1 Jakub, služebník Boží a Pána Ježíše Krista, posílá pozdrav dvanácti pokolením v diaspoře.
— Zkoušky a pokušení
2 Mějte z toho jen radost, moji bratří, když na vás přicházejí rozličné zkoušky.3 Vždyť víte, že osvědčí-li se v nich vaše víra, povede to k vytrvalosti.4 A vytrvalost ať je dovršena skutkem, abyste byli dokonalí a neporušení, prosti všech nedostatků. 5 Má-li kdo z vás nedostatek moudrosti, ať prosí Boha, který dává všem bez výhrad a bez výčitek, a bude mu dána.6 Nechť však prosí s důvěrou a nic nepochybuje. Kdo pochybuje, je podoben mořské vlně, hnané a zmítané vichřicí.7 Ať si takový člověk nemyslí, že od Pána něco dostane;8 je to muž rozpolcený, nestálý ve všem, co činí. 9 Bratr v nízkém postavení ať s chloubou myslí na své vyvýšení10 a bohatý ať myslí na své ponížení – vždyť pomine jako květ trávy:11 vzejde slunce a svým žárem spálí trávu, květ opadne a jeho krása zajde. Tak i boháč se vším svým shonem vezme za své. 12 Blahoslavený člověk, který obstojí ve zkoušce; když se osvědčí, dostane vavřín života, jejž Pán zaslíbil těm, kdo ho milují.13 Kdo prochází zkouškou, ať neříká, že ho pokouší Pán. Bůh nemůže být pokoušen ke zlému a sám také nikoho nepokouší.14 Každý, kdo je v pokušení, je sváděn a váben svou vlastní žádostivostí.15 Žádostivost pak počne a porodí hřích, a dokonaný hřích plodí smrt. 16 Neklamte sami sebe, milovaní bratří!17 ‚Každý dobrý dar a každé dokonalé obdarování‘ je shůry, sestupuje od Otce nebeských světel. U něho není proměny ani střídání světla a stínu.18 Z jeho rozhodnutí jsme se znovu zrodili slovem pravdy, abychom byli jakoby první sklizní jeho stvoření.
— Slyšení a činění
19 Pamatujte si, moji milovaní bratří: každý člověk ať je rychlý k naslouchání, ale pomalý k mluvení, pomalý k hněvu;20 vždyť lidským hněvem spravedlnost Boží neprosadíš.21 A proto odstraňte veškerou špínu a přemíru špatnosti a v tichosti přijměte zaseté slovo, které má moc spasit vaše duše.22 Podle slova však také jednejte, nebuďte jen posluchači – to byste klamali sami sebe!23 Vždyť kdo slovo jen slyší a nejedná podle něho, ten se podobá muži, který v zrcadle pozoruje svůj vzhled;24 podívá se na sebe, odejde a hned zapomene, jak vypadá.25 Kdo se však zahledí do dokonalého zákona svobody a vytrvá, takže není zapomnětlivý posluchač, nýbrž také jedná, ten bude blahoslavený pro své skutky. 26 Domnívá-li se kdo, že je zbožný, a přitom nedrží na uzdě svůj jazyk, klame tím sám sebe a jeho zbožnost je marná.27 Pravá a čistá zbožnost před Bohem a Otcem znamená pamatovat na vdovy a sirotky v jejich soužení a chránit se před poskvrnou světa.
1Яків, раб Бога і Господа Ісуса Христа. Дванадцятьом племенам, які в розсіянні. Вітання!
Віра та мудрість
2Брати мої, вважайте за велику радість, коли ви проходите через різні випробування[1],3знаючи, що випробування вашої віри веде до стійкості.4А стійкість нехай має досконалу дію, щоб ви стали довершеними й бездоганними, без жодного недоліку.5Якщо комусь із вас бракує мудрості, то нехай просить її в Бога, Який усім дарує щедро й без докору, і буде йому дано.6Але нехай просить із вірою, анітрохи не вагаючись, бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, яку женуть і підіймають вітри.7Нехай така людина навіть не думає, що вона отримає щось від Господа.8Це людина двоєдушна,[2] невизначена в усіх своїх шляхах.
Бідність та багатство
9Нехай незаможний брат[3] хвалиться своїм звеличенням,10а багатий – своїм приниженням, бо він промине, наче польова квітка.11Адже сходить палюче сонце, висушує рослину[4], її квітка опадає, і краса її обличчя зникає. Ось так і багатий загине у своїх починаннях.
Випробування та спокуси
12Блаженна людина, яка вистоює спокусу, бо, здобувши схвалення, вона отримає вінець життя, який Бог обіцяв[5] тим, хто Його любить.13Нехай ніхто під час спокуси не каже: «Я спокушений Богом». Адже Бог не може бути спокушений злом, і Він нікого не спокушає.14Кожен спокушається, коли його зваблює й захоплює власне бажання.15Бажання, коли зачне, породжує гріх, а гріх, коли дозріє, породжує смерть.16Любі мої брати, не вводьте себе в оману!17Кожен добрий дарунок і кожен досконалий дар походить згори, спускаючись від Отця світла, в Якому немає ні зміни, ні тіні переміни.18За Своєю волею Він породив нас Словом істини, щоб ми стали наче першим плодом серед Його творінь.
Слухання Слова і Його виконання
19Любі мої брати, знайте: кожна людина повинна бути швидкою до слухання, повільною до говоріння та повільною до гніву.20Бо гнів людський не виконує Божої праведності.21Тому, відкинувши всяку нечистоту й рештки злоби, прийміть із лагідністю насаджене у вас Слово, яке може врятувати ваші душі.22Тож будьте виконавцями Слова, а не тільки слухачами, які обманюють самих себе.23Бо якщо хтось є слухачем Слова, а не виконавцем, той подібний до людини, яка розглядає своє обличчя в дзеркалі:24вона побачила себе, відійшла й відразу ж забула, як виглядає.25А хто вдивляється в досконалий Закон свободи й перебуває в ньому, той не слухач-забудько, а виконавець діла. Він буде блаженний[6] у своїй діяльності.[7]26Якщо хтось думає, що він побожний, але не приборкує свого язика, обманюючи своє серце, то його побожність[8] нічого не варта.27Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем – це відвідування сиріт і вдів у їхньому горі та зберігання себе чистим від світу.