від Biblica1Керівнику хору, Єдутуну.[1] Псалом Асафів. (Пс 61:1)2Голосом своїм я волатиму до Бога, голосом моїм – до Бога, і Він прислухається до мене.3У день скорботи моєї я шукав Володаря; цілу ніч моя рука була простягнута й не затерпла. Моя душа відмовлялася від втіхи.4Згадаю про Бога – і охопить мене трепет; пороздумую – і знемагає дух мій. Села.5Ти тримав розплющеними повіки очей моїх; я вражений і не можу говорити.6Подумав я про дні давноминулі, про роки давні.7Згадую наспіви мої вночі, із серцем своїм веду розмову, і дух мій дошукується:8Невже навіки покинув нас Володар і більше не буде прихильним?9Невже назавжди зникла Його милість, припинилося Його слово на всі наступні покоління?10Хіба забув Бог, як милувати, чи замкнув у гніві милосердя Своє? Села11Тоді сказав я: «Що гнітить мене, так це те, що Всевишній змінив дію правиці Своєї щодо нас».[2]12Згадаю я про діяння ГОСПОДА; нагадаю-но собі про чудеса стародавні.13Споглядатиму всі справи Твої і про звершення Твої роздумувати буду.14Боже, у святості шлях Твій! Який бог настільки великий, як наш Бог?15Ти – Бог, Який творить чудеса; Ти з’явив могутність Свою серед народів.16Ти визволив рукою Своєю народ Твій, синів Якова і Йосифа. Села17Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й затремтіли, здригнулися безодні.18Потоками лилася вода із темних хмар, свій голос подали хмарини, і стріли Твої розліталися.19Гуркіт Твого грому на небокраї, спалахи блискавок освітлювали всесвіт, земля тремтіла й здригалася.20Шлях Твій пролягав через море, і стежки Твої – через води великі, та слідів Твоїх не було видно.21Ти вів, немов отару, народ Свій рукою Мойсея і Аарона.
1Für den Chormeister. Mit Saitenspiel. Ein Psalm Asafs. Ein Lied.2Gott gab sich zu erkennen in Juda,
sein Name ist groß in Israel.3Sein Zelt erstand in Salem,
seine Wohnung auf dem Zion. (Пс 87:2; Пс 132:13)4Dort zerbrach er die blitzenden Pfeile des Bogens,
Schild und Schwert, die Waffen des Krieges. [Sela] (Пс 46:10; Юдит 9:7)5Von Licht umstrahlt erscheinst du,
herrlich von den Bergen des Raubes her.[1]6Zur Beute wurden die beherzten Krieger, /
sie sanken hin in den Schlaf,
allen Helden versagten die Hände. (2Цар 19:35; Єр 51:39)7Vor deinem Drohen, Gott Jakobs,
erstarrten Wagen und Rosse.8Du, ja Furcht erregend bist du. /
Wer kann bestehen vor deinem Zorn seit jeher? (Повт 7:21; Наум 1:6)9Vom Himmel her ließest du das Urteil hören,
die Erde geriet in Furcht und verstummte,10da Gott sich erhob zum Gericht,
um zu retten alle Gebeugten der Erde. [Sela.]11Selbst der Grimm des Menschen muss dir danken,
du gürtest dich mit denen, die dem Grimm entkommen sind.12Macht Gelübde und erfüllt sie dem HERRN, eurem Gott!
Ihr alle ringsum, bringt Gaben dem, der Furcht erregt. (Пс 66:13)13Er bricht den Hochmut der Fürsten,
Furcht erregend ist er für die Könige der Erde.