od Česká biblická společnost1 A proto, když nám byla z Božího slitování svěřena tato služba, nepoddáváme se skleslosti.2 Nepotřebujeme skrývat nic nečestného, nepočínáme si lstivě ani nefalšujeme slovo Boží, nýbrž činíme pravdu zjevnou, a tak se před tváří Boží doporučujeme svědomí všech lidí.3 Je-li přesto naše evangelium zahaleno, je zahaleno těm, kteří spějí k záhubě.4 Bůh tohoto světa oslepil jejich nevěřící mysl, aby jim nevzešlo světlo evangelia slávy Kristovy, slávy toho, který je obrazem Božím.5 Vždyť nezvěstujeme sami sebe, nýbrž Krista Ježíše jako Pána, a sebe jen jako vaše služebníky pro Ježíše.6 Neboť Bůh, který řekl ‚ze tmy ať zazáří světlo‘, osvítil naše srdce, aby nám dal poznat světlo své slávy ve tváři Kristově.
— Sláva a slabost apoštolů
7 Tento poklad máme však v hliněných nádobách, aby bylo patrno, že tato nesmírná moc je Boží a není z nás.8 Na všech stranách jsme tísněni, ale nejsme zahnáni do úzkých; jsme bezradni, ale nejsme v koncích;9 jsme pronásledováni, ale nejsme opuštěni; jsme sráženi k zemi, ale nejsme poraženi.10 Stále nosíme na sobě znamení Ježíšovy smrti, aby i život Ježíšův byl na nás zjeven.11 Vždyť my, pokud žijeme, jsme pro Ježíše stále vydáváni na smrt, aby byl na našem smrtelném těle zjeven i Ježíšův život.12 A tak na nás koná své dílo smrt, na vás však život.13 Ale máme ducha víry, o níž je psáno: ‚Uvěřil jsem, a proto jsem také promluvil‘ – i my věříme, a proto také mluvíme,14 vždyť víme, že ten, kdo vzkřísil Pána Ježíše, také nás s Ježíšem vzkřísí a postaví před svou tvář spolu s vámi.15 To všechno je kvůli vám, aby se milost ve mnohých hojně rozmáhala, a tak přibývalo i díků k slávě Boží. 16 A proto neklesáme na mysli: i když navenek hyneme, vnitřně se den ze dne obnovujeme.17 Toto krátké a lehké soužení působí přenesmírnou váhu věčné slávy18 nám, kteří nehledíme k viditelnému, nýbrž k neviditelnému. Viditelné je dočasné, neviditelné však věčné.
1Тому, маючи це служіння згідно з милістю, що нам явилася, ми не втрачаємо відваги.2Ми відреклися від прихованих та ганебних учинків, не живемо в хитрощах і не перекручуємо Слова Божого. Навпаки, показуючи істину, ми представляємо себе перед Богом на суд кожного людського сумління.3І якщо наша Добра Звістка закрита, то лише для тих, що гинуть, –4для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб не засяяло над ними світло Доброї Звістки про славу Христа, Який є образом Бога.5Ми проповідуємо не себе, а Ісуса Христа як Господа, себе ж – як ваших рабів заради Ісуса[1].6Адже Бог, Який сказав: «Нехай з темряви засяє світло»[2], є Тим, Хто засяяв у наших серцях, щоби просвітити розуміння слави Бога в особі Ісуса Христа.7Проте ми носимо цей скарб у глиняних горщиках, щоб надмірність сили була від Бога, а не від нас.8Ми в усьому обтяжені, та не роздавлені; збиті з пантелику, але не впадаємо в розпач;9нас переслідують, та ми не покинуті; нас збивають із ніг, та ми не гинемо.10У своєму тілі ми завжди носимо смерть Ісуса, щоб життя Ісуса виявилося в наших тілах.11Адже ми, живі, постійно віддаємо себе на смерть заради Ісуса, щоб Його життя виявилося в наших смертних тілах.12Тому в нас діє смерть, а у вас – життя.13Маючи один дух віри, згідно з тим, що написано: «Я вірив і тому говорив»[3], ми віримо й тому говоримо, (Ž 115,1)14оскільки знаємо, що Той, Хто воскресив Господа Христа, воскресить і нас разом з Ісусом та представить разом із вами.15Адже все – для вас, щоб благодать, примножена багатьма, щедро принесла подяку на славу Божу.16Тому ми не падаємо духом. І, навіть якщо наша зовнішня людина гине, наша внутрішня людина оновлюється день у день.17Адже наше тимчасове й легке страждання приносить нам більш вагоме багатство вічної слави.18Ми дивимося не на видиме, а на невидиме, бо видиме минає, а невидиме вічне.