Луки 1 | Новий Переклад Українською

Новий Переклад Українською

Посвячення Теофілу

1 Оскільки багато хто вже намагався скласти розповідь про події, які сталися між нами, 2 у такий спосіб, як їх передали нам люди, що від самого початку були свідками й котрі стали служителями Слова, 3 то і я вирішив, дослідивши все ретельно від самого початку, написати тобі, поважний Теофіле, усе послідовно, 4 щоб ти міг досконало пізнати достовірність слів, яких був навчений.

Сповіщення народження Івана Хрестителя

5 За днів Ірода, царя Юдеї, був один священник, на ім’я Захарія, із черги Авія,^[1] та його дружина, на ім’я Єлизавета, одна з дочок Аарона. 6 Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконуючи всі заповіді та настанови Господа. 7 У них не було дітей, бо Єлизавета була безплідна, і обоє були похилого віку. 8 Одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом, 9 згідно зі звичаєм священства, випало йому через жереб зайти до Храму Господнього та кадити. 10 Усе зібрання народу молилося зовні, коли прийшов час кадити. 11 Тоді ангел Господній з’явився перед ним, стоячи з правого боку жертовника для кадіння. 12 Коли Захарія побачив його, то жахнувся, і страх охопив його. 13 Але ангел сказав йому: ―Не бійся, Захаріє, твоя молитва почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і назвеш його Іван. 14 Ти будеш радісним та щасливим, і багато хто радітиме його народженню. 15 Він буде великий перед Господом, вина та міцного напою не питиме; і Дух Святий наповнить його ще з лона його матері. 16 І багатьох синів Ізраїлю він наверне до Господа Бога свого. 17 Він ітиме перед Ним у дусі й силі Іллі, наверне серця батьків до дітей та непокірних до мудрості праведних, щоб підготувати народ до приходу Господа.^[2] 18 Захарія відповів ангелу: ―Як я дізнаюся про це? Я вже старий, і дружина моя в похилих літах. 19 Ангел у відповідь сказав йому: ―Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано сказати тобі цю добру звістку, 20 але тепер ти будеш мовчати й не зможеш говорити до дня, коли все це станеться, бо ти не повірив моїм словам, котрі здійсняться свого часу! 21 Народ же чекав на Захарію та дивувався, чому він затримується в Храмі. 22 Коли ж він вийшов, то вже не міг говорити, і всі зрозуміли, що в Храмі він бачив видіння. Захарія звертався до них знаками та залишався німим. 23 Після закінчення днів його служіння, він повернувся додому. 24 Невдовзі після цього Єлизавета, його дружина, завагітніла й п’ять місяців ховалася, кажучи: 25 «Ось що для мене зробив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти ганьбу мою між людьми».

Сповіщення народження Ісуса

26 Шостого місяця Бог надіслав ангела Гавриїла в галілейське місто, яке називалося Назарет, 27 до діви, що була заручена з чоловіком, на ім’я Йосиф, з дому Давида. Ім’я діви було Марія. 28 Прийшовши до неї, ангел промовив: ―Радій, та, що отримала благодать! Господь із тобою! Благословенна ти між жінками. 29 Ці слова здивували її, і вона почала роздумувати, що може означати це привітання. 30 Ангел відповів їй: ―Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога. 31 Ось завагітнієш та народиш Сина, і назвеш Його Ісус. 32 Він буде великий, і Його називатимуть Сином Всевишнього. Господь Бог дасть Йому престол Давида, батька Його.^[3] 33 Він царюватиме над домом Якова повіки, і Його Царству не буде кінця. 34 Марія відповіла ангелу: ―Як же це станеться, якщо я не була з чоловіком? 35 У відповідь ангел сказав: ―Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього обгорне тебе, тому Святий, Який народиться, назветься Сином Божим. 36 Ось Єлизавета, твоя родичка, завагітніла у своїй старості й чекає на сина; і оце вже шостий місяць тій, що її звуть безплідною, 37 бо у Бога ніяке слово не буває безсилим. 38 Марія відповіла: ―Ось я, раба Господня, нехай усе станеться за словом твоїм. І ангел відійшов від неї.

