1 Ježíš svolal svých Dvanáct a dal jim sílu a moc vyhánět všechny démony a léčit nemoci.2 Poslal je zvěstovat Boží království a uzdravovat.3 A řekl jim: „Nic si neberte na cestu, ani hůl ani mošnu ani chléb ani peníze ani dvoje šaty.4 Když přijdete do některého domu, tam zůstávejte a odtud vycházejte.5 A když vás někde nepřijmou, odejděte z onoho města a setřeste prach ze svých nohou na svědectví proti nim.“6 Vydali se na cestu, chodili od vesnice k vesnici, přinášeli všude radostnou zvěst a uzdravovali.
— Herodova nejistota
7 Tetrarcha Herodes slyšel o všem, co se dálo, ale nevěděl, co si má myslit, poněvadž někteří říkali, že Jan vstal z mrtvých,8 jiní, že se zjevil Eliáš, a jiní zase, že vstal jeden z dávných proroků.9 Herodes řekl: „Jana jsem přece dal stít. Kdo to tedy je, že o něm slyším takové věci?“ A přál si ho vidět.
— Nasycení pěti tisíců
10 Když se apoštolové navrátili, vypravovali Ježíšovi, co všechno činili. Vzal je s sebou a odešli sami do města Betsaidy.11 Když to zástupy zpozorovaly, šly za ním; on je přijal, mluvil jim o Božím království a uzdravoval ty, kteří to potřebovali. 12 Schylovalo se k večeru. Tu k němu přistoupilo dvanáct učedníků a řekli: „Propusť zástup, ať jdou do okolních vesnic a dvorů opatřit si nocleh a něco k jídlu, protože jsme zde na pustém místě.“13 On jim řekl: „Dejte jim jíst vy!“ Řekli mu: „Nemáme víc než pět chlebů a dvě ryby; nebo snad máme jít a nakoupit pokrm pro všechen tento lid?“14 Bylo tam asi pět tisíc mužů. Řekl svým učedníkům: „Usaďte je ve skupinách asi po padesáti.“15 Učinili to a rozsadili je všechny.16 Potom vzal těch pět chlebů a dvě ryby, vzhlédl k nebi, vzdal díky, lámal a dával učedníkům, aby je předložili zástupu.17 A jedli a nasytili se všichni. A sebralo se zbylých nalámaných chlebů dvanáct košů.
— Petrovo vyznání a první předpověď utrpení
18 Když se o samotě modlil a byli s ním jeho učedníci, otázal se jich: „Za koho mne zástupy pokládají?“19 Oni mu odpověděli: „Za Jana Křtitele, jiní za Eliáše a někteří myslí, že vstal jeden z dávných proroků.“20 Řekl jim: „A za koho mne pokládáte vy?“ Petr mu odpověděl: „Za Božího Mesiáše.“21 On jim však důrazně přikázal, aby to nikomu neříkali, a pravil jim:22 “Syn člověka musí mnoho trpět, být zavržen od starších, velekněží a zákoníků, být zabit a třetího dne vzkříšen.“
— O následování
23 Všem pak řekl: „Kdo chce jít za mnou, zapři sám sebe, nes každého dne svůj kříž a následuj mne.24 Neboť kdo by chtěl zachránit svůj život, ten o něj přijde; kdo však přijde o život pro mne, zachrání jej.25 Jaký prospěch má člověk, který získá celý svět, ale sám sebe ztratí nebo zmaří?26 Kdo se stydí za mne a za má slova, za toho se bude stydět Syn člověka, až přijde v slávě své i Otcově a svatých andělů.27 Říkám vám po pravdě: Někteří z těch, kteří tu stojí, neokusí smrti, dokud nespatří království Boží.“
— Proměnění na hoře
28 Za týden po této rozmluvě vzal Ježíš s sebou Petra, Jana a Jakuba a vystoupil na horu, aby se modlil.29 A když se modlil, nabyla jeho tvář nového vzhledu a jeho roucho bělostně zářilo.30 A hle, rozmlouvali s ním dva muži – byli to Mojžíš a Eliáš;31 zjevili se v slávě a mluvili o jeho cestě, kterou měl dokonat v Jeruzalémě.32 Petra a jeho druhy obestřel těžký spánek. Když se probrali, spatřili jeho slávu i ty dva muže, kteří byli s ním.33 Vtom se ti muži od něho začali vzdalovat; Petr mu řekl: „Mistře, je dobré, že jsme zde; udělejme tři stany, jeden tobě, jeden Mojžíšovi a jeden Eliášovi.“ Nevěděl, co mluví.34 Než to dopověděl, přišel oblak a zastínil je. Když se ocitli v oblaku, zmocnila se jich bázeň.35 A z oblaku se ozval hlas: „Toto jest můj vyvolený Syn, toho poslouchejte.“36 Když se hlas ozval, byl už Ježíš sám. Oni umlkli a nikomu tehdy neřekli nic o tom, co viděli.
