Матвія 22 | Новий Переклад Українською

Новий Переклад Українською

Притча про весілля царського сина

1 Ісус у відповідь продовжив говорити притчами: 2 ―Царство Небесне подібне до Царя, який приготував весілля для свого сина. 3 Він надіслав своїх рабів покликати запрошених на весілля, але ті не захотіли прийти. 4 Тоді надіслав інших рабів сказати запрошеним: «Ось я приготував обід, моїх волів та вгодовану худобу вже забито, усе готове. Приходьте на весілля!» 5 Але вони знехтували й пішли: один – на своє поле, інший – торгувати. 6 Інші ж, схопивши його рабів, познущалися над ними та вбили їх. 7 Тоді цар обурився та надіслав своє військо, знищив тих убивць і спалив їхнє місто. 8 І сказав своїм рабам: «Весілля вже готове, а запрошені виявились недостойними. 9 Отже, ідіть на перехрестя доріг та запрошуйте, кого зустрінете, на весілля». 10 Ті раби вийшли на дороги та покликали всіх, кого зустріли, – як поганих, так і добрих; і весільна зала наповнилася гостями. 11 Але коли цар прийшов подивитися на гостей, то побачив там чоловіка, який не був одягнений у весільний одяг. 12 І сказав йому: «Друже, як ти зайшов сюди, не маючи весільного одягу?» Проте той мовчав. 13 Тоді Цар сказав слугам: «Зв’яжіть йому руки та ноги й викиньте до зовнішньої тьми. Там буде плач та скрегіт зубів. 14 Адже багато покликаних, та мало обраних».

Кесареві – Кесареве, а Богові – Боже

15 Тоді фарисеї пішли та радились, як спіймати Ісуса на слові. 16 І надіслали до Нього своїх учнів разом з іродіанами, які запитали: ―Учителю, ми знаємо, що Ти праведний і правдиво навчаєш Божого шляху, ні на кого не зважаєш, адже не дивишся на людське обличчя. 17 Отже, скажи нам, як Ти вважаєш: чи годиться платити податок Кесареві, чи ні? 18 Але Ісус, зрозумівши їхнє лукавство, сказав: ―Чому ви випробовуєте Мене, лицеміри? 19 Покажіть Мені монету для податку. Вони принесли Йому динарій. 20 Він сказав їм: ―Чиє це зображення та напис? 21 Вони відповіли: ―Кесаря! Тоді Він сказав їм: ―Тож віддайте Кесареві – Кесареве, а Богові – Боже! 22 Почувши це, вони здивувалися й, залишивши Його, пішли геть.

Питання про воскресіння

23 Того ж дня прийшли до Нього садукеї, які кажуть, що не існує воскресіння з мертвих, і запитали Його: 24 ―Учителю, Мойсей сказав: «Якщо хтось помре, не маючи дітей, то нехай його брат одружиться з дружиною померлого та підніме нащадка своєму братові».^[1] 25 Було ж у нас семеро братів. Перший одружився та помер, і, не маючи дітей, залишив дружину своєму братові. 26 Так само другий і третій – аж до сьомого. 27 Після всіх померла й жінка. 28 Отже, при воскресінні дружиною котрого з семи вона буде? Адже всі мали її за дружину. 29 Ісус у відповідь сказав їм: ―Помиляєтеся, бо не знаєте ані Писання, ані сили Божої. 30 При воскресінні не одружуються й не виходять заміж, а є як ангели на небі. 31 А щодо воскресіння з мертвих, хіба ви не читали, що сказав вам Бог: 32 «Я – Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова»?^[2] Він є Богом не мертвих, а живих! 33 Почувши це, люди були здивовані Його вченням.

Найбільша заповідь

34 Фарисеї, почувши, що Він змусив садукеїв замовкнути, зібралися разом. 35 Один із них, учитель Закону, запитав Його, випробовуючи: 36 ―Учителю, яка заповідь найбільша в Законі? 37 Він відповів йому: ―«Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, усією своєю душею і всім своїм розумінням!»^[3] 38 Це перша та найбільша заповідь. 39 А друга подібна до неї: «Люби ближнього свого, як самого себе».^[4] 40 На ці дві заповіді спираються весь Закон та Пророки.

Чи є Христос Сином Давидовим?

41 Коли зібралися фарисеї, Ісус запитав їх: 42 ―Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син? Вони відповіли: ―Давидів! 43 Він сказав: ―Як же тоді Давид у Дусі називає Його Господом, коли каже: 44 «Господь сказав Господеві моєму: „Сядь праворуч від Мене, доки Я не покладу ворогів Твоїх, як підніжок для Твоїх ніг“».^[5] (Пс 109:1) 45 Отже, якщо Давид називає Його Господом, як Він може бути його Сином? 46 І ніхто не міг Йому відповісти ані слова. Від того дня ніхто не наважувався запитувати Його.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Die königliche Hochzeit