Марія відвідує Єлизавету

39 Тими днями Марія зібралася й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, в одне з міст Юдиних. 40 Вона зайшла в дім Захарії і привітала Єлизавету. 41 Коли Єлизавета почула привітання Марії, то дитя в її лоні заворушилося від радості, а Єлизавета наповнилася Духом Святим. 42 Вона голосно промовила: ―Благословенна ти між жінками, і благословенна Дитина, Яку ти народиш! 43 І звідкіля мені це, що мати Господа мого прийшла до мене? 44 Як тільки я почула голос твого привітання, дитина в моєму лоні заворушилася від радості. 45 Блаженна та, яка повірила, що здійсниться все сказане їй від Господа!

Марія прославляє Господа

46 І сказала Марія: «Величає душа моя Господа, 47 та радіє дух мій у Бозі, Спасителі моєму, 48 бо зглянувся Він на покору раби Своєї. Ось чому віднині всі покоління називатимуть мене блаженною, 49 бо велике вчинив мені Всемогутній. Святе ім’я Його! 50 Милість Свою Він показує з роду в рід тим, хто боїться Його. 51 Він зробив велику справу Своєю рукою, розсіяв гордих у думках сердець їхніх. 52 Скинув сильних з престолу та підняв принижених. 53 Голодних нагодував благами, а заможних відіслав ні з чим. 54 Допоміг Ізраїлеві, слузі Своєму, згадавши милість, 55 так, як обіцяв батькам нашим, Авраамові та нащадкам його повіки!» 56 Марія залишилася з Єлизаветою три місяці, а потім повернулася до себе додому.

Народження Івана Хрестителя

57 Коли настав час, Єлизавета народила сина. 58 І почули сусіди та родичі, що Господь проявив Свою велику милість до неї, та раділи разом із нею. 59 Восьмого дня, коли прийшли обрізати немовля, хотіли назвати його ім’ям батька – Захарія. 60 Але мати його відповіла: ―Ні! Він буде називатися Іван. 61 А вони сказали їй: ―У твоїй родині немає нікого, названого таким ім’ям. 62 Знаками запитали його батька, як він бажає його назвати. 63 Він попросив дощечку для запису та написав: «Його ім’я – Іван!» І всі дивувалися. 64 Тієї ж миті відкрилися його вуста: він почав говорити, благословляючи Бога. 65 І страх охопив усіх сусідів, і всюди в гірській частині Юдеї говорили про ці події. 66 Кожен, хто чув це, говорив у своєму серці: «Ким же стане це дитя?» Бо рука Господа була з ним.

Пророцтво Захарії

67 Захарія, батько його, наповнився Духом Святим і почав пророкувати: 68 «Благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він на допомогу та визволив народ Свій. 69 Він підняв нам ріг спасіння у домі Давида, слуги Свого, 70 як заповів колись у давнину через вуста Своїх святих пророків, 71 що визволить нас від ворогів наших та від усіх, хто ненавидить нас. 72 Він проявив милість до батьків наших, пам’ятаючи про Свій святий заповіт, 73 обітницю, яку Він дав нашому батькові Аврааму,^[4] – 74 визволити нас від руки ворогів, щоб ми служили Йому без страху 75 у святості й праведності перед лицем Його в усі дні наші. 76 І ти, дитино, назвешся пророком Всевишнього, бо йтимеш перед Господом, готуючи шляхи Йому, 77 щоб дати пізнання спасіння народові Його, через прощення гріхів їхніх. 78 Через велику милість Бога нашого, з якою прийде нам на допомогу, як Вранішня Зоря з висоти, 79 щоб засіяти над тими, що живуть у темряві й у тіні смерті, спрямовуючи наші кроки на шлях миру». 80 Дитина ж росла та зміцнювалась духом і перебувала в пустелі до дня, коли з’явилася перед Ізраїлем.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