— Uzdravení posedlého chlapce
37 Když příštího dne sestoupili z hory, vyšel mu vstříc veliký zástup.38 A hle, jakýsi muž ze zástupu volal: „Mistře, prosím tě, ujmi se mého syna, vždyť je to mé jediné dítě;39 hle, zachvacuje ho duch, takže znenadání vykřikuje, a lomcuje jím, až má pěnu kolem úst; jen stěží od něho odchází a tak ho moří.40 Prosil jsem už tvé učedníky, aby ho vyhnali, ale nemohli.“41 Ježíš odpověděl: „Pokolení nevěřící a zvrácené, jak dlouho ještě mám být s vámi a snášet vás? Přiveď sem svého syna!“42 Ještě než k němu přišel, démon ho povalil a zkroutil křečí. Ježíš pohrozil nečistému duchu, uzdravil chlapce a vrátil jej otci.43 Všichni žasli nad velikou Boží mocí. Když se všichni divili, co všechno učinil, řekl svým učedníkům:
— Nová předpověď utrpení
44 “Slyšte a dobře si pamatujte tato slova: Syn člověka bude vydán do rukou lidí.“45 Oni však tomu slovu nerozuměli a jeho smysl jim zůstal skryt; proto nechápali, ale báli se ho na to slovo zeptat.
— Spor o prvenství
46 Přišlo jim na mysl, kdo z nich je asi největší.47 Když Ježíš poznal, čím se v mysli obírají, vzal dítě, postavil je vedle sebe48 a řekl jim: „Kdo přijme takové dítě ve jménu mém, přijímá mne; a kdo přijme mne, přijme toho, který mě poslal. Kdo je nejmenší mezi všemi vámi, ten je veliký.“ 49 Jan mu na to řekl: „Mistře, viděli jsme kohosi, kdo v tvém jménu vyhání démony, a bránili jsme mu, protože tě nenásleduje jako my.“50 Ježíš mu řekl: „Nebraňte mu! Kdo není proti vám, je pro vás.“
— Hněv učedníků proti samařské vesnici
51 Když se naplňovaly dny, kdy měl být vzat vzhůru, upjal svou mysl k cestě do Jeruzaléma52 a poslal před sebou posly. Vydali se na cestu a přišli do jedné samařské vesnice, aby pro něho vše připravili.53 Ale tam jej nepřijali, protože jeho tvář byla obrácena k Jeruzalému.54 Když to uviděli učedníci Jakub a Jan, řekli: „Pane, máme přivolat oheň z nebe, aby je zahubil, jako to učinil Eliáš?“55 Obrátil se a pokáral je: „Nevíte, jakého jste ducha.56 Syn člověka nepřišel lidi zahubit, ale zachránit.“ A šli do jiné vesnice.
