1Савл, ще дихаючи погрозою вбивства та злобою на учнів Господа, пішов до первосвященника2та попросив у нього листи до синагог Дамаска, щоб він міг арештовувати й приводити до Єрусалима послідовників Шляху, як чоловіків, так і жінок.3Коли він вже наближався до Дамаска, раптом засяяло світло з неба навколо нього.4Він упав на землю й почув голос: ―Савле! Савле! Чому ти переслідуєш Мене?5Він спитав: ―Хто Ти, Господи? Ісус відповів: ―Я Ісус, Якого ти переслідуєш. Тяжко тобі бити ногою колючку!6Налякавшись, він із трепетом сказав: ―Господи, що хочеш, щоб я робив? Господь сказав:[1] ―Підведися та йди до міста, і там скажуть тобі, що треба робити.7Люди, які подорожували разом із ним, стояли онімілі: вони чули голос, але нікого не бачили.8Савл підвівся із землі, і хоча очі були розплющені, нічого не бачив. Тому його взяли за руки й привели в Дамаск.9Три дні він нічого не бачив, не їв і не пив.10У Дамаску був учень, на ім’я Ананія. Господь сказав йому у видінні: ―Ананіє! Він відповів: ―Так, Господи!11Господь сказав йому: ―Встань та йди на вулицю, яка зветься Прямою, і в домі Юди запитай чоловіка з Тарса, на ім’я Савл. Бо ось він зараз молиться12й у видінні побачив чоловіка, на ім’я Ананія, що увійшов та поклав на нього руки, щоб він знову міг бачити.13Ананія відповів: ―Господи, я від багатьох людей чув про цього чоловіка, як багато лиха він заподіяв Твоїм святим у Єрусалимі.14І сюди він прийшов, отримавши повноваження від первосвященників, заарештовувати всіх, хто призиває Твоє ім’я.15Але Господь сказав йому: ―Іди, бо цей чоловік – знаряддя, обране Мною для того, щоб звістити Моє ім’я язичникам, царям та синам Ізраїлю.16Я покажу йому, скільки він має вистраждати за Моє ім’я.17Ананія пішов, зайшов у дім і, поклавши руки на Савла, сказав: «Брате Савле, Господь Ісус, Який з’явився тобі дорогою сюди, надіслав мене до тебе, щоб ти знову міг бачити та був наповнений Святим Духом».18І вмить немовби луска впала з його очей, він знову міг бачити й, піднявшись, був охрещений.
Савл проповідує в Дамаску
19Потім він поїв, і до нього повернулися сили. Савл залишився кілька днів разом з учнями в Дамаску20й одразу почав проповідувати в синагогах, що Ісус – Син Божий.21Усі, хто його чув, здивовано казали: «Хіба це не той, хто знищував у Єрусалимі тих, що призивали це ім’я, і сюди він прийшов, щоб їх зв’язати та привести до первосвященників?»22А Савл усе більше зміцнювався й бентежив юдеїв, що жили в Дамаску, доводячи, що Ісус є Христос.23Коли минуло багато днів, юдеї змовилися вбити його.24Однак Савл дізнався про цю змову. Вони вдень та вночі стежили за воротами, щоб убити його.25Але учні, узявши його, вночі спустили в кошику по стіні.
Савл у Єрусалимі
26Коли Савл прибув до Єрусалима, то намагався приєднатися до учнів, але вони боялися й не вірили, що він теж учень.27Тоді Варнава взяв його, привів до апостолів та розповів їм, як у дорозі Савл побачив Господа, і як Він говорив до нього, і як у Дамаску він сміливо проповідував в ім’я Ісуса.28І Савл залишився з ними, вільно виходячи та входячи в Єрусалим. Він сміливо проповідував в ім’я Господа,29говорив та сперечався з грекомовними юдеями, і вони намагалися вбити його.30Коли брати довідалися про це, то вивели його до Кесарії, а потім доправили до Тарса.31Церква у всій Юдеї, Галілеї та Самарії мала спокій, зміцнювалась, ходила в страху Господньому й, отримуючи втіху Святого Духа, зростала.
Зцілення Енея
32Петро, проходячи через усі міста, прийшов до святих, які мешкали в Лідді.33Там знайшов чоловіка, на ім’я Еней, який уже вісім років лежав у ліжку, адже був паралізований.34Петро промовив до нього: «Енею, Ісус Христос зцілює тебе, підведись і збери своє ліжко». І вмить той піднявся.35Усі жителі Лідди та Сарона, які побачили його, навернулися до Господа.