1 Da es nun schon viele unternommen haben, Bericht zu geben von den Geschichten, die sich unter uns erfüllt haben, 2 wie uns das überliefert haben, die es von Anfang an selbst gesehen haben und Diener des Wortes gewesen sind, (1Ів 1:1) 3 habe auch ich’s für gut gehalten, nachdem ich alles von Anfang an sorgfältig erkundet habe, es für dich, hochgeehrter Theophilus, in guter Ordnung aufzuschreiben, (Дії 1:1; Кол 4:14) 4 auf dass du den sicheren Grund der Lehre erfährst, in der du unterrichtet bist.

Die Ankündigung der Geburt Johannes des Täufers

5 Zu der Zeit des Herodes, des Königs von Judäa, lebte ein Priester von der Ordnung Abija mit Namen Zacharias, und seine Frau war von den Töchtern Aaron, die hieß Elisabeth. (ЛЄр 24:10; ЛЄр 24:19) 6 Sie waren aber alle beide gerecht und fromm vor Gott und lebten in allen Geboten und Satzungen des Herrn untadelig. 7 Und sie hatten kein Kind; denn Elisabeth war unfruchtbar, und beide waren hochbetagt. 8 Und es begab sich, als Zacharias den Priesterdienst vor Gott versah, da seine Ordnung an der Reihe war, 9 dass ihn nach dem Brauch der Priesterschaft das Los traf, das Räucheropfer darzubringen; und er ging in den Tempel des Herrn. (Вих 30:7) 10 Und die ganze Menge des Volkes betete draußen zur Stunde des Räucheropfers. 11 Da erschien ihm der Engel des Herrn, der stand an der rechten Seite des Räucheraltars. 12 Und als Zacharias ihn sah, erschrak er, und Furcht überfiel ihn. 13 Aber der Engel sprach zu ihm: Fürchte dich nicht, Zacharias, denn dein Gebet ist erhört, und deine Frau Elisabeth wird dir einen Sohn gebären, dem sollst du den Namen Johannes geben. 14 Und du wirst Freude und Wonne haben, und viele werden sich über seine Geburt freuen. 15 Denn er wird groß sein vor dem Herrn; Wein und starkes Getränk wird er nicht trinken und wird schon von Mutterleib an erfüllt werden mit dem Heiligen Geist. (Суд 13:4) 16 Und er wird viele der Israeliten zu dem Herrn, ihrem Gott, bekehren. 17 Und er wird vor ihm hergehen im Geist und in der Kraft des Elia, zu bekehren die Herzen der Väter zu den Kindern und die Ungehorsamen zu der Klugheit der Gerechten, zuzurichten dem Herrn ein Volk, das wohl vorbereitet ist. (Мал 3:1; Мал 3:23; Мт 17:11) 18 Und Zacharias sprach zu dem Engel: Woran soll ich das erkennen? Denn ich bin alt und meine Frau ist hochbetagt. (Бут 18:11) 19 Der Engel antwortete und sprach zu ihm: Ich bin Gabriel, der vor Gott steht, und bin gesandt, mit dir zu reden und dir dies zu verkündigen. (Дан 8:16) 20 Und siehe, du wirst verstummen und nicht reden können bis zu dem Tag, an dem dies geschehen wird, weil du meinen Worten nicht geglaubt hast, die erfüllt werden sollen zu ihrer Zeit. 21 Und das Volk wartete auf Zacharias und wunderte sich, dass er so lange im Tempel blieb. 22 Als er aber herauskam, konnte er nicht mit ihnen reden; und sie merkten, dass er eine Erscheinung gehabt hatte im Tempel. Und er winkte ihnen und blieb stumm. 23 Und es begab sich, als die Zeit seines Dienstes um war, da ging er heim in sein Haus. 24 Nach diesen Tagen wurde seine Frau Elisabeth schwanger und hielt sich fünf Monate verborgen und sprach: 25 So hat der Herr an mir getan in den Tagen, als er mich angesehen hat, um meine Schmach unter den Menschen von mir zu nehmen. (Бут 30:23)