— O rozhodnutí k následování
57 Když se ubírali cestou, řekl mu kdosi: „Budu tě následovat, kamkoli půjdeš.“58 Ale Ježíš mu odpověděl: „Lišky mají doupata a ptáci hnízda, ale Syn člověka nemá, kde by hlavu složil.“59 Jinému řekl: „Následuj mne!“ On odpověděl: „Dovol mi, Pane, abych šel napřed pochovat svého otce.“60 Řekl mu: „Nech mrtvé, ať pochovávají své mrtvé. Ale ty jdi a všude zvěstuj království Boží.“61 A jiný mu řekl: „Budu tě následovat, Pane. Ale napřed mi dovol, abych se rozloučil se svou rodinou.“62 Ježíš mu řekl: „Kdo položí ruku na pluh a ohlíží se zpět, není způsobilý pro království Boží.“
1Скликавши дванадцятьох, Він дав їм силу та владу виганяти всіх демонів і зцілювати всі хвороби.2І послав їх проповідувати Царство Боже та зцілювати хворих.3Він промовив до них: «Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торбини, ні хліба, ні грошей, ні двох сорочок не майте.4Коли ж увійдете в якийсь дім, там залишайтесь і звідти йдіть далі.5Якщо десь вас не приймуть, то, виходячи з того міста, обтрусіть пил зі своїх ніг на свідчення проти них!»6Вони вийшли та ходили по селах, звіщаючи Добру Звістку й зцілюючи всюди.
Іродова занепокоєність
7Тетрарх Ірод почув про все, що сталося, і занепокоївся, бо дехто казав, що це Іван воскрес із мертвих;8інші казали, що це з’явився Ілля, а ще інші – що це один зі стародавніх пророків воскрес.9Тоді Ірод сказав: «Івана я стратив, тоді хто Цей, про Кого я таке чую?» І намагався зустрітися з Ісусом.
Ісус годує п’ять тисяч
10Повернувшись, апостоли розповіли Ісусові про все, що зробили. Він узяв їх та відійшов у безлюдне місце біля міста, що зветься Віфсаїда.11Але люди, дізнавшись про це, пішли за Ним. Зустрівши їх, Він почав говорити про Царство Боже й зцілював тих, хто потребував зцілення.12Коли ж день схилявся до вечора, підійшли до Нього дванадцятеро й сказали: ―Відпусти людей, щоби пішли в навколишні села та хутори відпочити та знайти чогось їсти, бо ми тут у безлюдному місці.13Але Він сказав їм: ―Ви дайте їм їсти! Вони відповіли: ―Ми не маємо нічого, крім п’яти хлібів та двох рибин. Хіба що підемо й купимо їжу для всіх цих людей.14А було там близько п’яти тисяч чоловіків. Ісус промовив до Своїх учнів: ―Розсадіть їх групами приблизно по п’ятдесят.15Вони так і зробили, і розсадили всіх людей.16Він же, узявши п’ять хлібів та дві рибини, подивився на небо, благословив їх і, розломивши, дав учням, щоб розділили між людьми.17Усі їли та наситилися, і назбирали дванадцять кошиків залишків.
Свідчення Петра про Ісуса
18Одного разу, коли Ісус молився на самоті й разом із Ним були лише учні, Він запитав їх: ―За кого вважають Мене люди?19Вони відповіли: ―Одні – за Івана Хрестителя, інші – за Іллю, ще інші – за одного зі стародавніх пророків, що воскрес.20Він же запитав: ―А ви за кого Мене вважаєте? Петро відповів: ―Ти Христос Божий!
Ісус звіщає Свою смерть та воскресіння
21Тоді Він наказав їм нікому не розповідати про це.22Далі додав: «Синові Людському належить багато страждати, бути відкинутим старійшинами, первосвященниками та книжниками, бути вбитим, але третього дня воскресне».23Потім промовив до всіх: «Якщо хтось хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, візьме свій хрест та щодня слідує за Мною.24Бо хто хоче спасти своє життя, той загубить його, а хто втратить життя своє заради Мене, той спасе його.25Яка користь людині, якщо здобуде весь світ, а саму себе занапастить або згубить?26Хто посоромиться Мене та Моїх слів, того й Син Людський посоромиться, коли прийде в славі Своїй, і Отця, і святих ангелів.27Істинно кажу вам: деякі з присутніх тут не зазнають смерті, доки не побачать Царства Божого».