Воскресіння Тавіти
36У Яффі була одна учениця, на ім’я Тавіта (що перекладається як«сарна»[2]). Її життя завжди було повне добрих вчинків та милостинь, які вона робила.37Саме в той час вона захворіла й померла. Її обмили та поклали у верхню кімнату.38Оскільки Лідда знаходиться близько до Яффи, учні, почувши, що Петро знаходиться там, надіслали до нього двох чоловіків просити його: «Прийди до нас скоріше!»39Петро пішов разом із ними й, коли прийшов, його повели у верхню кімнату. Усі вдови зібралися біля нього, вони плакали й показували сорочки та іншу одежу, яку Тавіта робила, коли була разом із ними.40Петро вивів усіх із кімнати, став на коліна та помолився. Потім, повернувшись до тіла померлої, сказав: «Тавіто, встань!» Вона розплющила очі й, побачивши Петра, сіла.41Він, узявши її за руку, допоміг їй піднятися. Потім, покликавши святих та вдів, представив її живою.42Про це стало відомо у всій Яффі, і багато людей увірувало в Господа.43Петро ж перебував у Яффі ще багато днів у Симона, який обробляв шкіру.
1Saulus aber schnaubte noch mit Drohen und Morden gegen die Jünger des Herrn und ging zum Hohenpriester (Дії 8:3; Дії 22:3; Дії 26:9)2und bat ihn um Briefe nach Damaskus an die Synagogen, dass er Anhänger dieses Weges[1], Männer und Frauen, wenn er sie fände, gefesselt nach Jerusalem führe. (Дії 22:4)3Als er aber auf dem Wege war und in die Nähe von Damaskus kam, umleuchtete ihn plötzlich ein Licht vom Himmel; (1Кор 15:8)4und er fiel auf die Erde und hörte eine Stimme, die sprach zu ihm: Saul, Saul, was verfolgst du mich?5Er aber sprach: Herr, wer bist du? Der sprach: Ich bin Jesus, den du verfolgst.6Steh auf und geh in die Stadt; da wird man dir sagen, was du tun sollst.7Die Männer aber, die seine Gefährten waren, standen sprachlos da; denn sie hörten zwar die Stimme, sahen aber niemanden.8Saulus aber richtete sich auf von der Erde; und als er seine Augen aufschlug, sah er nichts. Sie nahmen ihn aber bei der Hand und führten ihn nach Damaskus;9und er konnte drei Tage nicht sehen und aß nicht und trank nicht.10Es war aber ein Jünger in Damaskus mit Namen Hananias; dem erschien der Herr und sprach: Hananias! Und er sprach: Hier bin ich, Herr.11Der Herr sprach zu ihm: Steh auf und geh in die Straße, die die Gerade heißt, und frage in dem Haus des Judas nach einem Mann mit Namen Saulus von Tarsus. Denn siehe, er betet12und hat in einer Erscheinung einen Mann gesehen mit Namen Hananias, der zu ihm hereinkam und ihm die Hände auflegte, dass er wieder sehend werde.13Hananias aber antwortete: Herr, ich habe von vielen gehört über diesen Mann, wie viel Böses er deinen Heiligen in Jerusalem angetan hat;14und hier hat er Vollmacht von den Hohenpriestern, alle gefangen zu nehmen, die deinen Namen anrufen.15Doch der Herr sprach zu ihm: Geh nur hin; denn dieser ist mein auserwähltes Werkzeug, dass er meinen Namen trage vor Heiden und vor Könige und vor das Volk Israel. (Дії 13:46; Дії 26:2; Дії 27:24; Гал 1:15)16Ich will ihm zeigen, wie viel er leiden muss um meines Namens willen. (Мт 10:22; Лк 21:12; 2Кор 11:23)17Und Hananias ging hin und kam in das Haus und legte die Hände auf ihn und sprach: Lieber Bruder Saul, der Herr hat mich gesandt, Jesus, der dir auf dem Wege hierher erschienen ist, dass du wieder sehend und mit dem Heiligen Geist erfüllt werdest.18Und sogleich fiel es von seinen Augen wie Schuppen, und er wurde wieder sehend; und er stand auf, ließ sich taufen
Saulus in Damaskus und Jerusalem
