht Mittler eines Einzigen, Gott aber ist Einer. (Повт 6:4) 21 Wie? Ist dann das Gesetz gegen Gottes Verheißungen? Das sei ferne! Denn nur, wenn ein Gesetz gegeben worden wäre, das lebendig machen könnte, käme die Gerechtigkeit wirklich aus dem Gesetz. (Повт 6:24; Рим 8:2) 22 Aber die Schrift hat alles eingeschlossen unter die Sünde, damit die Verheißung durch den Glauben an Jesus Christus gegeben würde denen, die glauben. (Рим 3:9; Рим 11:32) 23 Ehe aber der Glaube kam, waren wir unter dem Gesetz verwahrt und eingeschlossen, bis der Glaube offenbart werden sollte. (Гал 4:3) 24 So ist das Gesetz unser Zuchtmeister gewesen auf Christus hin, damit wir durch den Glauben gerecht würden.

Befreiung zur Gotteskindschaft

25 Da nun der Glaube gekommen ist, sind wir nicht mehr unter dem Zuchtmeister. (Рим 10:4) 26 Denn ihr seid alle durch den Glauben Gottes Kinder in Christus Jesus. (Ів 1:12; Рим 8:14; Рим 8:17) 27 Denn ihr alle, die ihr auf Christus getauft seid, habt Christus angezogen. (Рим 6:3; Рим 13:14) 28 Hier ist nicht Jude noch Grieche, hier ist nicht Sklave noch Freier, hier ist nicht Mann noch Frau; denn ihr seid allesamt einer in Christus Jesus. (Бут 1:27; Рим 10:12; 1Кор 12:13) 29 Gehört ihr aber Christus an, so seid ihr ja Abrahams Nachkommen und nach der Verheißung Erben.