Die Ankündigung der Geburt Jesu

26 Und im sechsten Monat wurde der Engel Gabriel von Gott gesandt in eine Stadt in Galiläa, die heißt Nazareth, 27 zu einer Jungfrau, die vertraut^[1] war einem Mann mit Namen Josef vom Hause David; und die Jungfrau hieß Maria. (Мт 1:16; Мт 1:18) 28 Und der Engel kam zu ihr hinein und sprach: Sei gegrüßt, du Begnadete^[2]! Der Herr ist mit dir! 29 Sie aber erschrak über die Rede und dachte: Welch ein Gruß ist das? 30 Und der Engel sprach zu ihr: Fürchte dich nicht, Maria! Du hast Gnade bei Gott gefunden. 31 Siehe, du wirst schwanger werden und einen Sohn gebären, dem sollst du den Namen Jesus geben. (Іс 7:14; Мт 1:21) 32 Der wird groß sein und Sohn des Höchsten genannt werden; und Gott der Herr wird ihm den Thron seines Vaters David geben, (Іс 9:6) 33 und er wird König sein über das Haus Jakob in Ewigkeit, und sein Reich wird kein Ende haben. 34 Da sprach Maria zu dem Engel: Wie soll das zugehen, da ich doch von keinem Manne weiß? 35 Der Engel antwortete und sprach zu ihr: Der Heilige Geist wird über dich kommen, und die Kraft des Höchsten wird dich überschatten; darum wird auch das Heilige, das geboren wird, Gottes Sohn genannt werden. (Мт 1:18; Мт 1:20) 36 Und siehe, Elisabeth, deine Verwandte, ist auch schwanger mit einem Sohn, in ihrem Alter, und ist jetzt im sechsten Monat, sie, von der man sagt, dass sie unfruchtbar sei. 37 Denn bei Gott ist kein Ding unmöglich. (Бут 18:14) 38 Maria aber sprach: Siehe, ich bin des Herrn Magd; mir geschehe, wie du gesagt hast. Und der Engel schied von ihr.

Marias Besuch bei Elisabeth (Mariä Heimsuchung)

39 Maria aber machte sich auf in diesen Tagen und ging eilends in das Gebirge zu einer Stadt in Juda 40 und kam in das Haus des Zacharias und begrüßte Elisabeth. 41 Und es begab sich, als Elisabeth den Gruß Marias hörte, hüpfte das Kind in ihrem Leibe. Und Elisabeth wurde vom Heiligen Geist erfüllt 42 und rief laut und sprach: Gesegnet bist du unter den Frauen, und gesegnet ist die Frucht deines Leibes! 43 Und wie geschieht mir, dass die Mutter meines Herrn zu mir kommt? 44 Denn siehe, als ich die Stimme deines Grußes hörte, hüpfte das Kind vor Freude in meinem Leibe. 45 Ja, selig ist, die da geglaubt hat! Denn es wird vollendet werden, was ihr gesagt ist von dem Herrn. (Лк 11:27)