19und nahm Speise zu sich und stärkte sich. Saulus blieb aber einige Tage bei den Jüngern in Damaskus.20Und alsbald predigte er in den Synagogen von Jesus, dass dieser Gottes Sohn sei. (Лк 1:35; Лк 3:22; Лк 22:70; Ів 1:49; Ів 11:27)21Alle aber, die es hörten, entsetzten sich und sprachen: Ist das nicht der, der in Jerusalem alle vernichten wollte, die diesen Namen anrufen, und ist er nicht deshalb hierher gekommen, dass er sie gefesselt zu den Hohenpriestern führe? (Дії 8:1; Дії 8:3; Дії 26:10)22Saulus aber gewann immer mehr an Kraft und trieb die Juden in die Enge, die in Damaskus wohnten, und bewies, dass dieser der Christus ist. (Дії 18:28)23Und nach vielen Tagen hielten die Juden einen Rat, dass sie ihn töteten.24Ihr Plan aber wurde Saulus bekannt. Sie bewachten Tag und Nacht auch die Tore, um ihn zu töten. (2Кор 11:32)25Da nahmen ihn seine Jünger bei Nacht und ließen ihn in einem Korb die Mauer hinab.26Als er aber nach Jerusalem kam, versuchte er, sich zu den Jüngern zu halten; doch sie fürchteten sich alle vor ihm und glaubten nicht, dass er ein Jünger wäre. (Гал 1:17)27Barnabas aber nahm ihn zu sich und führte ihn zu den Aposteln und erzählte ihnen, wie Saulus auf dem Wege den Herrn gesehen und dass der mit ihm geredet und wie er in Damaskus im Namen Jesu frei und offen gepredigt habe. (Дії 4:36)28Und er ging bei ihnen in Jerusalem ein und aus und predigte im Namen des Herrn frei und offen.29Er redete und stritt auch mit den griechischen Juden; aber sie stellten ihm nach, um ihn zu töten.30Als das die Brüder erfuhren, geleiteten sie ihn nach Cäsarea und schickten ihn weiter nach Tarsus. (Дії 11:25; Гал 1:21)31So hatte nun die Gemeinde Frieden in ganz Judäa und Galiläa und Samarien und baute sich auf und lebte in der Furcht des Herrn und mehrte sich unter dem Beistand des Heiligen Geistes.
Petrus in Lydda
32Es geschah aber, als Petrus überall im Land umherzog, dass er auch zu den Heiligen kam, die in Lydda wohnten.33Dort fand er einen Mann mit Namen Äneas, der hatte acht Jahre auf dem Bett gelegen, er war gelähmt.34Und Petrus sprach zu ihm: Äneas, Jesus Christus macht dich gesund; steh auf und mach dir selber das Bett. Und sogleich stand er auf.35Da sahen ihn alle, die in Lydda und in Scharon wohnten, und bekehrten sich zu dem Herrn.
Die Auferweckung der Tabita
36In Joppe war eine Jüngerin mit Namen Tabita, das heißt übersetzt: Gazelle. Die tat viele gute Werke und gab reichlich Almosen.37Es begab sich aber zu der Zeit, dass sie krank wurde und starb. Da wuschen sie sie und legten sie in das Obergemach.38Weil aber Lydda nahe bei Joppe ist, sandten die Jünger, als sie hörten, dass Petrus dort war, zwei Männer zu ihm und baten ihn: Säume nicht, zu uns zu kommen!39Petrus aber stand auf und ging mit ihnen. Und als er hingekommen war, führten sie ihn hinauf in das Obergemach und es traten alle Witwen zu ihm, weinten und zeigten ihm die Röcke und Kleider, die Tabita gemacht hatte, als sie noch bei ihnen war.40Und als Petrus sie alle hinausgetrieben hatte, kniete er nieder, betete und wandte sich zu dem Leichnam und sprach: Tabita, steh auf! Und sie schlug ihre Augen auf; und als sie Petrus sah, setzte sie sich auf. (Мр 5:41)41Er aber gab ihr die Hand und ließ sie aufstehen und rief die Heiligen und die Witwen und stellte sie lebendig vor sie.42Und das wurde in ganz Joppe bekannt und viele kamen zum Glauben an den Herrn.43Und es geschah, dass Petrus einige Zeit in Joppe blieb bei einem Simon, der ein Gerber war.