Преображення Ісуса
28А приблизно через вісім днів після цих слів, Ісус узяв із Собою Петра, Івана та Якова й піднявся на гору, щоб молитися.29Під час молитви вигляд Його обличчя змінився, і одежа стала білою та блискучою.30І ось двоє чоловіків розмовляли з Ним – це були Мойсей та Ілля.31Вони з’явились у славі та розмовляли з Ним про Його відхід, який Він мав завершити в Єрусалимі.32Петро й ті, що були з Ним, заснули, але, прокинувшись, побачили Його славу та цих двох чоловіків, які стояли з Ним.33Коли вони відійшли від Нього, Петро сказав Ісусові: «Наставнику, добре нам тут бути! Зробімо три намети: один для Тебе, один для Мойсея та один для Іллі». Він не знав, що говорить.34Коли він це казав, з’явилася хмара, яка накрила їх. Вони ж злякалися, коли увійшли в хмару.35З хмари промовив голос: «Це Син Мій обраний, Його слухайте!»36Коли ж пролунав голос, Ісус залишився Сам. Вони мовчали й нікому в ті дні не казали про те, що бачили.
Зцілення хлопчика, одержимого злим духом
37Наступного дня, після того, як вони зійшли з гори, великий натовп зустрів Його.38І ось один чоловік із натовпу вигукнув: ―Учителю, благаю, зглянься над моїм сином, бо він у мене єдиний.39Нечистий дух хапає його, і він зненацька кричить, і катує його дух аж до піни. Насилу відходить, залишаючи його безсилим.40Я просив Твоїх учнів вигнати духа, але вони не змогли.41Ісус у відповідь сказав: ―О роде невірний та розбещений, доки буду з вами? Доки терпітиму вас? Приведи сюди твого сина!42Коли хлопчик наближався, демон у припадку кинув його на землю, але Ісус наказав нечистому духові відійти, зцілив дитину та віддав її батькові.
Ісус удруге звіщає Свою смерть
43Усі були вражені Божою величчю. Коли всі дивувалися всьому, що робив Ісус, Він промовив до своїх учнів:44«Вкладіть ці слова у ваші вуха: Син Людський буде виданий у руки людські».45Однак учні не зрозуміли цих слів: вони були приховані від них, щоб не зрозуміли їх, а спитати Його про ці слова боялися.
Хто найбільший?
46Потім учні почали роздумувати між собою, хто з них найбільший.47Але Ісус, знаючи думки їхніх сердець, узяв дитину, поставив її біля Себе48та промовив до них: ―Той, хто прийме цю дитину в ім’я Моє, той Мене приймає, а хто Мене приймає, приймає Того, Хто надіслав Мене. Бо хто найменший поміж вас, той найбільший.
Хто не проти вас, той за вас
49Іван відповів: ―Наставнику, ми бачили когось, хто Твоїм ім’ям виганяв демонів, та ми заборонили йому, бо він не ходить із нами.50Ісус відповів: ―Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас.
Самарянське село не приймає Ісуса
51Коли наближався час Йому бути взятим на небо, Він рішуче пішов до Єрусалима.52І надіслав перед Собою вісників. Вони зайшли до одного самарянського села, щоб приготувати все для Нього.53Але мешканці Його не прийняли, бо Він ішов до Єрусалима.54Побачивши це, учні Його, Яків та Іван, сказали: ―Господи, хочеш, ми накажемо, щоб зійшов вогонь із неба та спалив їх, як це зробив Ілля?55Ісус, обернувшись до них, заборонив їм та сказав: ―Не знаєте, якого ви духа,56бо Син Людський прийшов не губити людські душі, а спасати їх! І пішли до іншого села.
Ціна учнівства
57Коли вони йшли дорогою, хтось сказав Ісусові: ―Я піду за Тобою, куди б Ти не пішов!58Ісус відповів йому: ―Лисиці мають нори, птахи небесні – гнізда, а Син Людський не має, де голову прихилити.59А іншому сказав: ―Іди за Мною! Але той відповів: ―Господи, дозволь мені спочатку піти поховати мого батька!60Тоді Ісус сказав: ―Залиши мертвим ховати своїх мерців, а ти йди звіщати Царство Боже!61Інший сказав: ―Господи, я піду за Тобою, але дозволь мені спочатку попрощатися з моїми домашніми!62Ісус сказав йому: ―Ніхто з тих, хто поклав руку на плуг та озирається назад, не придатний для Царства Божого!