1 Und Jesus fing an und redete abermals in Gleichnissen zu ihnen und sprach: (Лк 14:16) 2 Das Himmelreich gleicht einem König, der seinem Sohn die Hochzeit ausrichtete. (Ів 3:29; Об 19:7) 3 Und er sandte seine Knechte aus, die Gäste zur Hochzeit zu rufen; doch sie wollten nicht kommen. 4 Abermals sandte er andere Knechte aus und sprach: Sagt den Gästen: Siehe, meine Mahlzeit habe ich bereitet, meine Ochsen und mein Mastvieh ist geschlachtet und alles ist bereit; kommt zur Hochzeit! 5 Aber sie verachteten das und gingen weg, einer auf seinen Acker, der andere an sein Geschäft. 6 Die Übrigen aber ergriffen seine Knechte, verhöhnten und töteten sie. (Мт 21:35) 7 Da wurde der König zornig und schickte seine Heere aus und brachte diese Mörder um und zündete ihre Stadt an. (Мт 24:2) 8 Dann sprach er zu seinen Knechten: Die Hochzeit ist zwar bereit, aber die Gäste waren’s nicht wert. 9 Darum geht hinaus auf die Straßen und ladet zur Hochzeit ein, wen ihr findet. 10 Und die Knechte gingen auf die Straßen hinaus und brachten zusammen alle, die sie fanden, Böse und Gute; und der Hochzeitssaal war voll mit Gästen. (Мт 13:47) 11 Da ging der König hinein zum Mahl, sich die Gäste anzusehen, und sah da einen Menschen, der hatte kein hochzeitliches Gewand an, (Об 19:8) 12 und sprach zu ihm: Freund, wie bist du hier hereingekommen und hast doch kein hochzeitliches Gewand an? Er aber verstummte. 13 Da sprach der König zu seinen Dienern: Bindet ihm Hände und Füße und werft ihn in die äußerste Finsternis! Da wird sein Heulen und Zähneklappern. 14 Denn viele sind berufen, aber wenige sind auserwählt.

Die Frage nach der Steuer (Der Zinsgroschen)

15 Da gingen die Pharisäer hin und hielten Rat, dass sie ihn fingen in seinen Worten, (Мр 12:13; Лк 20:20) 16 und sandten zu ihm ihre Jünger samt den Anhängern des Herodes^[1]. Die sprachen: Meister, wir wissen, dass du wahrhaftig bist und lehrst den Weg Gottes recht und fragst nach niemand; denn du achtest nicht das Ansehen der Menschen. (Ів 3:2) 17 Darum sage uns, was meinst du: Ist’s recht, dass man dem Kaiser Steuern zahlt, oder nicht? 18 Da nun Jesus ihre Bosheit merkte, sprach er: Ihr Heuchler, was versucht ihr mich? 19 Zeigt mir die Steuermünze! Und sie reichten ihm einen Silbergroschen. 20 Und er sprach zu ihnen: Wessen Bild und Aufschrift ist das? 21 Sie sprachen zu ihm: Des Kaisers. Da sprach er zu ihnen: So gebt dem Kaiser, was des Kaisers ist, und Gott, was Gottes ist! (Рим 13:7) 22 Als sie das hörten, wunderten sie sich, ließen von ihm ab und gingen davon.

Die Frage nach der Auferstehung

23 An demselben Tage traten Sadduzäer zu ihm, die sagen, es gebe keine Auferstehung, und fragten ihn (Мр 12:18; Лк 20:27; Дії 4:2; Дії 23:6; Дії 23:8)

Мр 12:18Лк 20:27Дії 4:2Дії 23:6Дії 23:8

24 und sprachen: Meister, Mose hat gesagt: »Wenn einer stirbt und hat keine Kinder, so soll sein Bruder die Frau heiraten und seinem Bruder Nachkommen erwecken.« (Бут 38:8; Повт 25:5) 25 Nun waren bei uns sieben Brüder. Der erste heiratete und starb; und weil er keine Nachkommen hatte, hinterließ er seine Frau seinem Bruder; 26 desgleichen der zweite und der dritte bis zum siebenten. 27 Zuletzt nach allen starb die Frau. 28 Nun in der Auferstehung: Wessen Frau wird sie sein von diesen sieben? Sie haben sie ja alle gehabt. 29 Jesus aber antwortete und sprach zu ihnen: Ihr irrt, weil ihr weder die Schrift kennt noch die Kraft Gottes. 30 Denn in der Auferstehung werden sie weder heiraten noch sich heiraten lassen, sondern sie sind wie Engel im Himmel. 31 Habt ihr denn nicht gelesen von der Auferstehung der Toten, was euch gesagt ist von Gott, der da spricht: (Вих 3:6) 32 »Ich bin der Gott Abrahams und der Gott Isaaks und der Gott Jakobs«? Gott ist nicht ein Gott der Toten, sondern der Lebenden. 33 Und als das Volk das hörte, entsetzten sie sich über seine Lehre.

Die Frage nach dem höchsten Gebot

34 Als aber die Pharisäer hörten, dass er den Sadduzäern das Maul gestopft hatte, versammelten sie sich. (Мр 12:28; Лк 10:25) 35 Und einer von ihnen, ein Lehrer des Gesetzes, versuchte ihn und fragte: 36 Meister, welches ist das höchste Gebot im Gesetz? 37 Jesus aber sprach zu ihm: »Du sollst den Herrn, deinen Gott, lieben von ganzem Herzen, von ganzer Seele und von ganzem Gemüt^[2]« (Повт 6:5) 38 Dies ist das höchste und erste Gebot. 39 Das andere aber ist dem gleich: »Du sollst deinen Nächsten lieben wie dich selbst« (Лев 19:18) 40 In diesen beiden Geboten hängt das ganze Gesetz und die Propheten. (Мт 7:12; Рим 13:9)

Der Sohn Davids

41 Als nun die Pharisäer beieinander waren, fragte sie Jesus (Мр 12:34; Лк 20:40) 42 und sprach: Was denkt ihr von dem Christus? Wessen Sohn ist er? Sie sprachen zu ihm: Davids. (Іс 11:1; Ів 7:42) 43 Er sprach zu ihnen: Wie nennt ihn dann David im Geist »Herr«, wenn er sagt: 44 »Der Herr sprach zu meinem Herrn: Setze dich zu meiner Rechten, bis ich deine Feinde unter deine Füße lege«? (Мт 26:64) 45 Wenn nun David ihn Herr nennt, wie ist er dann sein Sohn? 46 Und niemand konnte ihm ein Wort antworten, auch wagte niemand von dem Tage an, ihn hinfort zu fragen.