Marias Lobgesang

46 Und Maria sprach: Meine Seele erhebt den Herrn, (1Сам 2:1) 47 und mein Geist freuet sich Gottes, meines Heilandes; 48 denn er hat die Niedrigkeit seiner Magd angesehen. Siehe, von nun an werden mich selig preisen alle Kindeskinder. 49 Denn er hat große Dinge an mir getan, der da mächtig ist und dessen Name heilig ist. 50 Und seine Barmherzigkeit währet für und für bei denen, die ihn fürchten. (Пс 103:13; Пс 103:17) 51 Er übt Gewalt mit seinem Arm und zerstreut, die hoffärtig sind in ihres Herzens Sinn. (Бут 11:8) 52 Er stößt die Gewaltigen vom Thron und erhebt die Niedrigen. (Пс 147:6) 53 Die Hungrigen füllt er mit Gütern und lässt die Reichen leer ausgehen. (Пс 34:11; Пс 107:9) 54 Er gedenkt der Barmherzigkeit und hilft seinem Diener Israel auf,^[3] 55 wie er geredet hat zu unsern Vätern, Abraham und seinen Nachkommen in Ewigkeit. (Бут 17:7; Бут 18:18) 56 Und Maria blieb bei ihr etwa drei Monate; danach kehrte sie wieder heim.

Die Geburt Johannes des Täufers

57 Und für Elisabeth kam die Zeit, dass sie gebären sollte; und sie gebar einen Sohn. 58 Und ihre Nachbarn und Verwandten hörten, dass der Herr große Barmherzigkeit an ihr getan hatte, und freuten sich mit ihr. 59 Und es begab sich am achten Tag, da kamen sie, das Kindlein zu beschneiden, und wollten es nach seinem Vater Zacharias nennen. (Бут 17:12) 60 Aber seine Mutter antwortete und sprach: Nein, sondern er soll Johannes heißen. 61 Und sie sprachen zu ihr: Ist doch niemand in deiner Verwandtschaft, der so heißt. 62 Und sie winkten seinem Vater, wie er ihn nennen lassen wollte. 63 Und er forderte eine kleine Tafel und schrieb: Er heißt Johannes. Und sie wunderten sich alle. 64 Und sogleich wurde sein Mund und seine Zunge aufgetan, und er redete und lobte Gott. 65 Und es kam Furcht über alle Nachbarn; und diese ganze Geschichte wurde bekannt auf dem ganzen Gebirge Judäas. 66 Und alle, die es hörten, nahmen’s zu Herzen und sprachen: Was wird aus diesem Kindlein werden? Denn die Hand des Herrn war mit ihm.

Der Lobgesang des Zacharias

67 Und sein Vater Zacharias wurde vom Heiligen Geist erfüllt, weissagte und sprach: 68 Gelobt sei der Herr, der Gott Israels! Denn er hat besucht und erlöst sein Volk (Лк 7:16) 69 und hat uns aufgerichtet ein Horn^[4] des Heils im Hause seines Dieners David – (1Сам 2:10; Пс 18:3; Пс 132:17) 70 wie er vorzeiten geredet hat durch den Mund seiner heiligen Propheten –, 71 dass er uns errettete von unsern Feinden und aus der Hand aller, die uns hassen, 72 und Barmherzigkeit erzeigte unsern Vätern und gedächte an seinen heiligen Bund, (Бут 17:7) 73 an den Eid, den er geschworen hat unserm Vater Abraham, uns zu geben, (Бут 22:16; Мих 7:20) 74 dass wir, erlöst aus der Hand der Feinde, ihm dienten ohne Furcht 75 unser Leben lang in Heiligkeit und Gerechtigkeit vor seinen Augen. (Тит 2:12; Тит 2:14) 76 Und du, Kindlein, wirst Prophet des Höchsten heißen. Denn du wirst dem Herrn vorangehen, dass du seinen Weg bereitest (Мал 3:1) 77 und Erkenntnis des Heils gebest seinem Volk in der Vergebung ihrer Sünden, (Єр 31:34) 78 durch die herzliche Barmherzigkeit unseres Gottes, durch die uns besuchen wird das aufgehende Licht aus der Höhe, (Іс 60:1) 79 auf dass es erscheine denen, die sitzen in Finsternis und Schatten des Todes, und richte unsere Füße auf den Weg des Friedens. (Іс 9:1) 80 Und das Kindlein wuchs und wurde stark im Geist. Und er war in der Wüste bis zu dem Tag, an dem er vor das Volk Israel treten sollte. (Мт 3:1)